Про нарцисичні риси і кохання можна писати ще багато, описувати купу деталей, однак набагато важливішим є інше питання – як рятуватися? Інколи взагалі виникає враження, що проблема не має правильного розвитку. Тим не менш, вихід є.

Минулого разу ми додивилися, що сама західна культура не просто підтримує нарцисичні риси, а навіть плекає їх. Поділ образу коханої людини на дві частини – одну ту, до якої тягне, але з нею страшно (незручно, неетично і т.д.) та іншу, ту, з якою жити зручно, і до якої в найкращому випадку взагалі тільки платонічні почуття виникають, глибоко зафіксований в культурі.
Для чоловіків цей поділ зображається як образи Мадонни і блудниці.
(До слова, співачка Луїза Чікконе, як відомо, спробувала ці два моменти поєднати, і отримала неабияку популярність. От тільки з погляду психології поєднання вийшло не дуже успішним, бо від образу Мадонни співачка взяла тільки назву. Все решта – майже суцільний блуд.)
Тим не менш, у жінок теж є майже аналогічний поділ – на чоловіків, з якими зручно жити, і на тих, котрих серце само вибрало, але жити з ними фактично неможливо. І не останню роль в тій «неможливості» відіграє те, що чоловіки теж поділяють жінок на аналогічні дві категорії…
Таким чином отримати «повний спектр» коханої людини вдіється ліченим одиницям.
Бо і в чоловіків, і в жінок спроба жити з якоюсь певною половинкою рано чи пізно призводить до того, що або жити зручно, але нудно, або ж не нудно, але взагалі неможливо.
Відтак виникає враження, що ніде від того не подінешся, і що таки справді «кохання – це все росіяни вигадали, щоб грошей не платити».
Тим не менш, не впадайте у відчай. Нарцисичні риси – це всього лишень хвороби росту особистості. Розвиток людства загалом в чомусь подібний на розвиток окремої людини, має ті ж закономірності, ті ж амплітуди розгойдувань від однієї крайнощі до іншої. Трапляється таке, що певні люди обганяють своє суспільство (а інколи – і на сотні років), буває і таке, що хтось відстає – і теж інколи на сотні років.
Однак для того, щоб вирішити проблему нарцисизму в коханні, зовсім не обов’язково «обганяти і переганяти».
Вже сам факт того, що саме ці хвороби росту останнім часом активно досліджуються і обговорюються, означає, що людство саме доросло до того рівня, щоб дати раду з цією халепою. Таким чином, шановні читачі, нам з вами пощастило більше, ніж тим парам, котрі шукали стежку до вічного кохання навмання. І навіть більше, ніж тим, котрі цю стежку знаходили (а такі були, хоч і їх було небагато). Нам пощастило тому, що вони шукали цю стежку наосліп, а ми можемо бодай спробувати зрозуміти, що ж з нами відбувається, за які ниточки нас смикають і звідки в тих ниточок ноги ростуть.

