Від редакції:
Майже 80% дорослих пацієнтів терапевта потребують не ліків, а доброго психолога. Те ж саме можна сказати і про маленьких пацієнтів. Значна частина дитячих хвороб має серйозне психологічне підґрунтя.

Ще не так давно офіційна медицина скептично ставилася до спроби пояснити деякі захворювання психологічними проблемами. Сьогодні ж дедалі більше лікарів визнають існування психосоматики.
Психосоматичні захворювання – що це таке?
Часто від батьків можна почути: «Як тобі не соромно? Гарні дівчатка/хлопчики так не поводяться! Досить вередувати, не можна лаятися. Що ти ревеш, як дівчисько?»
Звичайно, є діти, які не беруть до уваги ці заборони, але багато дітей засвоюють правила, трактуючи їх по-своєму. Основний висновок, який вони роблять, простий: «Я не буду висловлювати своє невдоволення, проявляти емоції, і тоді мама буде задоволена, почне мене любити». Найчастіше така позиція призводить до виникнення серйозних психологічних і поведінкових проблем, з якими діти ще довго не можуть дати собі раду, вже навіть після того, коли стануть дорослими. А іноді пригнічені емоції перетворюються на фізичні захворювання. Це і є те, що називають психосоматикою.
Самому терміну «психосоматика» скоро виповниться 200 років, в 1818 році його придумав німецький лікар Йоганн Християн Хайнрот. Відтоді навколо цього поняття було багато суперечок, але зараз існує спеціальний напрям у медицині та психології, що вивчає взаємозв’язок захворювань і психіки людини.

Як формуються психосоматичні захворювання?
Психосоматичні проблеми виникають у тому випадку, коли дитині не вдається задовольнити свої потреби. Тоді формується постійне «негативне» емоційне збудження. Воно отримує відображення в тілесних відчуттях, а іноді – і в патологічному процесі. Адже між емоціями і фізіологією існує прямий зв’язок. Виявом негативних емоцій є: підвищення артеріального тиску і частоти пульсу, почастішання дихання, зміна секреторної і моторної активності травного тракту, зміна тонусу сечового міхура, напруга скелетної мускулатури, підвищення згортання крові. Згадайте, як ви себе почуваєте, наприклад, коли боїтеся або хвилюєтеся. З’являється важкість у шлунку і нудота, жар, чоло покривається потом, руки стають вологими, іноді навіть тремтять. Загалом, виникає досить багато відчутних і досить неприємних проявів. Те ж саме відбувається і у дитини. І так – раз за разом.
Але справа в тому, що емоції, як енергія, не приходять нізвідки і нікуди не зникають. Іншими словами, будучи невираженими, вони «зберігаються» всередині організму, а при постійному повторенні травмуючої ситуації накопичуються і викликають хворобу. Тобто, внутрішній конфлікт, не маючи вирішення, трансформується в ті чи інші фізіологічні симптоми.
Таким чином, дитина частково позбавляється від емоційного дискомфорту. Завдяки перенесенню зі сфери психічної в сферу фізіологічну, тривога і неспокій вщухають.
Як правило, це відбувається несвідомо, і буває складно зрозуміти, з чим конкретно пов’язана раптова хвороба. Але іноді виникають ситуації, коли причини раптової хвороби дитини очевидні. Наприклад, часто серйозні проблеми зі здоров’ям виникають під час розлучення, коли дитина опиняється в епіцентрі батьківського конфлікту. Звичайно, це відбувається на тлі стресу, але підсвідома думка може бути наступною: «Якщо я захворію, батьки займуться мною і перестануть сваритися». Треба сказати, що, зазвичай, це дійсно спрацьовує, хвороба дитини здатна згуртувати батьків і відвернути їхню увагу від з’ясування стосунків. Таким чином, дитина отримує деяку розрядку, а також – гарантовану турботу і любов близьких людей.
Що стосується зовнішніх проявів, то це можуть бути як гострі реакції, так і затяжні захворювання. Звичайно, дорослі лікують їх тільки медикаментозно, але вони «чомусь» повертаються знову і знову.
До речі, в Європі вже давно практикують при повторюваних хронічних соматичних проявах проводити з дитиною психотерапію для вирішення конфліктів, які вона «втоптує» в своє тіло. Існують навіть спеціальні невеликі психосоматичні клініки, які здійснюють таке лікування. Але в Україні подібне наразі не практикується.

