Подорож поромом
	UA Riders (перший зліва - Михайло Рудей)
	UA Riders на виїзді (перший зліва - Костянтин Ткач)
	Євген Єрмоленко з нареченою Наталією
	Мандрівка. Справа - Євген Шліхутка
	На колінах перед байком

«UA Riders» – саме так називається Український байкерський клуб у Чикаго. Його заснували понад два роки тому четверо шанувальників «залізних коней» – Євген Шліхутка, Євген Єрмоленко, Віктор Вельган та Костянтин Ткач. З чого все почалося та чим живуть зараз українські байкери в Америці – читайте далі.

«Це все почалося десь у років 15 у моїй рідній Коломиї, – зазначає один із співзасновників Українського байкерського клубу в Чикаго Євген Єрмоленко, – там у мене був хороший друг, який виїхав у Ізраїль і залишив мені свій мотоцикл. Осідлавши «залізного коня», я приєднався до місцевих байкерів із клубу «Fire wheels». Вони мене багато чому навчили – як щодо їзди, так і щодо ремонту техніки. А ще, мабуть, пристрасть до техніки у мене в крові, адже дідусь був завзятим мотоциклістом». Коли у 2008 році Євген переїхав у Америку – десь чотири роки не їздив на двоколісному. Зі сумом пригадує: «Не було змоги придбати техніку». Та якось, за щасливим збігом обставин, добрі знайомі дали чоловікові поїздити на старенькому мотоциклі, – так він знову став байкером. Спочатку їздив на позиченому, а згодом сам придбав мотоцикл.

Щодо створення клубу – то ініціатива пішла від другого Жені – Шліхутки, який знайшов Єрмоленка у соцмережах. Вже на першому спільному виїзді чоловіки вирішили, що було б добре зібрати якусь мотоциклетну компанію. «До 2012-го року я українців на мотоциклах не зустрічав, – розповідає Євген Шліхутка, – тож доводилося кататися з американцями, поляками, а інколи й самому. Український байкерський клуб ми створили, насамперед, для товариства та взаємодопомоги мотолюбителів. З часу заснування і до сьогоднішнього дня – наша організація налічує уже близько двох десятків байкерів».

«Я приєднався до хлопців, бо просто хотів кататися. Про клуб нічого не знав, навіть не задумувався над його створенням. Та згодом ідея мені сподобалась – і про організацію, і про правила, і про нашивки», – а це вже ділиться третій учасник і співзасновник «UA Riders» Віктор Вельган. «Цікаво, що коли ми приїжджаємо на якісь великі українські свята чи фестивалі – з нами часто хочуть фотографуватися як звичайні гості, так і знаменитості. Давніше познайомилися з Віктором Павліком, а нещодавно зробили фото з Арсеном Мірзояном і Тонею Матвієнко. Це так приємно», – продовжує Віктор.

Ну і познайомимо вас із четвертим співзасновником Українського байкерського клубу – Костянтином Ткачем: «Я завжди був прихильником великих швидкостей і спортивних автомобілів, у свій час займався тюнінгом, проте мотоциклі вважав надто небезпечними». Згодом чоловік змінив свою думку: «Завдяки своєму другові Жені Єрмоленку, я став справжнім байкером – тепер будь-який автомобіль для мене є просто транспортом, а мотоцикл – відпочинком, терапією, психологом та станом душі. Щодо створення клубу – багато українських байкарів у Чикаго навіть не підозрювали, що серед діаспори є однодумці. Мене зацікавила ідея об'єднання таких людей і, здається, у нас вийшло».

«Для когось це свобода, для когось – психотерапія, а для мене – це своєрідна медитація, – продовжує розмову Євген Шліхутка, – от коли виїжджаєш на трасу, то кілька годин перебуваєш у своєрідному трансі, його важко описати, але це круто. Та й навколишнє середовище сприймається по-іншому. Нас поки що замало, щоби організовувати великі з’їзди, тому робимо невеликі подорожі, відвідуємо з’їзди інших байкерських клубів, а також всі разом приїжджаємо на українські свята та фестивалі. От цього року одна з останніх і найцікавіших мандрівок – це об’їзд озера Мічиган. На вересень плануємо ще дві поїздки». Далі розмову підхоплює Костя: «Перед виїздом у подорож ми плануємо маршрут, де будемо зупинятись на ніч... але особисто для мене пункт призначення не настільки важливий, як дорога до нього. Звук потужного двигуна, запах вітру, природа, краєвиди, нові місця, маленькі містечка, архітектура, національні парки, намети, потріскування вогню, спілкування з друзями – цей список можна продовжувати дуже довго, але це те, що допомагає мені відпочити від повсякденного життя і відкрити для себе щось нове».

«Кажуть, що машина возить тіло, а мотоцикл – душу. Це свобода, політ… коли їдеш – є тільки ти, мотоцикл і дорога. Це таке відчуття, яке я ні на що не проміняю», – це вже зазначає Женя Єрмоленко. Його захоплення байком підтримує наречена Наталія: «Переживаю щоразу, коли він сідає на мотоцикл, немає такого дня чи ночі, щоб не переживала, але це – його хобі – і я його не можу заборонити. Навпаки – у всьому намагаюся підтримувати свого коханого. Він дуже безпечно їде, і з ним мені дуже комфортно, я більше ні з ким не сіла б на мотоцикл».

Не так давно до «UA Riders» приєднався Михайло Рудей: «Це було неочікувано. Моє байкерство почалось з того, що друг купив собі мотоцикл, я і не думав, що сам колись їхатиму на такому. Чогось вважав, що це небезпечно, якщо і вже щось купувати для себе, то велосипед або машину. Якось мій товариш дав мені прокататись, то було на елії біля будинку – я сів на мотоцикл і поїхав. З цього все і почалось. Свій перший байк купив розібраний – по запчастинах у сміттєвих мішках. Вдома його збирав аж чотири місяці. Тепер я у клубі, і це класно! Тут завжди можна розслабитися після роботи та цікаво провести час у приємному товаристві. Коли проїдешся з вітром – одразу всі стреси і нерви знімаються. Дуже задоволений компанією. Всі дуже дружні, всі підтримують один одного».

В Українському байкерському клубі є свої правила та статут. Одна з обов’язкових вимог – всі члени клубу мають мати на верхньому одязі шеврони з надписом «UA Riders», своїм ніком та назвою міста, де народився. Ну а серед заборон є така, яка виключає вступ жінок до байкерської спільноти. Це – суто чоловіча організація. І у співзасновників, і в учасників мотоклубу дуже багато задумів та цікавих ідей. Вони мріють, щоби в скорім часі Український байкерський клуб об’єднував мотоциклістів не лише в Чикаго, але й у всій Америці. Нижче подаємо контакти, за якими можна сконтактуватися з представниками «UA Riders».