Рецепти виживання

Загалом дуже і дуже короткий рецепт виживання поряд з нарцисом звучить приблизно так: зміцнити межі своєї особистості (і знати хто ти, і чого прагнеш), не «вестися» на провокації, не рватися «рятувати» партнера, не дозволяти себе експлуатувати і не братися експлуатувати іншого.
Однак це – коротка теорія, і дуже-дуже стиснута.
Труднощі починаються вже на першому етапі – на визначенні меж особистості.
Зазвичай нарциси «чіпляють» людину за певні «дірки в обороні». Тобто, за ті місця, де людина в собі сумнівається, вважає себе в чомусь неповноцінною, але замість того, щоб виправляти становище, сидить і псує собі нерви (або ж крадькома насолоджується) відчуттям власної неповноцінності. А тут приходить нарцис і дає цій людині такий заряд адреналіну, що про ту неповноцінність якось і забувається. Потім, щоправда, за ці моменти забуття доводиться дорого платити, але до того часу, поки рахунок виставлять, людина встигає так «підсісти» на адреналінову дієту, що ладна терпіти все, що завгодно, заради кількох моментів щастя раз в п’ятирічку.
Саме на цій стадії неабияку свиню людині підкладає культура. Маєш животик – вже не підходиш під стандарт людини, вартої щастя, не такий ніс чи не маєш грошей – все, до побачення, щасливе кохання тобі не світить. І бігають люди за пластичними хірургами, пікап-тренерами і тому подібними рятівниками… А тим часом дірка у відчутті власної неповноцінності тільки росте і пересувається з місця на місце – виправиш носа – з’являються підозри про свій поганий характер, дресируєш себе до приторної солодкавості – починає боліти голова…
І тому фігура вищого пілотажу на цій стадії – навчитися думати власними мізками і оцінювати себе не за стандартами з телевізора, вміти бачити свої недоліки і переваги. І вміти давати раду з недоліками, визначати, котрі з них потрібно виправляти негайно, а котрі і взагалі недоліками не є.
Звичайно, якщо тебе не навчили цьому важливому ділу в два роки чи в п’ятнадцять, то буде трохи важко, але – хто казав, що все має бути легким?
Другий крок – визначити, де саме причаїлися ваші власні нарцисичні риси. Бо, як то не дивно, партнери-нарциси чіпляються до тих, в кому відчувають «споріднену душу».
Важливий момент: якщо біля вас дуже яскравий нарцис, для того, аби визначити, де недоліки ваші, а де – зовсім не ваші, краще на якийсь час від нарциса «відірватися». Давати раду з самоаналізом під його «чіпким крилом» вдвічі важче.
На цьому етапі є ще один важливий момент – потрібно відрізнити відчуття здорового альтруїзму, котре обов’язково присутнє в коханні, від відчуття нездорового нарцисичного злиття з коханим.
Останнє вирізняється тим, що коханий сприймає вас як щось середнє між продовженням його самого, кухонними меблями і дзеркалом заднього огляду, в якому він в будь-який момент може побачити власну чарівність. Зрозуміло, такому «дзеркалу» весь час дістається, однак масова культура і тут має «універсальне пояснення», мовляв, б’є – значить, любить.
Тим не менш, останніми роками дедалі більше жертв такого сприйняття починають розуміти, що щось тут не те. Найчастіше трапляється так, що вони просто покидають замилованого нарциса – або ж нарцис покидає їх, якщо в «дзеркало» вже нічого не видно, і для нарцисичного використання людина стає повністю непридатною– надто змученою.
Тим не менш, для жертв нарциса в цьому мало доброго – зазвичай вони або миттєво перестрибують до нового аналогічного партнера, або ж знаходять собі інший бік медалі – людину, з котрою жити зручно, однак десь в глибині душі продовжують сумувати за своїм нарцисом-мучителем.
Відтак наступна порада – якщо вам трапився в житті нарцис і ви маєте з ним купу клопоту – не поспішайте кидатися «з вогню та в полум’я». Це однозначно означає, що вам час подумати – і піднятися на один рівень цінностей догори.
Цікаво, що на фестивалі «Трипільське коло» зібралося, як виявилося, чимало постраждалих від стосунків з нарцисами. Частина з них зібралася на посиденьки з психоаналітиком-езотериком Тамарою Тудвасевою. Вона пояснювала цю ситуацію з точки зору теорії чакр – якщо у вас «розбите серце», і ви не можете його склеїти докупи, це означає, що у вас є серйозні проблеми з «сердечною чакрою». Відтак і вирішення цієї проблеми мусить бути саме на цьому рівні, не бажано «спускатися нижче», намагатися заглушити свій біль активними спортивними тренуваннями, роботоголізмом, чи намагатися забутися з допомогою верхньої чакри – творчості. Адже в тих, хто «підсяде» на творчість для того, щоб забути нещасливе кохання, потім може виникнути свідома чи й не свідома потреба у пошуках болю – вже для того, аби тим болем стимулювати творчість… Це доволі цікава заувага. На посиденьках були присутні і люди, котрі вивчали цю ж проблему, але з іншого боку, більш логічного і традиційного, з погляду психоаналітики та психіатрії. Слухати це було доволі цікаво. Зібралася чимала купа людей, котрі знайомі з проблемою «я тебе люблю – так, я теж… себе люблю», тож їм було про що поговорити.
Загалом, як на мене, не має значення те, чи ви використовуєте для спроб порозумітися з самим собою вчення про чакри, чи Кастанеду і його методику боротьби з домашніми тиранами і роботи з сердечною чакрою, чи ж вивчаєте праці західних психологів та нейрофізіологів. Головне – щоб був пошук, націлений на результат.
І коли ви зрозумієте свої слабкі місця, коли ви знайдете ті ниточки, за які вас смикав нарцис, аби «вибити» з вас емоційну реакцію, нервуватися і давати йому «емоційне підживлення» своїми негативними емоціями, вам просто не схочеться продовжувати цю гру.
Ще один важливий момент – нарцисичні особистості у всьому бачать конкуренцію, для них, як ми вже говорили, можливі тільки вертикальні стосунки – хтось слабший, хтось сильніший, або з’їси ти, або з’їдять тебе. Ваше завдання – не долучатися до «гонки озброєнь», не давати «з’їсти» себе, однак і не намагатися з’їсти партнера – навіть тоді, коли ви вже опануєте себе і станете сильнішим за нього.
Швидше за все, така зміна вашої поведінки нарцису не сподобається.
Цілком можливі вибухи гніву, розрив стосунків чи істерики, або мовчазний саботаж.
Варто враховувати, що ви маєте справу з людиною, котра на емоційному рівні застрягла на віці десь двох років. Однак – і це наступний важливий момент: не варто кидатися рятувати цю людину з її «дитячих звичок».
Врятувати нарциса може тільки сам нарцис – якщо захоче. Будь-які ваші спроби його рятувати в кращому випадку перетворяться на продовження гри за його правилами, в гіршому випадку ви зробите йому і собі ведмежу послугу, вкладаючи йому до рота вже пережовані істини.

