Від редакції:

Потреба у безмежній довірі виникає не тільки у окремих людей, а й у цілих націй. Підписували Будапештський меморандум, обіцяли захист, і що тепер? Як навчитися знову довіряти?.. Ніяк. Треба вчитися опиратися на власні сили.

Чому не виходить зняти корону?

Або виходить зняти, але вона швидко повертається назад - і ще й з додатковим прискоренням?

Тому що, знявши корону, ви не поправляєте локус контролю.

Корона завжди повернеться, якщо локус контролю - не на місці. Корона створена для того, щоб зменшувати стрес від безпорадності. Не будь-який стрес, а стрес від безпорадності. Коли ваш локус контролю - поза вами, ви - завжди безпорадні.

Поправити локус контролю - це означає:

1) зрозуміти, що контроль за вашою ситуацією - у ваших руках;

2) усвідомити, що все, що опинилося поза вашим контролем - не ваша ситуація;

3) почати діяти проактивно.

Погляньте, як це робити, на прикладах.

Скажімо, у вас - корона скарбу. Корона скарбу - це ідея, що вам повинні допомагати, вас повинні любити, вас повинні берегти, вас повинні цінувати, і нескінченний перелік інших «повинні». Просто так повинні, тому що ви - це ви.

Ви живете у цій короні якийсь час, і раптом вона падає. З'ясовується, що вас не люблять, не цінують, не бережуть.

Вас неймовірно «ковбасить» від цього розуміння, вам хочеться лізти на стіну, брати автомат і розстрілювати всіх, хто обдурив вас. Ви відчуваєте себе ображеними і приниженими.

Це у вас впала корона. Коли «ковбасить» - це завжди впала корона.

Без корони реальність відкрилася вам з найбільш непривабливого боку. Життя - нестерпне. Але це тому, що ви не поправили локус.

Допоки локус у вас - зовнішній, допоки за вас відповідають інші, і контроль над вами мають інші, дійсно дуже страшно побачити, що ви їм (цим головним іншим) - зовсім не потрібні: вас не люблять, не цінують, не шанують.

Із зовнішнім локусом ви - безпорадне немовля, а ваші опікуни виявилися байдужими егоїстами, а не турботливими, найнятими для вас няньками, як вам здавалося. Вам залишається лише безсило ридати, кричати, кидати у зрадників тарілки і блюдечка, або... одягнути корону, якомога більшу, і заспокоїтися.

А ще можна поправити локус контролю. Якщо поправити локус контролю, корону одягати не доведеться.

Ви можете зрозуміти, що контроль за вашою ситуацією - у ваших руках, ви самі собі - мама і тато, ви самі собі - господар, інших господарів у вас немає.

Ви можете усвідомити, що все, над чим ви контролю не маєте, вас не стосується, це - не ваша ситуація, це - за межами ваших кордонів. Це може і стосується вас якось побічно, але краще вам спостерігати й особливо не втручатися, оскільки важелів у вас немає.

Ви можете почати діяти проактивно всередині своїх кордонів, тобто, самі скеровувати увагу і самі щось робити, самі вибирати і діяти, не даючи іншим ні права вирішувати за вас, ні права вас оцінювати.

І яка тоді різниця, наскільки вас цінують і люблять? Не люблять - ну то й не треба. Ви не пропадете.

Ось ці нескінченні стогони «яааак довіряаааати?» і «яаааак не боятися?» - від інфантильності. Навіщо довіряти, якщо треба самому контролювати все своє? Довіряти треба, якщо ви - сліпі, а вас веде поводир. Довіряти треба, якщо ключі від сейфів і важливі документи ви віддаєте комусь. А якщо все це - у вас, довіряти не обов'язково. Не потрібно нікому довіряти занадто сильно, довіряйте собі. Але себе теж перевіряйте, раптом ви втратили контроль? Собі теж довіряти на сто відсотків не варто, треба і себе контролювати. А іншим, тим більше, не варто повністю довіряти. Помірно - так. Частково, якщо це - друг, а не ворог. Але ви завжди повинні бути захищені на той випадок, якщо з тією людиною щось трапиться, або ваші інтереси увійдуть у конфлікт. Це буває, це - нормально і той, хто шукає абсолютної довіри, відмовляє в суб'єктності собі та іншим. Суб'єктність - це означає, що людина має свободу вибору. Зокрема, має право на конфлікт із вами. Зараз конфлікту немає, і ви - разом, а якщо з'явиться конфлікт, ви можете стати в опозицію. Можете стати в опозицію тимчасово і вирішити ваш конфлікт. А можете залишитися в опозиції надовго, і тоді доведеться дистанціюватися, доведеться ділити кордони і розділяти ровом. Близькість можлива лише у випадку згоди, а будь-яке порозуміння може змінитися на конфлікт.

