Зазвичай молоді батьки переживають дві майже обов'язкові стадії батьківства: спочатку вони несамовито чекають, поки дитина заговорить, потім так само несамовито думають, що зробити, щоб вона хоч на хвильку змовкла. І то добре, якби маля собі тихенько щось буркотіло - а воно ж прагне до діалогу! І то не просто прагне, а вимагає від тебе відповіді на цілу купу питань, над половиною з яких безуспішно сушили голови провідні мізки людства. Приготуйтеся, шановні батьки, у вас попереду маса цікавих відкриттів.

У тебе з'явився цікавий співрозмовник! Підготуйся до його непередбачуваних питань. Своєю допитливістю малюк сам спонукатиме тебе заглядати в енциклопедії. Чудова нагода освіжити знання й навчатися разом зі своєю дитиною.

На тобі лежить відповідальність за якість інформації, яку дитина отримує, пізнаючи довколишній світ.

У віці, коли малюк починає без упину ставити питання, закладаються основи пізнавальної діяльності. Надзвичайно важливо виробити зараз стереотип навчання й поведінки.

Допитливість у дитини- важливий показник її інтелектуального і комунікативного розвитку. Вирізняють два періоди, коли діти активно ставлять питання.

У 2 роки від них часто можна почути питання «що це?» Цей період пов'язаний з розвитком номінативної функції мовлення і прагненням дати назви оточуючим речам.

У 4-5 років малюк намагається встановити причинно-наслідкові зв'язки між явищами, і з'являються питання типу «чому?» Так, у дошкільному віці в дитини уже сформовані необхідні пізнавальні інструменти.

Крім того, дитячі питання мають комунікативну функцію. Часто малюкові достатньо самого факту, що йому дадуть відповідь. Так відбувається його спілкування з дорослим, який для нього є авторитетним і достовірним джерелом інформації.

Період запитань дуже важливий у житті малюка.

Не всі «чомучки» однакові. Слід бути уважним і вирізняти типологію питань, а також те, з якою метою вони ставляться. Буває, що діти просто замучують батьків постійними питаннями. Тоді слід розібратися в причині такої поведінки. Може, таким чином дитина намагається привернути увагу дорослих. Питання абстрактного й нав'язливого характеру, досить дивні й нетипові для раннього віку дитини, можуть свідчити про наявність неврозу. У такому випадку варто проконсультуватися зі спеціалістом.

Те, що дитина ставить питання,- добре. Допитливість також вважається ознакою обдарованості. На питання малюка слід відповідати просто й точно. Не варто відмахуватися від питань, якою б зайнятою ти не була.

Необхідно стимулювати пізнавальну активність малюка. Учися разом з ним дивуватися предметам і явищам. Тим самим ти зацікавиш його й розвиватимеш хід думки в напрямку пізнання навколишнього світу.

Дитина хоче дізнатися щось нове- це чудова можливість навчити її саму здобувати знання. Зараз немає нестачі в інформації, а для дітей написано безліч хороших пізнавальних книжок- «енциклопедій чомучок». Починай збирати якісну дитячу бібліотечку і поступово спрямовувати малюка до книжкової шафи.

Навчи дитину не боятися ставити питання. Дай зрозуміти, що не соромно чогось не знати. Гірше не дізнатися, якщо є можливість це зробити.

Батьки часто хочуть виховати дитину «за подобою своєю», не помічаючи, що самі є далеко не ідеальним взірцем для наслідування. А при цьому роблять з дитини полігон для задоволення своїх амбіцій, очікуючи, що вона буде щонайменше вундеркіндом. Це загрожує неврозами, перевантаженням нервової системи і психіки малюка. Тож будь чутливою до свого маленького пізнайка і не перевантажуй надміром інформації.

 

---

 

Чим більше мов ти знаєш.... Діти-білінгви

 

 

 

З проблемою двомовної сім'ї молоді батьки зіштовхуються як в Україні, так і в США. І якщо різниця між українською та російською мовою не така вже й помітна, то для гармонійного поєднання англійської з українською в голові дитини батькам доведеться докласти деяких зусиль.

Сьогодні існує багато сімей, де діти вчаться розмовляти одразу двома мовами. При цьому знання різних мов формується в них на однаковому рівні.

Зазвичай цьому сприяють батьки, які є носіями різних мов. Важливо, щоб кожен із них спілкувався з дитиною своєю мовою, не переходячи на іншу. Тоді малеча не плутатиме слова з інших мов і не буде писати текст однією мовою, а букви використовувати- з іншої.