Мадонна-блудниця Луїза Чікконе. Її історії кохання, котрі поп-діва виставляє на всезагальний огляд, як і її пісні, можуть стати яскравими ілюстраціями для не одного тому досліджень нарцисичних рис особистості

В багатьох випадках нарциси погоджуються визнати проблему, інколи аргументуючи «ну от, я такий, і ніц не поробиш», інколи стверджують, що «всі чоловіки такі, ніц не поробиш»… І продовжують користуватися своїми зізнаннями, щоб далі маніпулювати партнером. Я навмисне не вживаю тут слів «коханою людиною», бо до кохання як такого людина мусить дорости. Нарцис і кохання – речі несумісні, навіть якщо йому і здається, що він по вуха закоханий.
Ваше ж завдання – зрозуміти свій «вклад» в нарцисичну гру – і відмовитися від такої забавки.
В такому випадку нарцис або піде геть, або ж у нього не буде іншого виходу, ніж «рости» разом з вами. В першому випадку не варто сумувати, в іншому – зарано тішитися, попереду ще купа роботи. Дорослішання – не такий вже й легкий процес, як здається збоку.
А особливо в суспільстві, де на кожному кроці рекламується і виставляється на показ підкреслена інфантильність, під яку навіть цілі країни виписують закони…
В суспільстві, в якому люди з освітою психолога втовкмачують своїм пацієнтам, що «жінка має служити чоловікові і є тільки доповненням до нього», або ж що пошук партнера свої статі після нещасливого кохання з іншою статтю – це нормально.
В такому суспільстві потрібно самому формувати власну думку, самому брати на себе свої дії і вчитися самому усвідомлювати, що будь-яка невдача в коханні – це результат того, що ми відриваємося від реальності і забуваємо «звіряти» образ, котрий існує в нашій уяві, з реальною людиною.
Якщо ви постраждали від нарцисичних стосунків – це означає, що вам потрібно вчитися не ідеалізувати – і не принижувати цінність людини, при появі якої у вас серце починає стукати голосніше. Люди не бувають ідеальними, і в цьому не буває нічого страшного. А взаємне кохання завжди вимагає роботи над собою і роботи над стосунками. Без розуміння себе не зрозумієш іншого, а без взаєморозуміння жити можна, але – тяжко.
В жодної людини не було ідеального дитинства, в кожної людини час від часу виникають конфлікти, які дають нам можливість рости далі.
А конфлікти з коханим нарцисом, окрім всього решту, дають ще й можливість зрозуміти неабияку цінність власної гідності – зазвичай у жертв нарцисів з цим проблема.
Якщо ж ви все розумієте, все знаєте, але ситуація не рухається з місця, і на душі коти шкребуть – це теж не біда. Можливо, вам потрібно створити звичайні дружні стосунки, які б ´рунтувалися на взаємній довірі і взаємній підтримці. Якщо ви навчитеся в стосунках не тільки віддавати, а й приймати, зможете перенести рівноправність і в стосунки з коханою людиною.