Від редакції:
Як пожартував нещодавно депутат Віталій Чепинога, «Трипільської
культури вже п'ять тисяч років як нема, а сільрада й досі стоїть, ото сила бюрократії».
Насправді Трипільська культура приховує ще багато цікавих таємниць...
| |
Вікентій Хвойка
| |
120 років
тому - восени 1897 року - археолог-аматор Вікентій Хвойка поблизу села Трипілля
знайшов культурні артефакти, які ми тепер добре знаємо під назвою «Трипільська
культура». Щодо неї відомо достатньо багато, ще більше навколо неї існує теорій
і вигадок. Про те, які уявлення про трипільську культуру відповідають
дійсності, а які - ні, Радіо Свобода запитало в знаного дослідника, історика й
археолога Михайла Відейка.
- Коли Вікентій Хвойка знайшов ці артефакти, він одразу зрозумів, з чим він
має справу?
- Я
думаю, що зрозумів, адже на той момент його стаж дослідницької діяльності вже
нараховував кілька років, в нього уже був багатий досвід - він досліджував і
кургани, й інші місця. А головне - він був у колі пошановувачів старожитностей,
був знайомий із професорами Київського університету - зокрема - з Володимиром
Антоновичем, який не раз виступав консультантом. Були й консультанти з-за
кордону, яким він надсилав інформацію про свої знахідки. Він був у курсі того,
що відбувається в Російській імперії та в Європі, адже саме слово «культура» у
цьому сенсі до нас прийшло, зокрема, й завдяки Хвойці, який одразу сказав, що
це - «археологічна культура».
- Так він одразу зрозумів, що це - оригінальна культура?
- Думаю,
що зрозумів, бо до осені 1897-го був 1896 рік, коли він у Києві придбав
колекцію черепків. Він натрапляв на такі черепки, коли проводив розкопки в
Києві, на Кирилівській вулиці, у 1893-му. Тобто, за цей відрізок часу можна
було збагнути, що в цій місцевості є якась давня археологічна культура, майже
невідома дослідникам. Оцінити це як єдине явище вдалося саме Хвойці.
| |
| Експонати музею, знайдені під час археологічної експедиції у Черкаській області (трипільська культура)
|
- Ви є давнім дослідником «Трипілля», знаєте дослідження колег на цю тему.
До речі, відомо, що «Трипілля» називають також «культурою Трипілля-Кукутені».
Кукутень - це в Румунії. Тобто, не лише українці досліджують цю тему. Які для
вас загадки залишаються в цій темі?
- Тут
загадка суцільна, як і 120 років тому, коли все починалося. Власне, заради чого
все це робиться? Заради відтворення стародавньої історії. І те, як уявляв собі
ту історію Вікентій Хвойка, як уявляємо ми сьогодні, як будуть уявляти наші
нащадки - це велике питання. Наведу приклад: ми вважали, що знаємо про
величезні трипільські поселення майже все - дослідження тривали з 1970-х років,
розкопано сотні будівель, є чудові магнітометричні плани. І ось почалась
наукова програма спільних досліджень - спершу з британцями у 2009 році, потім -
з німецькими колегами. За кілька років з'ясовується, що ми маємо шанс відкрити
нову сторінку в цій історії.
- А саме?
- У цих
величезних поселеннях ми знаходимо укріплення. Раніше вважалось, що вони не
були укріплені. І знаходимо ми це не в одному місці, а одразу на
кількох поселеннях. Вважалося, що в ті часи ще не було ремесла. І всі казали,
мовляв, покажіть нам гончарні горни, в яких трипільці випалювали свій чудовий
посуд. Їх не було на цих поселеннях, хоча десятки років тривали розкопки.
У 2013
році ми їх знаходимо! І зараз уже понад десяток цих горнів, які мали настільки
досконалу конструкцію, що щось подібне з'являється на Мінойському Криті лише в
ХІ сторіччі до нашої ери.
| |
Михайло Відейко | |
Трипільські
горни старші майже на три тисячоліття за ті, що раніше вважалися найдавнішими в
Європі. Причому, там дуже досконала технологія, яка дозволяє
отримувати цей мальований посуд й не вкрити його кіптявою, як це буває у
звичайному горні. Тобто, це - професійне технологічне обладнання майстрів, які
мусили знатись не лишена на глині й фарбі, а й на теплотехніці.
Також
тривалий час вважалося, що трипільці не будували монументальних споруд. У 2012
році на розкопках знайшли громадську будівлю розміром 60 на 20 метрів. 1200
квадратних метрів! Уявіть собі, і це збудовано з дерева та глини. Це на той час
- 2000 рік до нашої ери - найбільша споруда на європейському континенті.
