За порівняно короткий час інтернет-щоденники, тобто блоги, стали доволі популярним явищем. Навіть в деяких доволі серйозних вакансіях роботодавці вимагають разом з резюме подати лінки на свої інтернет-іпостасі. Здавалося б, у веденні блогів нема нічого складного: відкрив собі сторіночку на одному з безкоштовних сервісів – і графомань собі на здоров’я. Однак не все так просто – адже після кількох перших постів з’являється бажання писати так, щоб тебе читали, потім – щоб за це ще й гроші платили…

Почнемо з визначення. Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій»)– це веб-сайт, головний зміст якого– регулярно поновлювані записи, зображення чи мультимедіа. Блогерами називають людей, які є авторами блогів.
Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу. За версією газети Washington Profile, першим блогом вважають сторінку Тіма Бернса-Лі, де він, починаючи з 1992 року публікував новини. Широке використання блогів почалось з 1996 року. В серпні 1999 року комп'ютерна компанія «Pyra Labs» із Сан-Франциско відкрила сайт Blogger. Це була перша безкоштовна блогова служба. Згодом Blogger був викуплений компанією Google.

Що там всередині?
Вміст блога можна уявляти собі як стрічку, на якій в хронологічному порядку згідно з датами їхньої публікації блогером йдуть дописи, так звані пости, один за одним. Оскільки з часом у блозі накопичується багато постів, зазвичай, ця стрічка займає кілька веб-сторінок. Як правило сторінки блога також містять посилання на архів блогу, тобто на попередні пости згруповані по місяцях і роках. Отже навігація блога в хронологічному порядку є дуже легкою.
Окрім того у багатьох системах блогування можна групувати пости за категоріями. Ці категорії відбивають тематику постів, як наприклад, «програмування», «поетика», «сімейні справи» і тому подібне. Тоді відвідувачі блога, які цікавляться думками блогера щодо програмування можуть за посиланням на цю категорію перейти до всіх існуючих постів автора, присвячених цьому предмету.
Зазвичай окремий пост у блозі має заголовок, дату публікації, власне, зміст, який складається з гіпертексту (думки автора, цитати, тощо), посилань на інші сайти та блоги в Інтернеті, інколи зображень чи навіть відео. Також пост містить коментарі до нього, залишені відвідувачами та просту веб-форму, за допомогою якої, вони долучають ці коментарі.

Різновиди блогів
Блоги можна поділити за автором (авторами):
* Особистий (авторський, персональний) блог– ведеться однією особою (як правило – його власником);
* «Примарний» блог– ведеться від імені чужої особи невизначеною персоною;
* Колективний або соціальний блог– ведеться групою осіб за правилами, які визначає власник;
* Корпоративний блог– ведеться усіма співробітниками однієї організації;
За наявністю /видом мультимедіа:
* Текстовий блог– блог, основним контентом якого є тексти;
* Фотоблог– блог, основним контентом якого є фотографії;
* Музичний блог– блог, основним контентом якого є музичні файли;
* Подкаст і блогкастинг– блог, основний контент якого надиктовується та викладається у вигляді MP3-файлів;
* Відеоблог– блог, основним контентом якого є відеофайли;
За особливостями контенту:
* Контентний блог– блог, який публікує первісний авторський контент;
* Мікроблог – блог, дописами в якому є короткі щоденні новини з власного життя користувачів.
* Мониторінговий блог– блог, основним контентом якого є відкоментовані посилання на інші сайти чи блоги;
* Цитатний блог– блог, основним контентом якого є цитати з інших блогів;
* Сплог– спам-блог;
За технічною основою:
* Stand-alone блог– блог на окремому хостингу та двигунцеві (CMS);
* Блог на блог-платформі– блог, який ведеться на потужностях блог-служб (LiveJournal, Friendbuzz, LiveInternet та ін.);
* Моблог– мобільний веблог, який містить контент, котрий розміщується в мережі з мобільних чи портативних пристроїв;

