Що може бути краще, ніж казочка, прочитана мамою на ніч? Тільки казочка, розказана мамою “з пам’яті” чи з власної уяви. Однак запас сюжетів у власній уяві рано чи пізно закінчується, а у книжок є ще одна перевага – красиві малюнки. І навіть не думайте про те, що в мультфільмах малюнки ще кращі. Якщо ви спробуєте замінити мультфільмом вечірню казочку, то через кілька років можете виявити, що дитина звертає більше уваги на телевізор, ніж на ваші слова. І навряд чи вам це сподобається…

Один з найбільш повторюваних мотивів в ілюстраціях до книжок мого дитинства: лежить в ліжку дитина і бабуся чи мама з розкритою книжкою на колінах. Він відображав реалії вже не мого покоління – коли щось дітям на ніч читали, казки або просто цікаві книжки. Зараз дітям на ніч у кращому випадку показують мультик.
Але ж читання біля ліжка – не просто примітивний аналог мультфільму, але щось набагато більше і важливіше для малюка!
Багато мам, які намагаються навчити свою дитину читати, скаржаться, що у неї немає ніякого інтересу до цього. Про те ж часом говорять і батьки першокласників. Справа ж не у відсутності інтересу до навчання як такого, але у відсутності інтересу до процесу читання. Іншими словами, у дітей часто немає мотивації.
Чому ж так? Від того, що дитина не звикла отримувати задоволення від читання.
Звичайно, я говорю не про те, щоб із задоволенням читати самому, перш ніж малюк вивчить букви, а про те, що в принципі книжки немає серед його основних розваг. Таке завжди або майже завжди пов’язане з тим, що батьки самі не люблять читати йому книжок, роблячи це без задоволення, ледь викроївши десять хвилин протягом дня, або просто замінюючи йому книжку мультиками, навчальними чи ні.
Іноді це буває пов’язано не з батьками, а з непосидючістю дитини. Ця проблема в деяких випадках відмінно вирішується правильним вибором часу для читання.
Ви вже здогадалися, що цей час – ввечері, перед сном. Коли малюк, вже умиротворений, втомлений, лежить в ліжку, і ви, вже звільнившись від денних турбот (яких вистачає і в вихідні дні), сідаєте поруч, обираєте разом книжку, відкриваєте її і наступні двадцять-тридцять хвилин присвячуєте її читанню.
Це і є друга, дуже важлива користь від читання.
Особливість нашого часу така, що рідні, близькі люди мало проводять часу один з одним, мало спілкуються і майже завжди роблять це мимохідь або за святом. Діти ніби віддаляються від батьків, емоційний зв’язок з ними слабшає. Батько або мати фактично перетворюється на людину, яка зранку поспіхом піднімає, годує, одягає, відводить в садок або школу, або садить перед телевізором, потім приводить із садка/школи, знову годує, роздає вказівки і заборони, а ввечері заганяє в ліжко.
Що робити? Умови нашого життя такі, що ми не можемо кидати роботу або інші важливі справи, щоб насолоджуватися спілкуванням тільки з малюком.
Але є дуже простий і практично необтяжливий спосіб утримувати і зміцнювати ваш зв’язок з дитиною. Зранку, піднімаючи малюка, говорити “Доброго ранку!” (Дві секунди, які нічого не змінять, крім того, що дитина відчує вашу увагу), поцілувати або погладити по голові, прощаючись перед щоденною розлукою, і викроїти ввечері півгодинки на те, щоб почитати йому книжку перед сном. Спокій вечора, довірча атмосфера, спільна справа, перетворюючись на щоденний ритуал, міцно пов’яжуть вас узами, які повинні поєднувати рідних людей, ясніше всяких слів і подарунків покажуть дитині вашу любов.
Крім того, навіть розважальні книги, прочитані в такій затишній атмосфері, викликають сильні, глибокі емоції, і тому набагато краще сприяють розвитку, розширенню кругозору, стимуляції уяви та мислення і, нарешті, інтересу до навчання, ніж будь-який розвиваючий мультфільм або програма. Велика ефективність живого спілкування (а таки читання – форма спілкування!) в цьому сенсі вже доведена вченими за допомогою спостережень і дослідів.
Головне – не робіть цього механічно. Читайте вашій дитині тому, що любите її, а не тому, що “так треба”. Діти це відчувають, повірте.
Ну а на завершення – маленька казочка…

Пригоди гномів. Бешкетник
Яким великим витівником був цей бешкетник!
Ну й дня не проходило, щоб він чогось не вдіяв. І не тому, що він хотів щось розбити, перевернути чи зламати.
Просто у Бешкетника було дуже багато енергії. І ніхто не знав, що з нею робити.
Ось так і виходило: відправлять брати його мити посуд, а Бешкетник обов’язково тарілку чи чашку розіб’є.
Як зберуться йти по ягоди, то цей гном всю галявину затопче так, що жодної ягідки цілої не залишиться.
Та одного разу до гномів по допомогу прийшов зайчик. Ведмідь після зимового сну випадково наступив на заячу нірку-хатинку. От і треба і двері змінити, і стелю переробити.
А гноми якраз займалися хатньою роботою. Лише Бешкетник був вільний – брати боялися вже йому щось доручати.
От і пішов саме він допомагати зайчику.
А решта братів, коли закінчили, також вирішили допомогти сусіду. Тим більше, хтозна, що Бешкетник там натворив.
Але, коли гноми прийшли до зайця, там була гарна відремонтована хатинка, а господар з Бешкетником пили запашний чай.
Брати дуже здивувались – Бешкетник полагодив усе дуже швидко. І навіть нічого не розбив та поламав.
Ось і знайшлося рішення проблеми – тепер всі поломки у їхній хатинці ремонтував Бешкетник.
А решту часу цей гном малював. І картини у нього з кожним днем ставали все кращими.
Ними, мабуть, вже милуються всі лісові мешканці…