Плагіатом в наукових роботах в Україні “грішать” не тільки студенти, а й значна частина кандидатів та докторів наук, особливо серед політиків. З поширенням інтернету використання плагіату в студентських наукових роботах і взагалі сягнуло піку: навіщо писати реферат, якщо його можна стягнути в інтернеті? Втім, викладачі готують удар у відповідь.

Якось на п’ятому курсі ми отримали завдання написати ґрунтовний реферат на франкознавчу тематику.
Робота, за умови гарного виконання, зараховувалася як залік. Старенький викладач, якому на той час вже було за вісімдесят, дав нам півроку часу, озброїв рекомендаціями з літератури. Більшість студентів списком знехтувала, використавши одне-однісіньке джерело www.google.com. Ну звідки, думали вони, далеко вже не молодий чоловік дізнається про “мухлювання”. Перевіривши роботи, викладач прийшов на пару не на жарт обурений. “Я з внуком був в Інтернеті, – розпочав він тремтячим від обурення голосом. – Виявилося, більшість з вас взяли реферат звідти, навіть не переробивши”. Плагіаторам було непереливки, наставник змусив декого по кілька разів переробляти роботу.

З того часу, як Інтернет увірвався у наш світ, халяви у студентському житті побільшало. Якщо і раніше далеко не кожну роботу можна було назвати витвором інтелектуальної творчості, то принаймні студенти переписували їй від руки. Тепер часто уся “копітка праця” завершується на комбінаціях клавіш: Сtrl+С, Сtrl+V.
У цьому випадку те, чи вирахують “сачка”, залежить від компетенції та відповідальності викладача. Міністерство освіти і науки України підкинуло ідею, як допомогти працівникам вузів відслідковувати списане. В міністерстві освіти і науки заявили, що в Україні створять програму “Антиплагіат”, яка відстежуватиме оригінальність тієї чи іншої наукової роботи. Добре би було, якби міністерство ще “зафондувало” програмки для вузів, адже “Антиплагіат” вже можна і нині придбати, були б на то кошти.
Чи готові українські ВНЗ розпочати роботу з цією уже не новою для світу “новинкою” і яким чином вони протидіють плагіату сьогодні, дізнавалася кореспондент “ВЗ”.
Чернівецький торговельно-еконо­мічний інститут Київського національного торговельно-еконо­мічного університету один з небагатьох вузів, який протягом тривалого часу вже використовує “Антиплагіат”.
“Ми вже три роки використовуємо цю програму, – розповідає кореспондентові “ВЗ” начальник центру інформаційних технологій Тетяна Валецька. – Не можна сказати, що програма визначає – плагіат студентська робота чи ні, вона просто показує відсоток збігів з інформацією у різних джерелах. За рекомендаціями розробників, 65 відсотків збігів повинно нас насторожувати. Якщо ж їх більше 80-ти, то, напевно, ця робота не зовсім добра. Після того, як роботу проаналізує комп’ютер, її переглядають викладачі. Адже ми повинні зважати на умови, які ставляться перед роботою, зрештою, перевірити, чи студент всюди оформив посилання на використані джерела. Програма дуже добра, над нею розробники працювали близько п’яти років, вона здатна не просто шукати стовідсоткові збіги. Вона здатна розпізнати текст, навіть якщо автор замінив декотрі слова на синоніми. Як на мене, студенти стали відповідальніше ставитися до виконання робіт, їх стримує вже навіть сам факт існування такого контролю”.
“На всю Україну є кілька вузів, які використовують такі програми, – каже ректор Львівської державної фінансової академії професор Петро Буряк. – Боротися з плагіатом потрібно, але програма повинна бути розумно розроблена. Кожна дипломна чи курсова – це компіляція кількох робіт. Треба, щоб антиплагіат і це враховував. Викладач, звісно, може і сам визначити, наскільки “оригінальна” курсова чи дипломна. У нас були випадки, коли під час захисту хтось із присутніх згадував, що десь уже цю роботу бачив. Захист припиняли, піднімали архіви, і двічі справді виявили, що студент “позичив” роботу минулорічну чи позаминулорічну. Були навіть випадки, коли студенти навіть рік лінувалися змінювати. Звісно, таке у нас не проходило”.
На думку доцента кафедри мови ЗМІ факультету журналістики ЛНУ імені Франка Андрія Яценка, досвічений викладач і без програми зможе визначити, списана робота чи ні. “Звісно, програма, якби була справді досконалою, допомогла б вирішити це питання, але і без того видно плагіат. Звісно, без використання літератури написати курсову, дипломну чи звичайний реферат неможливо. Але інколи студенти використовують лише одне джерело, а список літератури просто “додають”. Дехто не повністю форматує текст, залишаються великі проміжки між абзацами. Зрештою, кожен викладач знає, на що той чи інший студент здатен. І якщо слабенький студент раптом приносить сильну роботу, це викликає сумніви. Окрім того, у нашому університеті практикують так звані зовнішні рецензії, коли роботу дають на перевірку викладачеві з іншого факультету. Зрештою, чи буде це плагіат, чи оригінальна робота, залежить від формулювання теми. Бажано, щоб більше уваги приділялося практичному компонентові”.
“У нашому вузі з плагіатом боремося, розробляючи щораз нові теми наукових робіт. Намагаємося якнайбільше їх актуалізувати, – говорить кореспондентові “ВЗ” проректор з науково-педагогічної роботи Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Гжицького Роман Минів. – Наприклад, був свинячий грип, працювали на цю тему. Плагіат можна зупинити вже на етапі підготовки, адже є графік виконання, не можна принести керівникові усе відразу, у певний термін треба здати перший розділ, другий. Такої форми роботи як реферат намагаємося уникати. Що з того, що студент напише реферат сторінок на 10-15? Нехай краще підготує доповідь і виступить перед групою, поділиться знаннями, можливо, висловить якусь нову ідею. Кредитно-модульна система, на жаль, відучила студентів від публічних виступів, вони бояться говорити, мають страх перед аудиторією. Щодо програми, то вона може бути дієвою, зрештою, кандидатські та докторські дисертації саме так зараз перевіряють на плагіат”.
Анекдот до теми: Списування з одного джерела – плагіат, з двох – компіляція, з трьох і більше – дисертація.