Роль та популярність блогів
Надзвичайна популярність блогів зумовлена двома головними обставинами: по-перше, публікувати в Інтернеті за допомогою блогів неймовірно легко– фактично, створення нового поста зводиться до набирання його тексту та відправки його до сервера натисканням кнопки Publish. Після цього пост зберігається на сервері, який автоматично компонує веб-сторінки, різні посилання, додає стиль форматування, тощо (такі серверні програми називаються системами управління змістом – англ. – Content Management Systems або CMS). Отже користуватися блогом не важче, ніж простим текстовим редактором. І друга причина – це моментальна доступність в Інтернеті опублікованої інформації, а тим більш, що існують декілька безкоштовних систем блогування, де будь-хто може зареєструватися та вести свій блог, не докладаючи особливих зусиль, до того ж блоги періодично скануються Інтернет-шукачами, такими як Google, Yahoo!, та ін.
Саме з цих характеристик – мобільності та доступності блогів – випливає їх визначна роль у створенні інформаційного суспільства, реалізації свободи слова та й просто у обговоренні яких-завгодно ідей поміж людьми.
Визнанням великої соціальної ролі блогосфери у боротьбі за права та свободи людей стала нещодавня публікація так званого «Довідника блогерів та кібер-дисидентів» асоціацією «Репортери без кордонів», котрий є прекрасним введенням як до основ блогування і різних його аспектів, так і до застосування блогів у якості зброї для боротьби з тоталітарними урядами та цензурою загалом.
Але зазвичай більшість блогів мають інтерес лише для невеликої групи людей, які можуть бути знайомі з автором або цікавляться його думками та коментарями щодо подій у світі, фахової діяльності, родинного життя, мистецтва, тощо. Тільки деякі з них стають відомі як перлини блогосфери, нові пости до яких очікуються з нетерпінням, жваво коментуються та знаходять своє відбиття у дискусіях по всіх куточках блогосфери.

Кожному – свій блог?
Найпопулярніша платформа серед українських блогерів– це LiveJournal (Живий журнал, або просто ЖЖ). Станом на 20 травня 2010 р. кількість блогів у livejournal, у профілі яких заявлена Україна як місце проживання власника блога, становила близько 256 тисяч.
Окрім того, наявна певна кількість блогів на інших платформах,– англомовних та російських (Blogger.com, LiveInternet.ru, Diary.ru, Mail.ru, Twitter); спільнота stand-alone блогерів; та кілька спільнот на українських блогерських платформах (Bigmir.net, Meta.ua, Hiblogger.net).
Серед українських інтернет-видань поширена практика створення блогів для своїх авторів та відомих людей,– свої блоги відкрили Українська правда, Новинар, Zaxid.net та ін.
Блогосфера останнім часом стала доволі популярною серед політиків – свій блог «не для політики» веде Юлія Тимошенко, а в Росії нещодавно свій блог відкрив навіть президент Дмитро Медведєв.

