Першу неділю жовтня в багатьох країнах - і в Україні також - відзначали День учителя. В цей день можна було почути і побачити багато цікавих речей - від учнівських вражень до сповідей молодих екс-вчительок, котрі втекли від викладання при першій-ліпшій нагоді. Ця проблема стосується не тільки особливостей української освіти - у всьому світі робота вчителя дедалі більше втрачає популярність. ООН підрахувало, що до 2015 року дефіцит вчителів у школах планети сягне позначки у 35 мільйонів осіб. Чому ж учні і вчителі втікають від школи?

Останнім часом Австралія є одним з лідерів міжнародного освітнього ринку. Система освіти Австралії має добру репутацію в усьому світі, що є результатом ретельного контролю над всіма навчальними закладами країни, який здійснюється Федеральним урядом. Австралійська система освіти ґрунтується на британській моделі.

Навчання на "зеленому континенті" має багато плюсів: англійська як державна мова, високий рівень життя, можливість цілий рік насолоджуватися всіма перевагами теплого клімату. Тому в цю країну щорічно приїжджає більше 160 тис. студентів з-за кордону.

Прикро, але факт: серед моїх знайомих чимало тих, хто розчарувався у своїх вузах. Одні вибули на перших курсах, інші ж, зціпивши зуби, продовжують навчання. При цьому жаліються, що гають час, який можна було б провести з більшою користю для свого розвитку. І добре б ті, хто вступав, "аби вступити", або ті, кого "влаштували" батьки! Але ж буває й таке: людина мріяла навчатися в конкретному інституті, подолала шалений конкурс, проте вже з перших днів навчання щось не склалося.

Для досвідченого графомана створення свого куточку в інтернеті не становить особливих труднощів. Завів собі „живий журнал" - та й живи там, скільки заманеться. А от якщо вам потрібно інтернет-місце не лише для графоманства - тут вже справа складніша. Якщо ви надумали собі заснувати маленьку фірмочку, або вже її маєте, а гроші для співпраці з веб-майстрами чомусь не з'являються - тоді саме час подумати про створення сайту своїми руками.

Попри всю віртуальність, твій сайт повинен мати цілком реальне місце на диску того чи іншого комп'ютера. Це місце і називається хостингом. Зрозуміло, можна тримати свій сайт навіть вдома, на „домашній машині", однак він закриватиметься для відвідувачів щоразу, як тільки ти вимикатимеш комп'ютер. Можна віддати сайт в більш-менш надійні руки хостингових фірм - зрозуміло, за невелику суму грошей, які ти муситимеш виплачувати щомісяця. Є ще й третій варіант: безкоштовних хостинг, котрий, однак, має багато спільного з безкоштовним сиром...

Stay well! Будьте здорові!

1. Простий минулий час

Ми вже говорили про те, наскільки важливе розуміння форм англійського дієслова. Давайте розглянемо ще один аспект цієї теми. Як ми вже казали, англійські дієслова діляться на дві групи - правильні (що підкоряються певному правилу) і неправильні. Правило, про яке йдеться, описує утворення ІІ-ї і ІІІ-ї форми:

Ви не знайомі з проблемою лінощів та нудьги, будь-який відпочинок, окрім сну, для вас - тільки марне витрачання часу? Ви й не бізнесмен, в житті якого навіть одна хвилина вирішує долю мільйонних сум. Проте розуміння затертої фрази, що час - це гроші, прийшло до вас у формі трохи банальної аксіоми: чим більше часу витратиш на роботу, тим більше заробиш. Усвідомлення того, що час можливо вимірювати по-іншому, у молодої людини з'являється, як правило, разом із першими симптомами перевтоми, депресії та інших захворювань. Жодної реакції на вищевикладене? Все ж таки збираєтесь працювати з ранку до ночі, без вихідних і відпустки? Велика зарплата потрібна вам більше, ніж іншим? Тоді читайте далі й робіть висновки!

На виборчу дільницю у Римі прийшло багато української молоді, яка навчається у італійських вузах, духовних навчальних закладах. Але значну частину, звичайно ж, складали люди, які виїхали з метою у будь-який спосіб заробити на життя своєї родини, бо в Україні такої можливості не було. Масова еміграція в Італію почалася 7- 9 років тому, тому у людей ще зберігся міцний зв'язок з Україною, вони цікавляться та вболівають за її життя, сподіваючись на повернення. Можна перераховувати сотні випадків подвижництва звичайних виборців. Аби проголосувати, багатьом доводилося їхати дуже далеко із інших міст, чи навіть провінцій.

Зараз нами керують інваліди - духовні та розумові. І у інформаційному просторі завдають тон інваліди. Мало того - нас вони прагнуть зробити такими самими вбогими, якими є самі. Після дискусії про Шевченківську премію, що ми її провели у одному зі столичних клубів, вдалося підслухати цікавий відгук одної з відвідувачок: «Наступного разу треба теж піти. Бо від теперішнього життя тупієш. А тут навіть якісь думки в голові заворушилися».

Ти говориш: «Прибери іграшки!» - і відразу вони розлітаються в різні боки. Попереджаєш: «Обережно, не впади!» - а через секунду це маленьке порося, задоволено посміхаючись, вже валяється в шикарній калюжі. У відповідь на: «Так робити не можна!» - отримуєш: «МОЗЯ!» А на вмовляння поїсти, поспати, погуляти чуєш нескінченне: «Ні, ні, ні!»