Люди, які хочуть жити у злитті, не допускають навіть думки про можливий конфлікт. Їм хочеться гараааантій. Вони хочуть поооовністю довіряаааати. І якщо вони не можуть повністю довіряти, вони бояться. Вони ходять і розповідають усім, як вони бояться. Вони хочуть, щоб їх заспокоїли, дали гарантії або допомогли виокремити корону, яка допоможе довіряааааати. Особливо жінки люблять скаржитися, як вони бояться чоловіків. Звичайно, бояться, оскільки матеріально й емоційно залежать від них, а гарантій - немає. Але і є чоловіки, які кажуть, що бояться жінок. Цим теж хочеться емоційно повиснути і бути впевненими, що їх люблять без будь-яких умов і назавжди. А впевненості - немає. Як тут жити без корони? Потрібна корона, яка дозволить вважати, що ти маєш владу над почуттями іншого.

Суть корони - у тому, що вона створює ілюзію контролю над іншим. Інший необхідний для виживання, з ним - злиття, тому такою важливою є повна довіра і впевненість у його безумовній і нескінченній любові, і для цього потрібна корона. Якщо ж ти - сам собою, якщо у тебе є запас автономії і ти не потребуєш підтримки для виживання, гарантій тобі не потрібно, повна довіра тобі не обов'язкова, досить часткової довіри. І вічної любові тобі теж не потрібно, достатньо зараз бачити любов, а що буде далі - не так важливо. Ти усвідомлюєш, що може щось трапитися, ти поважаєш чужу волю, розумієш, що людина може залишитися з тобою або піти. Ти не загинеш, якщо тебе розлюблять, ти достатньо поважаєш себе, щоб зробити себе центром свого життя, а не когось іншого.

Тому, знімаючи корону, так важливо відчути, що відповідальність за твоє життя - у твоїх руках. Як би не ставився до тебе інший, що би про нього раптом не з'ясувалося зараз або пізніше, ти не пропадеш, тому що у тебе є головне - ТИ САМ. Не треба шукати довіру, не потрібно вимагати гарантій. Жодних гарантій у цьому світі немає, у ньому «все тече, все змінюється». І це треба засвоїти. Єдина гарантія - це власний локус контролю, свій власний центр, який належить тобі і залишається з тобою, поки ти - живий. Ось тут - твоя влада, тут - твоя територія. А над волею іншого влади нема, і потрібна корона, щоб відчувати цю владу. Люди, котрі вважають себе скарбом, рятівником, переможцем - усі відчувають владу над іншими, оскільки не відчувають влади над собою. Реальна влада над ними - в іншого, тому їм і потрібна ілюзорна влада над цим іншим.

Це - як цар Кощій, який помістив локус-голку в яйце, яйце - в качку, качку - в зайця, зайця - у скриню, а скриню - на дерево, і тепер змушений пильнувати цей дуб від пройдисвітів, орудуючи мечем. Поверніть локус всередину себе, і не доведеться постійно боятися, чекати «дзвіночків» і шукати гарантій. Можна буде розслабитися і міцно спати. Локус ваш - усередині, а не літає за вікном, як безпритульна душа. Якщо душа - безпритульна, для неї доводиться будувати повітряний замок з ілюзій.

Є спеціальна гімнастика для зняття корони.

Берете будь-яку ситуацію, де є корона, яка міцно сидить або падає, ваша або чужа, і описуєте, як потрібно поправити локус, щоб корона стала не потрібною.

Ось, наприклад, кілька історій.