Антипоради блогеру
Зазвичай спочатку блог заводять просто «заради інтересу». Однак потім десь там рогатий смикає за ниточку – і людині хочеться, щоб її читали, до того ж – читали масово.
Спробуймо вести доведення «від протилежного» – і вивести сім антипорад блогеру: як зробити так, щоб ваш блог НЕ читали.
1. Ніколи не переймайтеся тим, наскільки корисним є ваш пост. Люди зазвичай приходять на інші блоги в пошуках корисної інформації. Але тільки не у вашому випадку. Ви ж особливий – а отже вони завітають до вас і так! Головне – налаштуватися на це і повірити у вищу силу, яка приведе трафік на ваш ресурс.
2. Пишіть нерегулярно. Ви вчора писали? Так? Тоді напишіть ще сьогодні. Можна зразу 5 або 6 постів. А потім замовкніть на два тижні. Тоді напишіть ще два пости. І наступного дня. Потім знов зникніть. Спробуйте зробити так, щоб у вашому постингу не було жодної системи. Щоб навіть сам чорт ногу зламав. Читачі обожнюють інтригу! А ви не думали, що саме заради цього на ваш блог і підписалися? Спробуйте не писати 6 місяців підряд – побачите, що з цього вийде.
3. Завжди виправдовуйтесь, чому ви так давно не писали! Якщо ви скористалися попередньою порадою, то у наступній, після шестимісячної перерви статті напишіть, чому ви так довго не писали. Щось на зразок: «Вибачте що я так довго не писав. Але у мене є чудове виправдання. Просто справи навалилися. Та й взагалі – проблем по горло було. Але все вже позаду. Тепер я нарешті маю час, який можу присвятити блогові». А після цього зникніть ще на шість місяців. Читачам сподобається!
4. Не публікуйте найкращі записи на головній сторінці блогу. Найкращий запис повинен бути винагородою для найлояльнішого читача. Його потрібно довго шукати серед невпорядкованих архівів вашого блогу. Якщо ж вивісити його на головну сторінку – то він зразу буде доступний всім! Хіба це діло?
5. Повісьте кілька спливаючих банерів та поп-апів. Можете погратися з рекламою, помінявши її місцем з корисним контентом. Або взагалі, пустіть статті у сайдбарі, а на їх місце повісьте рекламний банер. Обов’язково намалюйте на банері хрестик (типу кнопка для закриття). По натисканню на цей хрестик банер у жодному разі не повинен закриватися. Навпаки – по кліку на хрестику читач виявляє своє бажання відвідати сайт рекламодавця. А отже туди його й відсилайте.
6. Пишіть довжелезні статті. Бажано – одним блоком. Ніяких абзаців, ніяких списків, ніяких курсивів чи виділеного шрифту. Вимірюйте свій успіх ступенем рябіння в очах відвідувача. Ідеальний варіант – це коли ви разом зі всіма наведеними вище порадами використовуєте ще й максимально дрібний шрифт. Щоправда, є один недолік – сучасні браузери дозволяють користувачеві змінювати розмір шрифту за своїм бажанням.
7. Використовуйте нудні і неінформативні заголовки. Наприклад: «Про що я сьогодні подумав», або «Стаття ¹258» або «Роздуми вівторка»… Словом, тут вже ваша винахідливість допоможе обрати «найкращий» варіант. Ніколи не використовуйте у заголовку інформацію, яку збираєтесь надати у самому записі. Це негламурно!
Блог і робота: в чому різниця?
Ви не наймалися вести блог … тому не варто ставитися до нього, як до робочого обов’язку. Ваш блог – це не робота у традиційному розумінні цього слова (за деякими винятками, коли автор дійсно отримує зарплату, за те, що пише статті у блог). Твіттер – це також не робота. І десятки різноманітних соцмереж, в яких ви маєте облікові записи – це також не робота. Це всього лишень комунікаційні інструменти, які відкривають перед вами безліч чудових можливостей, недоступних для тих, хто ставиться до них, як до класичної роботи.
До чого я веду? Повірте, зовсім не до того, що потрібно начхати на серйозний підхід до ведення блога! Стверджуючи, що блог – це не робота, я маю на увазі наступне:
1. Перш за все, варто розуміти, що якщо ви все-таки хочете заробляти на блозі, то сам блог – це радше частина ланцюжка, який приноситиме вам прибуток, ніж його основне джерело. Різноманітна реклама, розміщення SEO-посилань, банери, постові – чудовий спосіб повернути витрати на домен, хостинг та просування блога, але навряд чи більше. Набагато суттєвіший прибуток можна отримати, якщо використовувати блог для просування продуктів/свого імені/власних сервісів тощо – тобто як хороший рушій для бізнесу.
2. Не варто перегинати палицю з серйозністю та офіційністю блога. Якісний проект відрізняється саме тим, що через кожну його статтю «видно» автора, а кожен матеріал – стартовий майданчик для комунікації. Забудьте про офіційно-діловий стиль викладення. Ваша мета – не показати, наскільки ви «круті», а зав’язати розмову з читачами.
3. І нарешті – не варто перетворювати блог на рутину. Зовсім не обов’язково (а у багатьох випадках – навіть шкідливо) встановлювати собі жорсткі часові рамки для ведення блога. Пишіть тоді – коли маєте натхнення, але ніколи не приковуйте себе до конкретного часу. Якщо хочете, щоб матеріали на блозі з’являлися регулярно і в один час – скористайтесь функцією відкладеної публікації. Це зовсім не означає, що для щоденної публікації статей о 18.00, вам потрібно щоденно о 17.00 сідати за написання статті.
Але пам’ятайте, хоч блог – це не робота, але для досягнення поставлених цілей та позитивних результатів він вимагає інвестиції часу та зусиль. А з яким настроєм ви віддаватимете час та зусилля блогові – залежить тільки від вас!