Від редакції:
Українським студентам за кордоном теж доводиться боротися за свої права. Німецьким дослідникам України пощастило – Центр україністики у Грайфсвальді, який хотіли закрити, отримав довгострокове фінансування.

Один з найбільших центрів україністики за кордоном розташований у німецькому місті Грайфсвальді на півночі Німеччини. Там не лише викладають, а й досліджують українську мову та культуру. Цей центр опинився під загрозою зникнення – через недостатнє фінансування, а також нерозуміння відповідальними особами деканату важливості цієї кафедри. У боротьбі за збереження рідкісної перлини української мови, котрою став факультет україністики у Грайфcвальді, об’єдналися студенти і політики, аматори та фахівці.
За життя україністики у Німеччині довелося боротися її численним прихильникам та небайдужим людям. Передовсім, міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр особисто сприяв, аби фінансування не лише здійснювалося, а й здійснювалася без бюрократичних перепон. Зовнішньополітичне відомство Німеччини, федеральна земля Мекленбург-Передня Померанія, а також університет Грайфсвальд уклали угоду про довгострокову роботу кафедри, спрямувавши на це 1,6 мільйона євро. Що забезпечить викладання української мови у повному обсязі впродовж наступних 10 років. Про це повідомив в інтерв’ю Радіо Свобода професор славістики у Грайфсвальді Бернхард Бремер.
«Ми дуже-дуже раді, що міністерство і земля Мекленбург-Передня Померанія знайшли довгострокове вирішення питання. Це означає, що у Грайфсвальді й надалі працюватиме окремий факультет української мови, котрий шість років поспіль фінансуватиметься землею, а потім університетом», – пояснив професор славістики доктор Бремер.

Заклики зберегти українську мову на німецьких вулицях

Боротьба за цей заклад справді була не на смерть, а на життя. З протестами на вулиці вийшли студенти, які збирали підписи на підтримку факультету української мови. Фахівці лише здивовано розводили руками. Йдеться про факультет славістики у Грайфсвальді, де вже понад 20 років поспіль здійснюються наукові дослідження у галузі україністики. Тут також успішно працює всесвітньовідома літня академія «Українікум». Але водночас зменшується кількість студентів, що стало поясненням припинення фінансування факультету і, як наслідок, його закриття.
Нині професор Бремер планує доповнити кафедру новим відділенням – української культури: «У майбутньому ми матимемо відділення української культури, де теми зосередяться лише на Україні. Відтак це стане посиленням профілю нашого факультету. Загалом в інституті також відбудуться скорочення, але ми, однак, дуже задоволені, зважаючи на те, що матимемо повноцінний факультет, якого у нас давно не було», – сказав професор Бремер у розмові з нашим кореспондентом.

Вивчати та знати культуру Східної Європи

Міністерство закордонних справ ФРН і земля Мекленбург-Передня Померанія уже оприлюднили прес-заяву про фінансове забезпечення єдиної у Німеччині за своїм профілем кафедри україністики в університеті Ернста-Морица-Арндта у Грайфсвальді.
Також міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штаймаєр заявив: «Саме з огляду на кризи у наших сусідів, нам у Німеччині потрібен більш, ніж будь-коли, ґрунтовний досвід і знання регіону Східної Європи. Моє переконання щодо доцільності цього кроку полягає у прийнятті зовнішньополітичних рішень, котрі стануть можливими лише у разі, якщо ми спроможемося подивитися на світ іншими очима, очима тамтешніх людей, вивчатимемо їхні мрії і проблеми, будемо їх краще розуміти і розширювати наш світогляд. Особливо це стосується регіонів культури Сходу Європи, котрі досі були мало висвітлені. Тому я особливо радий, що нам удалося на наступні роки забезпечити роботу факультету української мови, а також балтійських мов в університеті Грайфсвальд».
Міністр освіти землі Мекленбург-Передня Померанія Матіас Броткорб, з огляду на спільні зусилля щодо порятунку славістики, також висловив задоволення: «Я вдячний міністру закордонних справ, що уряд готовий допомогти федеральній землі та університету зберегти україністику й балтистику. Цінність цих фахів неможливо виміряти кількістю студентів, котрі тут навчаються, а насамперед їхнім культурним, науковим і зовнішньополітичним значенням у контексті Європи, котра розширюється. Цей важливий крок був би неможливий без небюрократичної допомоги міністра закордонних справ», – сказав голова земельного відомства освіти.