Для громадян України, Росії, Білорусі, Молдови та Грузії у Швеції є спеціальна програма грантів.

Новітні тенденції в організації навчального процесу народжуються саме на європейській Півночі.
На противагу широко розрекламованим англійським коледжам та університетам, де пишаються багатовіковими традиціями, скандинави охоче використовують інновації. Активна участь держави у системі освіти дозволяє безкоштовно навчатися навіть громадянам інших країн.
“Раніше скандинавські університети не були настільки відкриті для іноземців, перші контракти з Норвегією ми уклали тільки три роки тому, – розповідає Олеся Шахраюк, директор агентства Domar Travel Education. – Та зараз північний напрям стає дедалі популярнішим. Інформаційний простір перенасичений інформацією про Німеччину, Францію, Польщу, Чехію – але студенти прагнуть розширювати свій кругозір, шукати нові шляхи. До того ж, людей приваблює конкурентна вартість навчання навіть у приватних вишах, доступність, незначні відстані від України. Більшість університетів є класичними: болонська система, широкий вибір спеціальностей. Однак пріоритетними напрямами є фінанси, бізнес, менеджмент, маркетинг.”

Найбільший бюджет на освіту в Європі
П’ять країн, які зазвичай зараховують до Скандинавського регіону, щорічно витрачають на освіту найбільші частки бюджету серед європейських держав (в середньому це 4,9% ВВП):
Данія – 8,5%;
Швеція – 7,7%;
Норвегія – 7,6%;
Фінляндія – 6,4%;
Ісландія – 6%.
Статистика підтверджує ефективність посиленого фінансового стимулювання: майже 100-відсоткова грамотність населення, найкращі показники успішності школярів і студентів у Європі. Кожного року всі п’ять країн посідають найвищі сходинки рейтингу ООН, де оцінюється індекс розвитку людського потенціалу.
Інновації спрямовані не тільки на пошук оптимального способу отримання знань, але й на зовнішнє оформлення університетських будівель. Наприклад, Данія може похвалитися надсучасним гуртожитком Тіетґен у Копенгагені, який вважається найкращим у світі. Зведена у 2006 році споруда у вигляді кола має 360 кімнат, 12 кухонь, кімнати відпочинку і затишний внутрішній дворик.
Вражає архітектурою і шведський Університет Чалмерса, розташований у м. Ґьотеборґ. Навчальний заклад має два кампуси – старий Йоханненберґ і новий Ліндхольмен, який називають «раєм айтішників»: безкоштовні кавові машини, кухні, Wi-Fi і потужне комп’ютерне обладнання.
Характерною рисою Університету Чалмерса є приватна форма власності. В цілому, приватні навчальні закладі у Скандинавії є рідкістю: держава все забезпечує. І якщо незалежні школи подекуди можна ще зустріти, то вишів із такою формою власності дуже мало, особливо враховуючи, що загальна кількість університетів і коледжів у кожній зі скандинавських країн – близько півсотні (але їх лише дев’ять в Ісландії, де проживає всього 320 тис. осіб). У Данії немає жодного приватного вишу: закон не дозволяє.

Освітня демократія: чи вона взагалі існує?
Скандинави дуже шанують принцип суспільної рівності, тому зробили все, аби освіта була доступною для кожного. Школи міцно пов’язано з університетами: учні старших класів мають право самостійно обирати дисципліни, необхідні для продовження навчання у вишах. Деякі з них навіть не проводять вступних іспитів для успішних абітурієнтів.
Однак певні до болю знайомі нам реалії мають місце і в ідеальних на перший погляд країнах Півночі.
“На папері все ідеально, – ділиться 22-річний Крістофер, житель норвезького міста Халден, – життя тут не таке, як прийнято вважати. Учителі часто бувають грубими, обирають собі купку “мазунчиків”, яких завжди виправдовують, а інших учнів притискають. Шкільна програма передбачає, що ми маємо писати багато есе, аби навчитися вільно формулювати свою думку. Якось я здав 8-сторінковий твір на самостійно обрану тему, вчителька сказала, що він є “невірною інформацією”. Та оцінка була дуже важливою для мене. У Норвегії не все так просто: тут фінансово підтримують терористів, але карають за безкоштовне завантаження ліцензованих відео- чи музичних файлів. Освіта безкоштовна, та знайти роботу дуже важко. А люди з біржі праці – купка нікчем, які й пальцем не ворухнуть, аби допомогти комусь влаштуватися на службу. Хоча це їхній прямий обов’язок…”

