Від редакції:
В Україні бути доктором наук – це може й престижно, але не дуже прибутково. Принаймні, поки що. Можливо, через років 10 молоді доктори таки виб’ють від уряду фінансування. Однак в академічного шляху вже зараз є одна беззаперечна перевага: це завжди цікаво!

 Академічна діяльність – це мізерна зарплатня, проблеми з працевлаштуванням та нудні лекції для студентів, яким все байдуже. Такий стереотип є вельми поширеним як серед самих науковців, так і серед молоді, яка тільки обирає свій шлях. Розбираємось, що з цього правда і як робити кар’єру в науці.

Чи варто? Варто!

Міф про безперспективність академічної діяльності прижився в Україні, тоді як сучасна європейська наука – вільний, у порівнянні з іншими професіями, графік роботи, грантова підтримка досліджень та проектів, академічна мобільність, робота в різних країнах на посаді «guest professor» чи «associated professor»,  реальна соціальна потрібність вчених – не лише в межах університетів, але й в комерційній та публічній сфері, та численні програми підтримки.
З іншого боку, з поширенням ідеалів відкритої науки, згідно з якою справжні відкриття не можуть творитися в закритих лабораторіях, а народжуються лише в діалозі, наука як сфера діяльності все більш стає своєрідною «тусовкою» з нескінченними конференціями, конгресами, академічними обмінами, відкритими лекціями. Обираючи академічний шлях, ви стаєте «людиною світу», і лише від вас залежить, в якій країні чи країнах ви працюватимете. Та й сучасна українська наукова сфера суттєво відрізняється від радянської, наближаючись до європейської моделі науки.
Отже, якщо ви мрієте про життя, в якому творчість, подорожі та проживання в різних країнах стануть не хобі, а гарно оплачуваною роботою, наукова кар’єра – дуже вдалий вибір.

Починайте якомога раніше

В ідеалі, успішну наукову кар’єру потрібно починати планувати з останніх класів школи. Мова йде не лише про ґрунтовні знання, й членство в Малій академії наук, участь у олімпіадах, перемоги у творчих конкурсах, поїздки в літні школи замість звичайного відпочинку, здобуття стипендій для школярів. Шкільні роки також найкраща пора для того, щоб вивчити одну чи кілька іноземних мов, освоїти професійні комп’ютерні програми та основи програмування, відвідати курси з самоорганізації, тайм-менеджменту, ораторської майстерності та журналістики, спробувати сили в шкільному самоуправлінні. Все це не лише дасть корисні навички, на здобуття яких в університеті може не вистачати часу, але й допоможе створити перше портфоліо досягнень, яке є необхідним для наукової кар’єри.

Уважно обирайте університет

Зрозуміло, що університет, навіть, найкращий та найпрестижніший, сам по собі не є запорукою успіху, але це – середовище та коло зв’язків, в якому починається ваша кар’єра. Наукові зв’язки з іншими університетами, програми студентських обмінів, наукові конференції, можливість публікацій, діючи студентські наукові товариства – що не кажи, а в провідних вишах вибір таких можливостей більший. Для подальшої кар’єри в інших сферах все це не має дуже великого значення, але перші кроки в науці без цього майже неможливі.

Зверніть увагу на оцінки

Те ж саме стосується академічної успішності: якщо для працевлаштування в інших сферах оцінки в дипломі рідко мають вирішальне значення, наукова діяльність передбачає, що ви здатні та прагнете саме до академічних занять. Отже, аргументи типу «я з другого курсу працюю» навряд чи стануть гідним виправданням. Середній бал заліковки є одним з найважливіших критеріїв відбору для участі в конкурсах на здобуття стипендій чи стажування в іноземних університетах, вступу в магістратуру чи аспірантуру.

Починайте наукову роботу з першого курсу

Намагайтеся вже в перший місяць дізнатися, чи є у вашому університеті студентське наукове товариство, групи та спільноти з дисциплін, які вас цікавлять, та приєднатися до них. Членство в науковому товаристві – найкращий спосіб не «винаходити велосипед», а йти за тими, хто знає всі можливості та підводні камені на академічному шляху.

Оберіть наукового керівника

Не соромтеся підійти до викладачів важливих для вас дисциплін та розпитати, які можливості для професійного зростання є в університеті, намагайтеся домовитись, щоб вашим науковим керівником під час написання курсових та дипломних робіт була не випадкова людина, а саме та, з якою вам дійсно хочеться працювати.
Наприклад, я обрала свого керівника вже на першій його лекції, та, не гаючи часу, підійшла до нього з проханням керувати моєю майбутньою курсовою роботою – і, уявіть собі, він одразу погодився!