У якому віці може виникнути психосоматичне захворювання?
Існують дослідження, які дозволяють припустити, що психосоматичні захворювання можуть формуватися у немовлят і навіть закладатися в ембріона під час перебування в материнській утробі. В останні роки з’явилися повідомлення про те, що у небажаних дітей виявляються, крім психологічних проблем, різні соматичні розлади. Серед них – дистрофія при народженні, висока частота респіраторних захворювань, бронхіти, пневмонія, енурез, нейродерміт, виразки шлунка. У зв’язку з цим дослідники навіть стверджують про можливий вплив інтенсивної неозвученої материнської думки під час вагітності на виникнення психосоматичних проблем у дитини.
Для нормального формування плоду дуже важливий емоційний стан майбутньої матері, ставлення до неї чоловіка й інших людей. Будь-яка емоційна неврівноваженість жінки в цей період (образи, ревнощі, відчуття того, що її не люблять) може призвести до тієї чи іншої патології у дитини.
Правда, наразі складно сказати, чи беруть ці захворювання свій початок тільки в пренатальному періоді, чи ж вирішальне значення має відкидання дитини після народження. Втім, найчастіше ці два моменти пов’язані між собою. Якщо вагітність не була бажаною, якщо жінка боялася настання пологів, сумнівалася, чи потрібна їй дитина, то і після народження малюка вона, швидше за все, буде налаштована не надто позитивно. Принаймні, в перший період. Хоча досить часті випадки, коли, побачивши свою дитину, жінка одразу ж переймалася до неї любов’ю.
До речі, коли малюк з’являється на світ, він формально стає окремим від матері організмом. Але насправді між малюком і мамою зберігається найсильніший зв’язок, тому всі хвилювання і страхи матері негайно передаються немовляті. Таким чином, очевидно, що позитивні емоції і психологічний настрій батьків дуже важливі як під час вагітності, так і після народження крихітки.
Але не тільки у «покинутих» дітей можуть виникати психосоматичні проблеми. Іноді хворіють діти і дбайливих батьків. Здавалося б, звідки у малюка в повноцінній сім’ї можуть виникнути подібні симптоми?
Кожне психосоматичне захворювання – це спосіб організму «привернути увагу» до якоїсь проблеми, яку не вдалося вирішити або передбачити, що особливо актуально у випадку з дітьми. Будь-якій дитині найчастіше складно розповісти батькам про свою проблему, важко її пояснити. У деяких випадках дитина, насамперед, молодшого віку, і сама не може зрозуміти, що з нею трапилося, чому їй погано. На цьому етапі в «діалог» з батьками вступає організм малюка, намагаючись привернути увагу дорослих, видаючи хворобливу симптоматику, яка заледве піддається лікуванню.
Також причиною соматичних захворювань може стати відсутність режиму дня і необхідних умов для гри та самостійної діяльності, нехтування інтересами дитини, відсутність ласки, розуміння, ревнощі і заздрість до молодших дітей, переживання природного віддалення від матері. Але цікаво, що такий же ефект може дати і надопіка. Крім того, стресовим фактором може стати яскраво виражена залежність від когось із членів сім’ї або відсутність єдиного підходу до процесу виховання. Часто проблеми виникають після того, коли дитина йде в дитячий садок або в школу. Нездатність дитини адаптуватися в новій обстановці, налагодити стосунки, впоратися з навчальним навантаженням – все це може стати причиною виникнення проблем зі здоров’ям. І якщо нічого не робити, то в міру дорослішання ситуація може тільки посилитися.

Найпоширеніші психосоматичні захворювання
Спектр таких захворювань досить різноманітний і зачіпає різні системи організму. До психосоматичних захворювань традиційно зараховують бронхіальну астму, захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкову хворобу шлунка, гастрит і виразковий коліт), дисфункцію щитовидної залози, нейродерміт, енурез, анемію.
Останнім часом дослідники дедалі частіше кажуть про те, що психосоматичну природу має також цукровий діабет першого типу, алергія й онкологічні захворювання.
Причому, природу виникнення всіх цих захворювань можна пояснити, простеживши зв’язок з проблемами, які існують у житті дитини. Основна ідея такої класифікації полягає в тому, що людина захворює не чимось випадковим. У кожному конкретному симптомі символічно представлене те, з чим були пов’язані її переживання. Так, наприклад, психосоматичні порушення зору і слуху можна пов’язати з небажанням бачити і чути те, що відбувається навколо.
Є припущення, що аутизм також має психосоматичні «корені». Таким чином, дитина несвідомо вибирає занурення в себе, щоб втекти від реальності.
Звичайно, всі перераховані захворювання та їх психологічне пояснення досить умовні, мова тут йде, скоріше, про загальну тенденцію. Очевидно, що в кожному конкретному випадку потрібно детально вивчати ситуацію, що склалася в житті дитини, і тільки після цього розпочинати лікування.