 

---

 

Гаряча мишка – альтернатива гарячим клавішам 

 

Гарячі клавіші на комп’ютері – палиця з двома кінцями. Ніби і зручно, а натиснеш випадково щось не те – і вже тебе занесе хтозна куди. Гаряча мишка – річ ще норовистіша. Але якщо вам вдасться її осідлати – швидкість вашої роботи зросте в кілька разів.
На даний момент існує чимало програмного забезпечення, в якому використовуються так звані «гарячі клавіші». Також існують спеціальні програми (менеджери гарячих клавіш) для налаштування таких комбінацій. А от програми для налаштування команд, які виконуються жестами мишки, можна перерахувати на пальцях.
Just Gestures — це проста у використанні і абсолютно безкоштовна програма, що дозволяє виконувати різноманітні команди за допомогою жестів мишкою. Також підтримуються жести, для виконання яких  задіяне коліщатко та/або кнопки миші. У результаті використання цієї програми користувач отримує змогу працювати продуктивніше та швидше. За допомогою програми Just Gestures ми можемо не вдаватися до клавіатури при запуску додатків,  відкритті і закритті вікон,  вирізанні, копіюванні,  перезавантаженні, блокуванні або вимкненні комп’ютера, відкритті сайту у вікні браузера, швидкому переході між сторінками,  відтворенні медіафайлів, регулюванні гучності і т.д. і т.п.

В програмі вже є кілька попередньо-встановлених жестів мишкою, які можна умовно поділити на «універсальні» (що стосуються всіх додатків) та «унікальні» (що стосуються окремих програм), але ми можемо встановити і свої.
Розглянемо простий приклад накладання жесту на вибрану нами дію:
1. Встановіть Just Gestures. При першому запуску програма проведе коротку консультацію з користування жестами мишки, яку можна пропустити.
2. Після відкриття головного вікна програми натисніть на панелі інструментів іконку «Add New Gesture». Відкриється вікно додавання жесту.
3. Після вибору однієї із доступних опцій (я обрав «Volume Options» (опції гучності)), в правій частині вікна з’явиться перелік функцій, з якими ми можемо асоціювати жест.
4. Оберемо функцію «Volume Down» (зменшити  звук) і натиснемо клавішу «Next»:
5. Повинно відкритися вікно, в якому можна обрати (або створити самому) один з жестів мишкою (наприклад букву N).
6. В наступному вікні ми вказуємо ім’я нашої команди і натискаємо кнопку «Finish»:
От і все. Ми наклали жест на команду,  і тепер, коли ми будемо (затиснувши праву клавішу мишки) малювати букву N, на комп’ютері автоматично підвищуватиметься звук.
Окремої поваги до розробників заслуговує прив’язка кількох дій до одного нескладного жесту. Наприклад, коли ми малюємо правою клавішею мишки букву L, то вискакує невеличке віконце із тими функціями, які ми асоціювали з цим жестом.
Трохи про помічені недоліки. Окрім відсутності локалізацій (в Just Gestures доступна лише англійська мова інтерфейсу) було помічено, що деякі команди не спрацьовують. Зокрема, це стосується команд відкриття наступної та попередньої сторінок в браузері Mozilla Firefox. Також для роботи цієї програми має бути встановлений фреймворк .NET 2.0 (хоча це і зовсім не недолік :).