Перші кроки

Розрізняють засвоєння другої мови в дитячому та підлітковому віці. Коли дитинка вивчає дві мови одночасно змалечку (до 5-8 років), вона засвоює їх як рідні.

У цьому випадку майже не змішуються різні слова. Більш важкий вік- 8-11 років: імовірність високої якості засвоєння фонетичної системи іншої мови значно знижується, зменшується ймовірність природного та легкого використання мовних конструкцій та прийняття культури цієї мови.

Ідеальний варіант- коли з малечею починають говорити двома мовами в один і той же період часу. Чим пізніше буде введена друга мова, тим більша ймовірність, що перша домінуватиме. Якщо інтервал введення мов не дуже великий (до 1 року), то обидві вони стануть рідними.

 

Між двома культурами

Діти-носії двох мов належать одразу до двох культур, з якими з дитинства себе ідентифікують. У разі, коли ці культури споріднені (як українська та російська), у малечі проблем не виникає. Більш важкий випадок, коли ці мови і, відповідно, культури- дуже різні, наприклад, мама- українка, а тато- японець. Крім того, має значення, хто з батьків більше часу проводить з дитиною. Як правило, це- мама.

Тому мову мами маля вважатиме більш рідною. У деяких мовах навіть є такі терміни «рідна мова» і «материнська мова». Якщо вищезазначена сім'я житиме в Японії, то дитинка вважатиме японську мову рідною, а розмовлятиме більше материнською мовою- українською. Але зазвичай та мова, яку підтримує оточення, буде більш рідною.

 

Етапи навчання

Виховати дитину-білінгвіста можна і в сім'ї, де тато і мама розмовляють однією мовою. Це буде важче, але все-таки можливо. Тут потрібно дотримуватися певних умов:

• Починати навчання слід не пізніше 3 років.
• Займатися з дитиною мають не самі батьки, а педагоги- носії мови.
• Уроки повинні бути інтенсивними, бажано кожного дня по декілька годин.
• Малюкові необхідний доступ до мовного середовища- це можуть бути мультики, музика.
• Не варто робити великі перерви в заняттях, адже навіть по собі дорослі знають: якщо не підтримувати мовні навички постійно, вони погіршуються.

Джерело: www.ivona.com.ua

 

---

 

Нерішуча дитина? Причина в матері

 

 

 

Хто з мамів хоче бачити свою дитину сором'язливою і нерішучою? Напевне, таких знайдеться небагато. Однак вчені стверджують, що саме вади материнського виховання відбирають в дитини впевненість у собі.

 

Психологи, які вивчали невпевнених в собі, нерішучих дітей, не здатних досягати мети, з'ясували, що їхні матері мали ряд схожих рис, які й спричинили такі психологічні особливості своїх дітей.

Для таких матерів виявилося характерним:

Орієнтування на усереднені соціальні стандарти і норми

 

Такі батьки зазвичай порівнюють досягнення своїх дітей з досягненнями їхніх ровесників. Залежність успіху або неуспіху від зусиль дитини не враховується.

Суворий контроль за виконанням домашніх завдань та ігнорування власних бажань дитини

 

Це пригнічує власну ініціативу дитини. Допомога батьків, що надається не у формі поради, а у наказовій формі ще більше пригнічує ініціативність та самостійність.

Тлумачення невдачі дитини відсутністю здібностей, а не браком зусиль

 

Мати, дивлячись на невдачі сина з української мови, зітхає: "Він у мене нетямущий. Я сама з української була не дуже". Якщо дитя приносить зі школи хорошу оцінку, то йому говорять: "Напевно, питання було легким".

Осуд за невдачу, байдужість при успіху

 

Батьки дітей, що бояться невдачі, рідко хвалять їх за досягнення. Більш охоче вони карають дітей, якщо останнім щось не вдається.

Зрозуміло, самі батьки при цьому вважають, що роблять як краще, і потім довго не можуть зрозуміти, чому ж вийшло «як завжди», і звідкіля в такої бойової мами взялося таке нетямуще чадо. Особливо якщо чаду вже років 40, і воно собі ради дати не може. Але тепер у вашій сім'ї може бути все інакше - адже ви знаєте, до чого можуть призвести ваші надмірні зусилля.

Джерело: sovet.bigmir.net/deti/