Дівчину образив чоловік, корона її («чоловіки мені симпатизують», або «всі чоловіки повинні бути галантними зі мною») впала. Щоб не повертати корону скарбу на місце і не вирощувати замість неї корону переможниці, як пропонує тренер, треба поправити локус і зрозуміти, що чоловіки - самі собою, вони можуть симпатизувати, а можуть не симпатизувати, вони можуть бути галантними, а можуть і не бути. Вона сама вибирає, з ким зближуватися, і може триматися якомога далі від тих, хто погано до неї ставиться, не підпускати їх ближче, тоді у них не буде можливості її ображати. А зі своїми симпатиками вона може спілкуватися, з тими, хто її любить, - спати і жити разом. Якщо, той, хто її любив, раптом розлюбив, вона може від нього дистанціюватися. І знову буде захищеною від образ і нелюбові. Вона - не предмет, який поклали поруч і тепер плюють на нього, штовхають. Вона може встати і піти. Вона керує собою і вибирає своє місце і становище, сама вибирає рівень комфортної дистанції з тими чи іншими людьми. Зрозуміло, що таке поправити локус?

Або щось на кшталт того - у фільмі «Мадам». Мадам «ковбасить» від того, що її чоловік її не хоче, її корона «я - богиня» постійно падає. Вона прив'язує корону до голови, але та знову падає, і щоразу - дуже боляче. Як позбутися корони? Треба поправити локус контролю. У неї є вона сама, майно чоловіка належить чоловікові, але у неї є частина майна - як у його дружини, є спільні діти. Все решта - залежить від нього. Вона не може змусити його любити і хотіти, але вона може взятися за свої справи і перестати відчувати страх і біль від безпорадності. Вона - не безпорадна, треба озирнутися і зрозуміти, як керувати своїм життям, які у неї вже є ресурси, а які можна напрацювати. А чоловік нехай сам вирішує, хоче він бути поруч з нею чи ні. Зрозуміло, що при такому локусі героїня не лише позбавляється від корони, робить її непотрібною, стабілізує свій стан, а й дає 100 очок наперед коханці чоловіка? Чоловік майже завжди вибере дружину, яка поводить себе красиво, з якою у нього діти, ніж коханку, з якою у нього - майже нічого. Але думати про його вибір не варто, інакше локус знову з'їде, нехай вибирає сам. Лише тоді цей вибір буде по-справжньому його вибором, а не вибором з примусу. Можна і далі піти: самій відмовитися від чоловіка, навіть якщо він вибере її. Він розлюбив і зрадив? До побачення, дякую за все хороше, залишімося просто батьками наших дітей і друзями. Чоловіка можна втратити (хоча далеко не факт), але виграє самоповага. Хоча і у випадку його каяття і вибачення вона (самоповага) теж виграє. Тільки відмовитися від чоловіка можна лише після того, коли він сам зробить вибір, не наперед. Інакше це - «зелений виноград», і локус знову з'їде. Знову доведеться використовувати корону, щоб прикрити дірку на місці локусу, що з'їхав.

Або там же, у тому ж фільмі. Корона у покоївки падає, вона дізнається, що лорд любив не її, а вигаданий образ, вона, реальна, йому не потрібна. Люди часто можуть розлюбити, і справа - не в обмані, розлюбити можна і так, і сяк, просто без фальшивої ОЗ (об'єктивної значущості) розчарування настає не різко, а поступово. А тут корона впала миттєво, і це навіть не зовсім корона була, адже лорд і справді був закоханий, вона не вигадала. Якби покоївка не поправила локус одразу ж після падіння корони, що б вона робила? Дістала б спочатку качалку, чи не так? Влаштувала б істерику, спробувала з'ясувати, як її могли так принизити, за що, за яким правом, чи будуть за це відповідати, чи мають намір просити вибачення і якось компенсувати їй біль? Не досягнувши нічого, оскільки прав на чужі почуття немає ні в кого, покоївка зажурилася б і знову одягнула би корону. Вона почала б думати, що лорду заважають комплекси і світські забобони, він соромиться її становища, але у глибині душі любить її, прагне її, навіть десь нудиться. І вона почала б допомагати йому позбутися від комплексів, як справжня рятівниця. А ще вона просила би вибачення за свої качалки і скандали, думаючи, що без цього він давно б до неї повернувся. І це змушувало б її, як справжню переможницю, вимагати свого, переслідувати лорда і доводити йому своє кохання. Можливо, вона і не бігала б за ним, побоюючись поліції, але у своїй голові постійно мала би з ним діалоги, чекала б, що він все розуміє, не зводила б очей з дороги за вікном, витрачаючи найкращі роки свого життя на уявний зв'язок і годування ілюзорної фігури.

 

Автор: психолог Марина Комісарова

Джерело: https://evo-lutio.livejournal.com/544267.html