Іноземні студенти – і благо, і лихо
Безкоштовність освіти в Північній Європі приваблює значну кількість іноземців. Це стало одним із факторів, які породили характерні для розвинених країн проблеми з іммігрантами. У деяких школах корінних норманів серед учнів менше третини: тут і там миготять барвисті хустини дівчат зі Сходу, на перервах у класі можна почути слова намазу, а меню їдальні має враховувати релігійні особливості харчування кожного учня чи студента. Нерідко виникають конфлікти на тлі міжнаціональних відносин, причому агресорами зазвичай виступають численні гості.
Тільки у Швеції щорічно починає полювання за дипломом 286 тис. закордонних студентів, що майже у 4,5 рази більше за кількість корінних шведів-першокурсників – усього 65 тис. Це стало однією з причин, які змусили уряд країни ввести плату за вищу освіту в 2011 р. – безпрецедентний випадок для скандинавських країн. Серед інших передумов такого заходу зазначають підвищення конкурентоспроможності шведських вишів порівняно з європейськими. Отримані гроші витрачають на додаткове заохочення навчальних закладів, які виділяються найвищою успішністю студентів.
Однак це не означає, що пересічний українець, в якого є бажання навчатися у Швеції, але немає достатніх фінансових ресурсів, позбавлений будь-яких шансів. Можна пошукати щастя з різними стипендіями, зокрема, є спеціальна програма для громадян України, Росії, Білорусі, Молдови та Грузії. Вона має назву “Visby Program” і пропонує 45-ти обраним повну оплату курсу навчання на бакалавра плюс 9 тис. крон щомісячно на прожиття. Також за цією програмою можна вступити до магістратури й навіть аспірантури – але там дещо інші умови, зокрема більша конкуренція (розглядаються заяви від жителів Польщі, Литви, Латвії та Естонії). Загалом минулого року за цією програмою було опрацьовано близько 1,5 тис. заяв, з яких обрали півсотні щасливчиків.
Фінляндія, мабуть, найбільш лояльна до вихідців зі Східної Європи. Тутешні виші приймають шкільні атестати пострадянських держав, у тому числі України, багато хто знає російську мову, адже її нерідко вивчають у школах поряд із англійською та шведською. І хоча за освіту платити не треба, необхідно надати документ, який свідчить про спроможність забезпечити собі безбідне існування під час навчального процесу. На банківському рахунку абітурієнта має бути як мінімум шість тисяч євро, довідка про це входить у стандартний пакет документів. Така сама практика розповсюджена і в Норвегії, і в Данії, і в Ісландії.

Автор: Вікторія Скрипник
Джерело: Освіта.ua

 

---

 

 Англійська на Мальті – і відпочинок, і навчання

 

Від редакції:
Вивчення англійської може стати не тільки тяжкою працею, а й відпочинком. Батьківщина мальтійських лицарів, найстарішого у світі лицарського ордену, запрошує в гості…