Беріть участь у наукових конференціях та конкурсах

Для початку дізнайтеся, які конференції проводить ваш університет: в більшості великих вишів існує традиція проведення щорічних конференцій, серед яких є і студентські. Хоча значна частина таких заходів недоступна для першокурсників, уявляти загальне коло можливостей варто якомога раніше, щоб на другому-третьому курсах не бути захопленим зненацька потоком дедлайнів.
Не забувайте про те, що ви можете розраховувати на допомогу керівництва кафедр, декана, наукового товариства – адже університет не менш, ніж ви, зацікавлений, щоб студенти брали участь та перемагали в подібних заходах. Про це можуть «забути» повідомити в деканаті, але студент, що представляє університет на конференції або конкурсі в іншому місті, може апелювати про оформлення відрядження з відшкодуванням всіх витрат, а дні, проведені в поїздці, не зараховуються як прогул.

Заводьте знайомства

Коли відвідуєте наукові заходи, не забувайте про те, що робите це не лише для отримання чергової публікації (чомусь, більшість початківців підходить до справи саме так), але й для зав’язування професійних зв’язків. Ставте питання іншим доповідачам, підійдіть до спікерів пленарного засідання, подякуйте за доповідь та скористуйтеся можливістю відрекомендуватися та сказати кілька слів про свої напрацювання.
Реєструйтеся та починайте наповнювати акаунти у професійних соціальних мережах науковців або навіть напишіть листа видатному професору – автору книжки, яка вас вразила. Так вчинив мій знайомий, який, ще навчаючись в останньому класі, написав листа Умберто Еко – та незабаром отримав відповідь. Коротше кажучи, демонструйте себе – все це незабаром зіграє вам на руку.

Влаштуйтеся на роботу

Принаймні за кілька місяців до подання заявки в аспірантуру бажано отримати офіційне працевлаштування. Справа в тому, що розмір стипендії для тих аспірантів, які здобули бюджетні місця на денній формі навчання, встановлюється на базі заробітної плати, що виплачувалась аспіранту протягом останнього основного місяця роботи перед вступом до аспірантури. В Україні без довідки про офіційну заробітну плату, ви можете розраховувати лише на мінімальну стипендію –  1875 гривень. Якщо ж зарплата була вищою, стипендія дорівнюватиме їй, хоча в будь-якому випадку не може перевищувати 3125 гривень.

Оберіть аспірантуру

Першим «дорослим» кроком молодого науковця стає аспірантура. Найпростіший варіант – отримати пропозицію стати аспірантом своєї alma mater. Якщо ви успішно навчаєтесь, ведете активну наукову діяльність, а бажано, вже маєте налагоджені стосунки з потенційним науковим керівником, таку пропозицію ви отримаєте одразу після захисту дипломної роботи. Звісно, це ще не гарантія вступу, але важлива умова для цього.
Вступ до аспірантури іншого університету може відкрити нові перспективи, але стати більш складною справою. Яким би перспективним науковцем ви не були, які б високі бали не отримали на вступних іспитах – професори іншого університету вже співпрацюють зі своїми студентами, які, скоріше за все, не гірші за вас, але добре знайомі та «звичні».
Тому готуватися до вступу до аспірантури іншого університету слід починати заздалегідь – принаймні, з початку навчання в магістратурі. Ознайомтеся з університетами, де є аспірантура вашої спеціальності – причому не лише з умовами вступу, термінами подання документів, питаннями вступних іспитів, але й з професорами, які працюють на обраній кафедрі. Знайдіть та прочитайте їхні публікації, дізнайтеся, скільки аспірантів в них було чи є зараз та яким темам присвячені їхні дисертації. Підготуйте коротке обґрунтування теми дисертаційного дослідження, обов’язково попросить компетентних осіб написати для вас рекомендаційні листи – та виходьте на особистий контакт з обраним фахівцем.

Що далі?

Після успішного вступу на вас чекає три роки навчання (або чотири при заочній формі навчання), протягом яких ви повинні скласти кілька іспитів та написати дисертаційну роботу. Насправді – чудова можливість поєднати навчання, творчість, дешеве житло у гуртожитку (до речі, аспірантам дістаються значно кращі кімнати, ніж студентам), власні справи чи іншу роботу, зовсім непогану стипендію та участь в багатьох грантових та стипендіальних конкурсах для аспірантів та молодих науковців.
Ну а далі – все залежить від вас.

Топ-8 ресурсів для пошуку стажувань

закордоном

1. http://globalplacement.com/
2. http://www.experience.com/entry-level-jobs/
3. https://iocareers.state.gov/Main/Content/Page/internships
4. http://www.internshipprograms.com/
5. http://www.internweb.com/
6. http://www.internzoo.com/
7. http://www.careerrookie.com/
8. http://www.europe-internship.com/