Методи і принципи лікування
Кожне психосоматичне захворювання специфічне, тому робота з ним може проходити тільки в індивідуальному порядку. Перш за все, звичайно, потрібно переконатися, що хвороба – психосоматична. Поспостерігайте за дитиною – коли і як у неї починається нездужання. Можливо, шлунок болить щоразу перед контрольною, а голова – після з’ясування стосунків у школі чи вдома. При цьому важливо розуміти, що психосоматика – не спосіб симуляції. Йдеться про захворювання, що вимагає лікування.
Висновок про те, що у дитини дійсно психосоматичний розлад, можна зробити лише після ретельного медичного обстеження. Паралельно проконсультуйтеся з психологом, що має справу з психосоматичними захворюваннями. Він допоможе визначити причину, тобто, виявити «травмуючу подію». Це – найголовніше в психотерапевтичній роботі з подібними захворюваннями.
Потім проблему можна вирішувати різними методами, спеціально підібраними для кожної дитини. Іноді буває достатньо прислухатися до того, що дитина хоче і відчуває, уважніше до неї ставитися, спробувати створити вдома доброзичливу і довірчу атмосферу, усунути переживання, які її мучать. У випадку з поступленням у дитячий садок може знадобитися «поступове занурення», наприклад, можна почати з 1-2 годин перебування в садку, поступово збільшуючи час, аби дитина могла адаптуватися.
Однак, далеко не завжди батьки можуть впоратися з проблемою самотужки. Тим більше, що деякі хвороби розвиваються довго (іноді навіть у кількох поколіннях), і обійтися без лікування практично неможливо. Іноді може знадобитися психологічне опрацювання проблем не тільки дитини, а й батьків, щоб усунути внутрішньоособистісні конфлікти, що лежать в основі захворювання. Як правило, після цього симптоматика зникає.
Часто з психотерапією пов’язана астма, алергічні захворювання, багато шлунково-кишкових розладів, енурез, шкірні захворювання. Лікарська терапія, не підкріплена психотерапією, не дає такого стійкого результату, симптоматика постійно повертається, хвороба виникає знову і знову. Це відбувається тому, що під час лікування самі конфлікти практично не зачіпаються, навпаки – дитина отримує бажане і продовжує впадати в соматичні стани знову і знову. Тоді конфлікт «обростає» щоразу новими і новими нашаруваннями, що, безумовно, ускладнює його вирішення.
Тому психосоматичними проблемами важливо починати займатися якомога швидше – з моменту, коли у вас виникла підозра, що справа тут не тільки в слабкому здоров’ї дитини. Причому, важливий комплексний підхід: одні фахівці призначають і контролюють медикаментозне лікування, а інші аналізують і вивчають психологічні труднощі дитини. Тут необхідно дотримуватися розумної і тонкої рівноваги між медичною та психологічною допомогою. Тоді проблема знайде своє вирішення, а лікування дасть стійкий ефект.
Ось як пояснюють деякі проблеми зі здоров’ям з точки зору психосоматики:
Астма, бронхіт, набряк Квінке – побоювання втратити любов батьків, дезорієнтація у стосунках із важливими людьми, надчутливість до поганих стосунків.
Застуда, герпес – депресія, страх, тривога, неврози, пов’язані зі соціальними контактами (в садку чи школі).
Непритомність – придушення реакції втечі.
Хронічний кашель – прихований вираз агресії, невисловлений протест.
Гастрит – депресія на фоні неможливості досягти бажаного.
Виразка 12-палої кишки – відчуття неспокою, зростання відповідальності, зміни.
Гіпертеріоз (підвищена функція щитовидної залози) – страх придушує готовність до дії і відповідальності.
Дитяча екзема – переживання матір’ю почуття провини щодо дитини, гіперопіка.
Нейродерміт – дратівливість, висока готовність до переживань, афектів, відчуття залежності від більш сильних особистостей.
Тік – підвищення напруги внаслідок високої вимогливості батьків.
Отит – підсвідомий відхід від конфліктів у сім’ї.
Енурез – регрес через страх перед дорослішанням, повернення в безпечний внутрішньоутробний стан, проблеми з прийняттям відповідальності за свою поведінку і тіло.

Автор: Вероніка Казанцева, психолог-педагог, клінічний психолог мережі медичних клінік «Сімейна»
Джерело: журнал для батьків «Виховуємо дитину» (http://mama.ru/ )