Від редакції:
Попри те, що вітрильний спорт вважається «забавкою для багатих», українські діти успішно підкорюють водяну стихію. Тренуються на ставках, іноді – на не найкращому «транспорті». Однак ні розмір водойми, ні стан вітрила – не перешкода для спортивного азарту.

Тринадцятирічний тернополянин Арсен Гринчак став переможцем Кубку України з вітрильного спорту серед юнаків і дівчат. 12 досвідчених учасників з різних областей України, Росії і Білорусії вміло боролися за перемогу. Змагання проводили у Севастополі з 26 жовтня по 1 листопада.
Кубок України для Арсена – це вже друга почесна нагорода за останній місяць.
«Це вже друга моя перемога, – розповідає Арсен Гринчак. – На чемпіонаті України з вітрильного спорту я здобув золоту медаль. А тепер привіз додому Кубок України».
Змагання тривали цілий тиждень. Учасники щодня долали дистанцію у півтори, два кілометри, по декілька разів на день. Хлопець каже, що вибороти перемогу було зовсім нелегко, бо учасники дуже сильні і добре підготовані. Та в останній день змагань стало зрозуміло, хто буде переможцем.
«Коли тривала перша гонка, я впав і дуже засмутився, – каже Арсен. – Та вже потім мені все ж таки вдалося наздогнати своїх конкурентів. До останнього моменту я не вірив, що виграю, і зрозумів це тільки тоді, коли приїхав додому».
Хлопець розповідає, що тренується на тернопільському ставі тільки другий рік. Тренування проводить незалежно від пори року і погодних умов.
«Буває, що ми катаємось на замерзлому озері, – додає школяр. – Мені дуже подобаються такі тренування, я вже до них звик. Це дуже загартовує і додає сили».
Окрім того, хлопець навчається у восьмому класі дев’ятої школи. Арсенові вдається поєднати навчання і спорт, який тепер займає важливе місце у його житті. Цій нагороді хлопець дуже радіє.
«Насправді, я дуже задоволений, що мені дісталася перемога такого рівня. Бо віндсерфінг, для мене тепер не просто спорт, а стиль усього мого життя», – каже хлопець.

Перше золото

Вперше восьмикласник переміг на чемпіонаті України з вітрильного спорту.
Ті змагання проводили у Севастополі з 1 по 10 жовтня, в них брали участь 12 осіб, серед яких були учасники з різних областей України, Росії і Білорусії.
«Все відбувалося дуже швидко, я навіть не встиг похвилюватися, – розповідає Арсен. – Переможцем мав бути той, хто першим пройде дистанцію і отримає менше балів. Насправді, спочатку я не думав, що перше місце буде моїм, бо конкурентами виявилися сильні учасники».
За словами Арсена, здобути перемогу було нелегко, та про золоту медаль він мріяв завжди.
На змагання хлопець приїхав заздалегідь, жив у пансіонаті.
«Мені дуже подобається брати участь у змаганнях, – додає хлопець. – Тут я знайшов собі друзів і багато чого навчився, навіть трішки подорослішав. А коли здобув перемогу, не знав куди подіти свої емоції, бо був дуже щасливий».

