У перші вихідні прокату кінострічку «Незламна» Сергія Мокрицького прийшли подивитися майже сто тисяч українців. Після перших днів показу українські глядачі залишили в кінотеатрах понад 4,5 млн. гривень.

І це – в умовах жорсткої конкуренції з блокбастером «Форсаж-7», – повідомляє Mediaняня.
За результатами перших днів прокату історія Людмили Павличенко перевершила такі гучні голлівудські релізи весни, як «Дивергент», «Гра в імітацію» з Бенедиктом Камбербетчем та «Незломлений» від режисера Анджеліни Джолі – всі ці фільми теж розповідають глядачам про війну.
Нагадаємо, «Незламна» – це реальна історія про українку, яка стала відомою на весь світ жінкою-снайпером. На її рахунку – 309 убитих ворогів, дружба з Елеонорою Рузвельт і промова в Чикаго, яка змінила перебіг Другої світової війни. Стрічка – один із наймасштабніших українських кінопроектів із бюджетом у 5 мільйонів доларів. Значна частина знімальної команди й актори – українці. У фільмі звучить музика «Океану Ельзи».
«Війна – це бруд, смерть і виклик людському існуванню. Це – неправильно. Нічого не можна вирішити війною та силою. Людей треба рятувати», – каже режисер стрічки Сергій Мокрицький. «Наше кіно – антивоєнне за своєю суттю», – коментує продюсер картини Єгор Олесов.
«Страх – це бур'ян. Він заполонить ціле поле, якщо його вчасно не вирвати», – казала Людмила Павличенко.
22 червня 1941 року застало дівчину в Одесі, куди вона приїхала, щоб закінчити свою дипломну роботу про Богдана Хмельницького. Працювала в міській науковій бібліотеці. З початком війни Людмила пішла добровольцем на фронт. Воювала в складі снайперського взводу 25-ї стрілецької Чапаєвської дивізії.
Навесні 1942 року солдатам радянської армії допікав німецький снайпер, який вбив двох однополчан Павличенко. І тоді на завдання пішла Людмила. Перечекавши вогку і туманну ніч, вона знищила ворога, випередивши його постріл на кілька секунд. Згодом Людмила Павличенко знайшла серед речей ворога снайперську книжку, в якій було зазначено: вбито понад 400 французів і англійців.
«Якби не мала фізкультурних навичок і підготовки, то 18 годин пролежати в засідці я не змогла б. Це я відчувала особливо на початку, коли без досвіду потрапляла в такі ситуації, де треба було лежати й чекати, доки або німці перестануть стріляти, або ж кулеметники виручать», – згадувала вона.
За два роки війни на бойовому рахунку Людмили Павличенко числиться 309 знищених ворожих солдатів (з яких 36 снайперів). Зазначимо, що на рахунку героя Сталінграда, росіянина Василя Зайцева за чотири роки війни – 211 гітлерівців.
Після війни Павличекно закінчила університет, жила і працювала в Москві. Була посланцем миру і доброї волі в різних куточках світу.
«...Людмила Павличенко – герой, але не тому, що вона когось убила. А тому, що у неї вистачило мужності битися і холоднокровності стати до лав тих, хто бореться. Вона – символ усього того героїчного, що є в народі», – з газети «Нью-Йорк пост», 1942 рік.
У 1946 році американський співак і музикант у стилі фолк і кантрі Вуді Гатрі записав пісню «Miss Pavlichenko». В пісні співак звертається до української красуні: «Більш, ніж три сотні нацистів загинуло від твоєї зброї» (For more than three hundred nazis fell by your gun).
«Вона перемогла в усіх своїх війнах. Як солдат, як дипломат і як жінка», – зазначала Елеонора Рузвельт.

Довідка «МП»

Павличенко Людмила Михайлівна – Герой Радянського Союзу, снайпер.
Народилася 1 липня 1916 року, в місті Біла Церква, в сім'ї службовця. Після закінчення школи 5 років пропрацювала на заводі «Арсенал» у Києві. Потім закінчила 4 курси Київського державного університету. Ще студенткою закінчила школу снайперів.
У липні 1941 року записалася добровольцем до армії. Воювала спочатку під Одесою, а потім під Севастополем.
До липня 1942 року снайпер 2-ї роти 54-го стрілецького полку (25-а стрілецька дивізія, Приморська армія, Північнокавказький фронт) лейтенант Павличенко зі снайперської гвинтівки знищила 309 солдатів і офіцерів противника, зокрема – 36 снайперів.
25 жовтня 1943 року за мужність і військову доблесть, проявлені в боях з ворогами, удостоєна звання Героя Радянського Союзу.
У 1943 році майор берегової служби Павличенко закінчила курси «Постріл». У бойових діях більше не брала участь.
У 1945 році закінчила Київський державний університет. У 1945-1953 роках була науковим співробітником Головного штабу ВМФ. Учасниця багатьох міжнародних конгресів і конференцій, вела велику роботу в Радянському комітеті ветеранів війни. Автор книги «Героїчна бувальщина». Померла 27 жовтня 1974 року.