Від редакції:
Невпевненість у собі в особистому житті властива частенько не тільки парубкам, а й дівчатам. Фахівці розповідають на прикладі, що з цим робити…

Цей лист прийшов зовсім недавно, але до цього ще надійшло багато листів подібного змісту, майже під копірку. Тому я сподіваюся, що автори тих листів теж упізнають свою ситуацію і зможуть скористатися якимись порадами.
Сам лист (копіюю без редагування):
«Доброго дня.
Опишу все, як ви просили.
1. Що хочу: вирішити проблеми зі сором’язливістю, невпевненістю (наприклад, постійно опускаю очі при спілкуванні, хоч і борюся з цим), з 20-21 року повернулися певні труднощі у спілкуванні з дівчатами, які зникли з 18-20 років (коли вступив до ВНЗ), тобто, вже кілька років – жодних стосунків, мати внутрішні резерви для самоосвіти, паралельно працюючи за фахом, досягти у житті певного успіху, тобто, мати достатньо грошей для різних подорожей і певних придбань (в міру); мати більш-менш нормальні стосунки з близькими, колегами і т. д. Створити тихий і затишний куточок для себе та своїх близьких. Знайти собі хобі, в міру екстремальне, отримувати задоволення від життя, наскільки це можливо (що дуже важко через відсутність грошей і вільного часу (тільки закінчив ВУЗ, влаштувався на першу офіційну роботу). «Не паритися» через дрібниці, не брати все близько до серця. Відповідно, не мати проблем зі здоров’ям, викликаних постійними стресами (у свої 22 з ними зіштовхуюся не вперше). Легко починати нові знайомства.
2. Навіщо: складно сказати, не знаю, як інакше я хотів би прожити життя. Хочу припинити страждання, які впливають на близьких, на здоров’я.
3. Що заважає:
1. Батько все життя кричав через будь-яку дрібницю, критикував через будь-яку причину, не вірив у мене. Я виріс невпевненою у собі людиною (опускання очей при розмові, скутість, «туплю» (дуже відчувається різниця з тими рідкісними моментами, коли все не так), складнощі при вимові деяких складних слів, голос стає вищим і тихим. Не можу відповісти на грубість, іноді сам дуже різкий. Постійно чимось незадоволений.
У школі був більшу частину «білою вороною», постійні бійки, де найчастіше страждав тільки я. Неповага і презирство з боку однокласниць.
2. Більша частина колишніх і теперішніх друзів (особливо в компанії) починають з мене сміятися, з будь-якого приводу, цькування в школі. Аж до вигадування історій, де я виглядаю далеко не найкраще. Це може тривати годинами, поки або я не піду, або не «пошлю» всіх. Це спостерігається з різними людьми у різних компаніях, десь – більше, десь – менше. Також не володію якимось хорошим почуттям гумору, щоб відповісти, або фізичною силою. Відносно мало друзів і знайомих. Важко почати спілкуватися навіть на роботі. Боюся пожартувати. Після школи ситуація не дуже покращилася. Після «універу» я виявився одним із відлюдьків, доля якого нікому не цікава, хоча і спілкувався з усіма.
3. Постійно незадоволений собою, зовнішнім виглядом, хоч і намагався щось змінити (недостатня вага). Хоч і добре вчився, все одно хотів краще. На роботах – все «скриплячи зубами». Зараз влаштувався на першу серйозну роботу – нічого не виходить, намагаюся виправити ситуацію – результат нульовий.
4. З дівчатами – проблеми. Ніколи не знайомився сам. Були двоє постійних дівчат, ну і кілька романів на тиждень-два. Ніхто з них мені дуже не подобався, насамперед, зовні, швидше, просто вже хотілося хоч з кимсь, велика прихильність – була. Зараз всі спроби знайомства в Інтернеті закінчуються першим побаченням і «морозом». Знайомі дівчата просто не показують жодних ознак симпатії і зацікавленості.
5. Завжди намагаюся всім допомогти, бути добрим і корисним. У відповідь приходить у кращому випадку «дякую», у гіршому – підлянки і т. д. Хоча мені і «дякую» достатньо.
Результат: закомплексованість, скутість, відхід у себе, ненависть і відраза до протилежної статі, все «падає з рук», депресія півжиття, конфлікти з усіма підряд, спалахи гніву майже без причини, проблеми зі здоров’ям, відсутність енергії на те, щоб щось змінити, відчуття власної нікчемності і непотрібності. Боюсь близькості – «раптом розчарую». Глузування з боку друзів. Відчуття «болота», відсутність нових друзів і знайомих – майже постійно.
Дуже прошу допомогти.
Заздалегідь дякую».