- А де її знайшли і якою було її призначення?
-
Особисто моя думка, що це - храм. У минулому році з німецькими колегами ми
розкопали храм менших розмірів - 22 на 12 метрів. Тобто, виявляється, що на цих
поселеннях були головні храми - такі собі собори, а були приходські. Це
свідчить про існування релігійної ієрархії. Також в одному з храмів
у 2012 році знайшли золоту прикрасу - це перше трипільське золото з території
України! І це лише за останні 4-5 років!
- До речі, про трипільців кажуть, що в них були не міста, а протоміста.
Тобто, поселення дуже великі, на багато тисяч людей, але називають їх
протомістами, бо там не було культових споруд. То тепер ми маємо підстави
казати, що це - все-таки - міста?
- Виникає
питання: що це таке? І дуже добре, що тепер до нашої внутрішньоукраїнської
дискусії долучились колеги з багатьох країн: і ті, які брали участь у
програмах, і ті, які прочитали про те, що тут відбувається, бо вийшло вже
кілька книжок англійською і німецькою.
| |
| Розкопки та дослідження трипільської культури на Черкащині, поблизу селища Легедзино, 6 серпня 2009 року
|
Навіть
вже у Британії є дипломований спеціаліст з трипільської культури, на підході
також спеціаліст із Німеччини. Тобто, коло дослідників, як це було у часи
Хвойки, розширилось. Адже тоді копали трипільську культуру австрійські
дослідники, німецькі, польські, британські. Потім «залізна завіса» впала - і
залишились Румунія, Молдова й Україна. І лише впродовж останніх 10-15 років
колеги з-за кордону теж долучаються до цього - знову «Трипілля» опиняється в
епіцентрі міжнародного зацікавлення.
- То чи є привід казати, що це були не протоміста, а міста?
- Я б
містами це не називав, бо місто - це не така річ, що проголосили певні
параметри - й обласна рада ухвалює рішення, що це - місто, бо там, приміром,
десять тисяч населення. Справа в тому, що уявлення людей про місто змінювалось.
Античне місто - одна справа, зовсім інша - середньовічне місто, третя справа -
сучасне місто. Але все це мусило колись починатися. «Трипілля» - оці величезні
поселення - вони якраз біля початку.
Коли
Хвойка розкопував «Трипілля», мало хто звернув увагу на те, що він написав про
розміри того поселення. Він вважав, що воно займає 2 версти у поперечнику.
Тобто, за розмірами це таке трипільське протомісто, причому, найпівнічніше на
Дніпрі.
Щоправда,
в 2007 році довелося знову перевідкрити це поселення, бо до того часу ніхто з
чинних археологів уже не знав, де розташована ця пам'ятка трипільської культури.
Підняли архівні документи, зокрема, й щоденники Хвойки - виїхали на місцевість
і знайшли. І нехай не дві версти, але одна верста там точно є. І неподалік вже
два роки проводиться університетська експедиція біля села Копачів, Обухівського
району, - можливо, це місто-супутник, можливо, воно давніше. Тобто, була ціла
система тут, на Київщині, і це приблизно 4300-4200 рік до нашої ери. Вони
давніші за ті поселення, які зараз на слуху, які досліджують на Черкащині.
Можливо,
на Київщині є шанс докопатися: а як починалися всі ці процеси і, головне, чому?
- Чи були трипільці антропологічно подібними на теперішніх українців - як
ми тепер?
-
Розумієте, українці - це продукт багатотисячолітнього етногенезу, і тут стільки
народів!.. Але трипільці в цьому ланцюжку стоять десь біля його витоків. Ну, ви
уявіть, що, за різними підрахунками, на території України проживало від 400
тисяч до мільйона трипільців у різні часи. Зокрема, трипільське населення
Київщини в кращі часи могло досягати 5-7 тисяч душ. Вони були розосереджені на
величезній території, але все одно: щоб від них не залишилось сліду - це
нереально.
- То відомо - звідки вони прийшли і куди поділися?
- Вони
нікуди не поділися.
- Але ж зникла трипільська культура.
- У тому
то й справа: культура зникла, але люди залишились. Зникла культура Радянського
Союзу, але люди нікуди не зникли, й ми з цією спадщиною боремось. Але у
трипільців було не так: там була інакша спадщина, яку навпаки намагались
зберегти - це технології, знання.
| |
Розкопки та дослідження трипільської культури на Черкащині, поблизу селища Легедзино, 6 серпня 2009 року
| |
До речі,
можемо сказати, що багато технологій і знань залишились у наступних людей, які
жили на цій території. Наприклад, технологія ведення сільського господарства.