Саме Мальта – невеличка держава на півдні Європи, успішно конкурує з найвпливовішими англомовними країнами світу у послугах з вивчення англійської мови.
Оволодіння іноземною мовою за кордоном є, мабуть, найрадикальнішим методом із широкого арсеналу способів її вивчання. У природному мовному середовищі розуміння нових слів і граматики приходить швидше. Утім, є кілька деталей, які необхідно врахувати, перш ніж пакувати валізи.
По-перше, це психологічна готовність відірватись від звичного оточення та наштовхнутись на культурний і мовний бар’єр. Хоча значна частина мовних шкіл охоче працює і з початківцями, багатьом людям важко уявити себе в незнайомій країні без можливості сказати хоча б кілька простих речень.
По-друге, фінансове питання. Один тиждень вивчення загальної англійської на Мальті обійдеться мінімум у 230 євро (з них 110 безпосередньо за 20 годин занять англійською та 120 за проживання), а ще пам’ятаймо про вартість оформлення візи – 35 євро, авіаквитків – від 300 євро, реєстраційний збір школи – від 40 євро, плюс страхування та інші витрати – загалом набігає ще майже півтисячі в європейській валюті.
За умови звернення до освітнього агентства необхідно також оплатити його послуги. При цьому слід зазначити, що тиждень просто відпочинку на тій самій Мальті у тризірковому готелі коштує приблизно 550 євро, а у п’ятизірковому – від 850, що рівноцінно вартості інтенсивного курсу англійської. Отже, якщо людина може собі дозволити хороший відпочинок, то в неї є можливість привезти додому не тільки купу сувенірів і шоколадну засмагу, а й нові корисні знання.
Велика Британія та Мальта: класика чи розваги?
Серед величезної кількості пропозицій вивчення англійської за кордоном їх основна частина припадає на Велику Британію та Ірландію, Мальту, США, Австралію й Нову Зеландію. Однак зазвичай українці не бачать сенсу їхати на інші континенти за тим, що можна знайти ближче – в Європі. Людей відлякують вартість і тривалість перельоту.
Отже, найпопулярніші варіанти – Мальта та Туманний Альбіон. Чим відрізняються курси в цих країнах – розповідають експерти.
«Відмінностей між методиками викладання в англійських і мальтійських школах немає, адже й там, і там викладають безпосередньо носії мови, – розповідає Наталія Тарченко, директор освітнього агентства «DEC Education». – Можливо, у Великій Британії заняття є більш академічними, у той час як у програми на Мальті чи Кіпрі закладена значна складова відпочинку: позакласні заходи, екскурсії, спорт. До того ж, англійці довше працюють у цьому напрямі, тоді як на Мальті ринок сформувався не так давно».
«Мальта може похвалитися чудовим харчуванням, заняттями на свіжому повітрі, великою кількістю фруктів і сонця на відміну від більш холодної Англії. Тобто якщо головна мета – оздоровитись в англомовному середовищі, то краще вибрати Мальту, але розраховувати на академічні успіхи після такого навчання не варто, – вважає директор освітнього агентства «А-пріорі» Оксана Лозенко. – На Мальті пляжний відпочинок і розваги будуть на першому місці, навчання відходить на другий план. До того ж, англійська мова жителів доволі специфічна, з домішкою місцевого діалекту».
Також варто зазначити різну вартість занять: бездоганна англійська репутація коштує більше, ніж мальтійське «навчання на відпочинку». У британській школі за 20 годин занять англійською просять від 210 євро – майже вдвічі дорожче, ніж курси, які пропонує колишня середземноморська колонія Англії.
Певні труднощі можуть виникнути і з візою, оскільки ані Велика Британія, ані Ірландія не входять у Шенгенську зону. Отримати позитивне рішення від британського посольства доволі складно, нерідко претендентам відмовляють без очевидних причин. Мальта, як член Євросоюзу й держава насамперед туристична, ставиться до іноземних громадян лояльніше.
Маленька країна – великий вибір
Вчити англійську можна в будь-якому віці: мовні школи охоче працюють як з дошкільнятами, так і з особами «за 50». Хоча переважна більшість клієнтів – підлітки та студенти, які прагнуть провести канікули з користю.
Кожний новоприбулий проходить тестування, що визначає його рівень володіння англійською. Далі йде зарахування у відповідну знанням групу. За окрему плату можна взяти додаткові години, займатись у міні-групах або тет-а-тет з викладачем. Також є можливість вибрати між курсами загальної та спеціальної англійської. Остання передбачає освоєння професійної лексики (економіка, техніка, медицина і т. ін.), відповідних граматичних конструкцій і правил ділового листування. А ось розмежування між «британським» та «американським» варіантами мови на таких курсах немає: все залежить від походження викладача-носія. Термін навчання визначається бажанням і можливостями клієнта – у середньому це 2-4 тижні влітку, хоча деякі програми можуть тривати й півроку.
Умови проживання легко підігнати під товщину гаманця та власні потреби: відносно недорогими є кімнати на 2-3 особи у студентських резиденціях, дещо дорожчі квартири чи кімнати в оренду або готельні номери. Багато мальтійських родин приймають у свій дім іноземних студентів і старанно виконують прописані в контракті зобов’язання – такий варіант підійде тим, хто готовий до цілодобового занурення в мовне середовище. Харчування обговорюється окремо, індивідуалісти можуть готувати собі самостійно.
Зазвичай заняття проходять до обіду, а після нього студенти мають вільний час для «культурної програми»: дайвінгу та водних видів спорту, екскурсій або ж сонячних ванн на узбережжі Середземного моря. Попри скромні розміри Мальта має що показати туристам: це й середньовічні лицарські фортеці, й одні з перших християнських церков у Європі, й безліч природних пам’яток.
Цей невеличкий острів дуже популярний серед вихідців із країн СНД. Відповідно, значна частина, а саме 15 % студентів мальтійських курсів розмовляють російською. З одного боку, це полегшує життя тим, хто ще не встиг навчитися англійської на рівні, достатньому для вільного спілкування. Однак зловживати такими послабленнями не варто, бо це зводить нанівець саму ідею вивчення мови за кордоном.

Автор: Вікторія Скрипник
Джерело: Освіта.ua