Відповідь

Хочу описати, як можна переформулювати опис проблеми, щоб визначити шляхи її вирішення, якщо ви самі працюєте зі своєю проблемою.
Якщо ви намагаєтеся допомогти людині, підхід буде трохи іншим (запам’ятайте цей момент, він дуже важливий: допомога собі та іншому – дуже різні речі), а свою проблему ви можете просто правильно переформулювати для себе, і вона значно проясниться.
Основний інструмент – змінити зовнішній локус на внутрішній. Тільки-но з’явиться внутрішній локус, чудесним чином намалюється і рішення. Локус – не єдиний інструмент, це було б занадто просто. Але це – один з основних інструментів, і дуже ефективний.
Зверніть увагу, парубок робить запит «хочу вирішити проблему з невпевненістю у собі».
Далі він, за запропонованою мною схемою («що я хочу – навіщо – що заважає») описує, що йому заважає.
1. Батько був поганий, кричав, не поважав.
Цей пункт слід переформулювати, оскільки навіть якщо вважати, що винен батько, переробити батька не можна, і навіть переробивши батька з ніг до голови, ми нічого не поміняли б у непевності героя. Це тільки в казці можна повернутися на машині часу в минуле і змінити сьогодення. У реальності – ні.
Тому даний пункт слід переформулювати так:
1. Я перекладаю відповідальність за свою невпевненість на батька, замість того, щоб постаратися взяти ситуацію цілком у свої руки.
Дивимося далі.
2. Люди ставляться погано, знущаються, сміються.
Людей теж переробити не можна, це – деяка даність, тому пункт теж доведеться переформулювати.
Наприклад, ось так.
2. У мене не виходить досягти шанобливого ставлення до себе.
Далі.
3. Незадоволений собою.
Цей пункт можна залишити без змін. Він – у внутрішньому локусі.
4. Хочу дівчину, але теоретично, а з конкретних ніхто не подобається, я їм теж не подобаюся.
Теж нормальний пункт, локус внутрішній, залишаємо.
5. Я – дуже добрий, і у відповідь отримую, здебільшого, підлість.
Знову формулювання таке, що потрібно йти і переробляти всіх негідників, а собі дістати пиріжок з полиці за мучеництво. Це – зовнішній локус, тому формулюємо проблему.
5. Мені здається, що я роблю добрі справи, а у відповідь – негатив.
Отже, що ми отримуємо у результаті?
Парубок перекладає відповідальність на батька, собою незадоволений, не може отримати шанобливе ставлення від інших, його «добрі справи» нікому не потрібні, а дівчина – потрібна, але ніхто не подобається, і він теж нікому не подобається.
Що можна зробити:
1. Залишити батька у спокої і забути про дитинство, воно закінчилося. Повірити, що ситуація – у власних руках.
2. Знайти у собі щось, чим можна бути задоволеним, але не «добрі справи», їх треба поки залишити, замість них дурниця якась виходить, якщо у відповідь – лише негатив. Потрібно знайти щось реальне, чим можна бути задоволеним, воно є, його не може не бути. Ці свої чесноти потрібно тримати у фокусі, розвивати, а свої недоліки перестати так активно мусувати, поглянути на них трохи під іншим кутом і одночасно зменшувати.
Дуже важливо одночасно діяти з двох сторін (!): змінити трохи ставлення і зменшувати недоліки. Спрацьовує тільки тоді, коли це робиться одночасно.
Наприклад, недостатня вага. Худий хлопець теж може бути красивим – це раз. Треба йти у спортзал – це два. Так можна отримати щось середнє: і полюбити себе худим, але і перестати бути занадто худим теж. І це допоможе більше полюбити себе, а любов допоможе себе легше змінити у кращий бік.
Так потрібно робити з усіма недоліками. А чесноти – ніжно плекати. Можна перебільшити трохи, для себе. Але конкретні свої риси, а не «добрі справи». Добрі вони чи ні, нехай вирішують адресати. Для доброї справи мало одного лише доброго наміру, важливий ще й добрий результат, а це знає лише інша сторона.
3. Почати робити те, що може викликати повагу. Реальне щось, за що можуть поважати. Не чекати поваги від усіх за замовчуванням. На неповагу намагатися реагувати не так гостро, берегти енергію для справ, які будуть викликати повагу, коли їх вдасться здійснити.
4. Якщо дівчина потрібна, але ніхто не подобається, це – типова фрустрація. Якщо з фрустрації обов’язково хочеться вийти (а можна ж і «забити», прокачувати щось інше), вихід один: намагатися сподобатися дівчатам, не думаючи про те, чи подобаються вони, просто спілкуватися і зустрічатися, намагаючись принести їм задоволення і не думаючи про своє задоволення. У процесі з’явиться мотивація.
Це коротко, звичайно. Але розглядати подібні ситуації слід у приблизно такому дусі. Основне – зміна зовнішнього локусу – на внутрішній. Безвихідь – зовнішній локус.