Вітрильна республіка
Як відомо, змагання з вітрильного спорту є чи не найпопулярнішими в усьому світі.
Вітрильний спорт виник у країнах, де добре розвинене мореплавство – Англії та Нідерландах. Його зародження тісно пов’язане із професійним плаванням на невеликих вітрильних суднах, де перевага у швидкості дозволяла успішно конкурувати, наприклад, у рибальстві або лоцманській службі. Спортивний інтерес, що виник унаслідок поліпшення ходових якостей таких кораблів, а також проведення гонок спричинили появу спеціальних суден, призначених винятково для аматорського плавання, які почали називати яхтами. Ця назва походить від голландського слова “jagie”- так у Нідерландах у ХVІІ ст. називали невеликі швидкохідні однощоглові судна.
Перша організація яхтсменів з’явилася в Англії 1720 року, згодом яхт-клуби та вітрильні спільноти почали виникати в США (1811), Стокгольмі (1832), Берліні (1835), Гаврі (1838) і до кінця XIХ століття в Європі налічували вже понад двісті яхт-клубів. 1900 року вітрильний спорт увійшов у програму олімпійських ігор, а 1907-го почав діяти Міжнародний союз вітрильних змагань (IYRU).
На відміну від багатьох інших видів, у вітрильному спорті не так сильно виражена залежність від природних даних спортсмена (ваги і зросту). Завжди можна вибрати відповідний для себе (під зріст і вагу) клас яхт. Вітрильним спортом займаються і чоловіки, і жінки. Екіпаж спортивної яхти складається залежно від класу й габаритів яхти від 1 до 15 спортсменів і більше.
Вітрильний спорт входить до тих видів спорту, які на кожних Олімпійських іграх приносять Україні медалі.
У колишньому СРСР Україна була традиційно сильною «вітрильною» республікою, що було зумовлено наявністю великих річок і виходу до моря – саме на півдні найбільше функціонувало спортивних шкіл.
За радянські часів система масового й професійного спорту працювала, як годинниковий механізм: представництва вітрильництва існували чи не в усіх обласних центрах. По всій Україні сотнями відкривалися дитячі вітрильні школи, а в таких містах, як Київ або Миколаїв, їх налічувалося до 5-6. Вони працювали фактично по всьому руслу Дніпра, навіть у невеличких райцентрах... І тими престижними нагородами, що їх сьогодні має незалежна Україна у вітрильному спорті, багато в чому вона має завдячувати тій радянській школі, на базі якої виросли нинішні чемпіони Олена Пахольчик, Руслана Таран, Євген Браславець, Ігор Матвієнко, Максим Оберемко, Родіон Лука, Георгій Леончук та ін.
За словами президента Федерації вітрильного спорту України, заслуженого тренера Василя Гуреєва, який також є членом оргкомітету “Windmaster Regatta”, нинішня ситуація з розвитком вітрильного спорту банальна – у дітей просто немає можливостей займатися цим видом спорту: немає баз, спортивного інвентарю, відсутня комплексна підготовка... «Політика нашої держави свідчить про те, що Україна не орієнтована на підтримку дитячого та юнацького спорту та олімпійського руху, – вважає він, – Тут потрібно радикально переглянути підходи. А поки що ми намагаємося привернути до цієї проблеми увагу спонсорів, які готові підтримати розвиток вітрильного спорту в Україні».
Український вітрильний спорт, як і інші види спорту, традиційно відчуває брак фінансування. Влаштувати змагання світового рівня і провести їх у відповідності до міжнародних стандартів без спонсорської підтримки просто неможливо. Проте, організатори “Windmaster Regatta” впевнені, що у цього виду спорту знайдеться чимало шанувальників серед заможних людей, адже участь і підтримка таких змагань працює на власний престиж та зміцнення іміджу України на міжнародному рівні.
«Наявність яхт-клубу, який має свою школу, та проведення подібних змагань є питанням престижу країни і, власне, її столиці, – переконаний Гуреєв, – Столиця без сучасного яхт-клубу не має європейського статусу”. За його словами, рівень розвитку країни визначається багатьма показниками, в тому числі і спортивними досягненнями, наявністю спортивної бази, розвитком відповідної інфраструктури, тощо...
Для прикладу, столичні гонки “Windmaster Regatta” є кваліфікаційними – за їхніми результатами надаються спортивні звання. Разом з тим, організаторами передбачено трьохетапне проведення регати. Перший сезон, яким відкривається регата – весняний; другий – осінній, який, власне, закриватиме вітрильний сезон на Київському морі, а влітку проходять дитячі кваліфікаційні змагання.
«Крім того, існують й інші вітрильні регати – отже, календар змагань українських яхтсменів на рік є доволі щільним», – Гуреєв. А це спростовує поширену думку, що вітрильний спорт є надто дорогим та елітарним задоволенням. У ньому існує багато класів, що робить його доступним для широкого загалу.
Зокрема, дитячий та олімпійський класи є більш дешевими і популярними, тому що в них використовуються легкі пластикові яхти. Власне, олімпійський рух у вітрильному спорті, передусім, передбачає доступність яхт та їхню невисоку ціну. Більш дорогими є яхти міжнародного класу і яхти без обмеження району плавання, які беруть участь в океанських перегонах. Останні – найдорожчі, їхніми власниками є дуже заможні люди, але їх не так багато. Проте, саме вони й накладають відбиток на весь вітрильний спорт, створюючи легенду про його недоступність.
«Передусім, це спорт, яким можна займатися усе життя», – переконані ті, хто вже багато років ходить під вітрилами. Більшість з цих відомих спортсменів прийшли у вітрильний спорт ще дітьми, і досі не полишають своє дитяче захоплення, маючи надію передати його наступним поколінням...
Джерело: 20хвилинТернопіль, sfu.com.ua,

www.windmaster-regatta.org,
www.sportforall.info