Це здається просто - засіяв, зібрав, вигнав корівок попастися. Але це потрібно
пристосувати до певної території. Уявіть собі, що багато тисяч років до
трипільців тут ніхто хліб не вирощував, а вони приходять й починають
вирощувати. І цими здобутками будуть користуватися наступні покоління. Уявіть
собі: до часів Ярослава Мудрого набір злаків на полях Київщини був той самий,
що і в трипільські часи.
- То звідки трипільці прийшли?
- Ми
можемо сказати, що на Наддніпрянщину вони прийшли з району Південного Бугу. Це
було таке розселення, тривала аграрна колонізація майже тисячоліття.
- А ось на ці території - від Румунії до Дніпра - як вони потрапили?
-
Найдавніші пам'ятки культури «Прекукутень, Кукутень-Трипілля», як це офіційно
зараз називається, на території Румунії та Буковини. Через 100-200 років вони
вже з'являються на території Хмельницької, Вінницької областей. Ще 100-200
років - Південний Буг, Черкаська область. До Дніпра вони потрапили приблизно
через 800-900 років. Це був шлях довжиною у тисячоліття.
- То вони рухались на північ та на схід?
- На схід
ішли різними шляхами - вододілами, вздовж річок. Була донедавна така дивна ситуація,
що між Вінницькою областю й Київською чи Житомирською - нема нічого, наче біла
пляма. А зараз археологи знайшли на річці Стугна кілька пам'яток. Тобто, ми
знаємо, що якась частина прийшла по річці Стугна, яка впадає у Дніпро біля того
ж Трипілля. На Росі також є трипільські поселення, де жили перші трипільці, що
прийшли на Київщину.
- Ми ось розмовляли про трипільські протоміста і що, можливо, вже є
підстави називати ті поселення містами. А ось кажуть, що знаки, якими
користувалися трипільці, це протописемність. Чи є підстави про це казати?
-
Писемність - поняття багатогранне. Є різні види писемності - ієрогліфічна,
алфавітна і так далі, ціла класифікація. Є ще такий рідкісний різновид, як
піктографічна писемність. Ми зараз нею користуємось.
- Невже?
- Ви
дорожні знаки пам'ятаєте?
- Звісно.
- Всі
розуміють, що таке «цеглина». Вона різними мовами називається по-різному, але...
це - піктограма. Вони, вибачте, в туалетах і де завгодно ці значки. Вони
зрозумілі навіть тим, хто не знає писемності.
| |
Кераміка трипільської культури | Експонати музею, знайдені під час археологічної експедиції у Черкаській області (трипільська культура) |
Піктограми
- дуже давній винахід людства, вони відомі з кам'яного віку. Наші далекі
предки, які заблукали в Європу 40 тисяч років тому - вони вже такими значками
користувалися. Деякі народи користуються ними досі, бо це - вигідний спосіб
комунікації, зберігання інформації.
У трипільців
піктографія досягла дуже високого рівня розвитку. Весь цей мальований посуд,
всі ці орнаменти - у них як елементи включались різні знаки. Навіть є
дисертація Тараса Ткачука про знакові системи трипільської культури. Це -
дійсно система, яка вдосконалювалась. Там впродовж сторіч з'являлися нові
знаки. Частина знаків була зрозуміла, здебільшого, тим, хто їх створив. Але
були й загальні, які були поширені на території всієї трипільської культури.
Всюди їх розуміли однаково - приблизно так, як ми всі розуміємо дорожні знаки.
З цієї
піктографічної писемності могла з'явитись справжня писемність. Так відбулося в
Єгипті, те ж відбулося в Шумері, де теж була протописемність...
- Що ці трипільські знаки означали? Чи можна ці знаки прочитати зараз?
- Не
прочитати, а протлумачити або запропонувати тлумачення. Дуже добре, коли є один
і той же знак у супроводі інших знаків. Тоді можна з великою вірогідністю
припустити значення. Скажімо, є трипільський знак - схожий на кукурудзу
заштрихований овал
- Але тоді ж ще кукурудзи не було! Її значно пізніше завезли з Америки.
- Виникає
питання: що би це могло значити? Але коли з цього овалу виростає рослина, то
можна припустити, що таким чином вони малювали колосок. В чому фокус: висівали
пшеницю колосками, а не зерном. Бо якщо молотити-обробляти, то вона просто не
проростала - такий різновид пшениці вони вирощували. І тому це, з великою
вірогідністю, це - символ колоса, з якого щось росте. Його зображують на
мисках, наче це миска, повна колосся. Вони є в різній комбінації, наприклад,
наче воно там загрузає в землю. Є знаки, схожі на місячний серпанок. Отут уже й
реконструюють місячні календарі й що завгодно, особливо, коли там є певний
числовий код. Скажімо, сполучення місяця й собаки - це теж може бути якась піктограма.
- А чому єгипетські ієрогліфи тлумачать вже однозначно, а трипільські знаки
- ні?
- Ми
забули про китайські ієрогліфи. Найдавніші їхні прототипи з'являються в Китаї в
культурі Яншао. А це 4 тисячоліття до нашої ери - це якраз у нас трипільські
протоміста. Тобто, всюди, де суспільство досягає певного рівня розвитку, воно
звертає увагу на необхідність передавання інформації. І це саме відбувається на
Дунайській культурі - Дануб скрипт - там є купа знаків. Є навіть гіпотеза про
існування дунайського письма.
| |
| Кераміка археологічної культури Кукутені-Трипілля, ІІІ тисячі років до РХ |
Зрештою,
коли вчені зібралися й обговорили цю проблему в масштабах Європи, то дійшли до
того, що, починаючи з нового кам'яного віку, разом з навичками вирощування
хліба поширюються й певні релігійні уявлення і певні способи передавання
інформації. І дуже багато трипільських знаків мали багато спільного з
дунайським. А звідки прийшло хліборобство - з Дунаю, з тих культур, які в
основі Трипілля. Все тут дуже пов'язане.
- То, все-таки, протописемність, а не писемність.
-
Протоміста й протописемність, бо найдавніші зразки європейської писемності,
щодо якої немає сумнівів - це критська писемність.
Але що
цікаво, дуже багато знаків, того, що називають писемністю й так далі, мають
прототипи в цій Дануб скрипт - дуже давніх знаків неолітичної доби. Тобто, люди
тисячоліттями цим користувались, аж поки збагнули, що з цього можна зробити
щось інше.
- До речі, читав в одній праці, що трипільці знали колесо, але чомусь ним
не користувались.
- Ой, а
спробуйте у нас скористатися колесом. У нас же й зараз немає доріг, а уявіть,
що було в трипільські часи. Це, до речі, проблема. Хоча, є зображення колеса
керамічні. Є уламки іграшкових тварин, які були на коліщатах. Цього року таку
знайшли в Кіровоградські області. І цій моделі 6 тисяч років! Це - уламок, але
ідентифікується без проблем.
| |
Кераміка трипільської культури
| |
Натомість,
у трипільців був такий винахід - транспортні сани. Вони були величезні і,
судячи з керамічних моделей, в них могли запрягати пару волів. Цього вистачало,
щоб возити врожай з поля, і воду, і дрова, і будівельні матеріали на спорудження
оцих великих будівель. Бо більшість керамічних моделей транспортних саней
знайдені на Черкащині - там, де найбільші поселення. Їм колеса не треба було.
- Чому зникла трипільська культура? Чому вона не переросла в цивілізацію?
- Люди
нікуди не поділися, але вони почали жити інакше. Просто змінилась культура.
Через економічну кризу попередні культурні досягнення були втрачені. Залишилось
лише те, що потрібно було: воювати й виживати. А всі ці красиві будинки, храми
і все, що було не потрібне для виживання, зникло.
- То економічні фактори, а не кліматичні?
- Це -
ланцюжок: змінюється клімат, проблеми з економікою, подолання проблем,
повернення на попередній рівень суспільного розвитку - без ремесел, без храмів,
без міст. Така ось стратегія виживання.
- А як клімат змінився? Відбулося похолодання?
- Так,
похолодання. Степ посунувся на північ.
Кліматичні
умови, в яких ця культура розквітла, кардинально змінилися. На території
України таке відбувалось - від трипільців до Русі - п'ять разів
- Це був льодовик?
-
Вважається, що це було виверження вулканів, які стимулювали кліматичні наслідки
і подіяли не гірше від ядерної зими.
Тобто, ті
кліматичні умови, в яких ця культура розквітла, кардинально змінилися. На
території України таке відбувалось - від трипільців до Русі - п'ять разів. І
лише з часів Русі ми мали більш-менш поступальний розвиток.
Автор:
Дмитро Шурхало
Джерело:
Радіо Свобода
«Copyright © 2017 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу
Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»