Безкоштовним буває не тільки сир у мишоловці, а й освіта - і не лише українська. Втім, політичні зміни в Україні цілком можуть призвести до змін у системі освіти - у будь-якому випадку навчання в Україні дешевшим навряд чи стане. Наразі це не біда - цього року безкоштовну освіту українці можуть отримати й в інших країнах світу, особливо якщо майбутні студенти орієнтовані саме на наукову працю. Достатньо лише обрати країну - і добре вивчити мову.

Введення зовнішнього незалежного тестування в Україні дало можливість тим, хто дійсно добре вчився в школі, вступити до будь-якого вузу без «блату». Але за рахунок скорочення бюджетних місць на більшість популярних спеціальностей міцним «середнякам», як правило, доводиться йти на контракт. А ціни на контрактне навчання в Україні з кожним роком кусаються дедалі болючіше. Так, торік більшість вузів підвищили вартість навчання на 20-25%, а найбільш топові - на 40-45%. Що буде цього року із цінами на вищу освіту, наразі невідомо. Але, виходячи з досвіду минулих років, знижуватися вони точно не будуть. При цьому більшість українців або забувають, або просто не знають про те, що за кордоном освіту можна одержати безкоштовно. У цьому плані можна звернути увагу на Чехію, Німеччину, Швецію й Фінляндію: саме в ці країни найчастіше їдуть учитися «знаючі» українці. Хочеться попередити відразу: безкоштовне навчання можна одержати тільки в державних вузах, і в більшості країн така можливість надається тільки для тих, хто вивчить назубок національну мову. Але є й винятки - країни, де безкоштовно можна вчитися англійською.

І ще. На Заході викладання в державних вузах відрізняється від приватних. Якщо ви хочете займатися філософією, літературою, історією, науковою працею, то державні вузи для цього - чудовий вибір. Якщо ж ви хочете присвятити себе банківській справі, менеджменту, готельному бізнесу, то для цього більше підійдуть приватні вузи, де йде наголос на практику й спілкування прямо з компаніями, які потребують таких кадрів.

 

ЧЕХІЯ

Зручна тим, що від України її відділяють всього лишень кілька годин польоту. Та й вивчити чеську мову набагато легше, ніж, наприклад, фінську. Але тут можна одержати безкоштовну вищу освіту тільки в державному вузі, де викладання ведеться чеською мовою. Підготуватися до нього можна на мовних курсах у Чехії (як правило, від 6 місяців до 1 року, вартість від 1900 євро). Курси чеської в Україні навряд чи допоможуть здати іспит. Вступити до держвузу після них практично неможливо. Бажано вибирати спеціалізовані курси для вступників у вузи Чехії, де, крім вивчення чеської мови, пропонується також підготовка до здачі профільних предметів, а також допомога в оформленні документів для вступників.

Також можна спочатку вступити до одного з приватних вузів Чехії (у середньому за рік доведеться заплатити 1700-2500 євро), тому що сюди приймають російськомовних студентів з мінімальним знанням мови (після 2-місячних курсів). У такому випадку не втрачається рік на вивчення мови, а студент відразу приступає до навчання на першому курсі. Однак при подальшому вступі до державного вузу гарантії, що візьмуть відразу на другий курс, немає, швидше за все, доведеться знову піти на перший курс.

Абітурієнтові необхідний атестат зрілості (для вступу на бакалаврат) або диплом бакалавра (для вступу в магістратуру). На проживання буде потрібно приблизно 300-400 євро на місяць (3000-4000 євро на академічний рік).

Дипломи чеських вузів високо цінуються в Європі, після закінчення є гарні шанси залишитися на постійне проживання у Чехії.

 

НІМЕЧЧИНА

Донедавна іноземцям одержати безкоштовну вищу освіту було цілком реально. Платили лише ті, хто вже мав один вузівський диплом, і ті, хто не вклався в передбачений програмою термін навчання (десять семестрів). А для вступу в німецький вуз іноземцеві було потрібно здати тільки мовний тест.

Однак «халявність» мала й свої негативні сторони. Вузам не вистачало коштів, що позначалося на якості викладання. До того ж на студентські лави часто потрапляли випадкові люди й просто ледарі. За деяким даними, біля половини приїжджих студентів у Німеччині прогулювали заняття, недоучувалися до кінця й взагалі опинялися серед невстигаючих. Порядні німці схопилися за голову. Тому введення розумної плати стало єдиним виходом у сформованій ситуації.

У 2005 році, відповідно до рішення конституційного суду, кожна німецька земля одержала право самостійно вирішувати, чи переводити в ній вищу освіту на комерційну основу й скільки доведеться студентам за неї платити. На думку суддів, введення плати дозволить вузам держави поліпшити якість підготовки й посприяє збільшенню свідомості студентів стосовно навчання. Результати не змусили себе чекати: незабаром плата була введена у вузах Баденвюртемберга, Баварії, Гамбургу, Саксонії, Саксонії-Ангальта й Саару.

Вища освіта залишалася безкоштовною тільки в Берліні, Бранденбурзі, Шлезвиггольштейні й Мекленбурзі-Передній Померанії. В інших землях її вартість змінюється в рамках від €35 до €900 за семестр. У деяких землях студентським профспілкам вдалося скоротити плату. Приміром, у Гамбурзі плату скоротили з €500 до €375. У Гессені із зимового семестру 2009 року за навчання знову не треба буде платити. Так що варто дуже уважно дивитися, в якій землі надається безкоштовне навчання за потрібною вам спеціальністю.

Для вступу у вузи Німеччини необхідна початкова вища освіта (два курси стаціонарного вузу в Україні) і знання німецької мови як мінімум на впевненому середньому рівні (у такому випадку, швидше за все, знадобиться провчитися 1-2 семестри на підготовчих курсах при вузі, перш ніж почати безпосередньо навчання). При вступі потрібно здати екзамен з німецької мови. На життя буде потрібно близько 600 євро на місяць. Випускникам німецьких вузів надається можливість протягом року шукати роботу в Німеччині. Стипендія виплачується не всім студентам держвузів, а тільки найкращим. Можуть бути проблеми з гуртожитками: у Німеччині існують тверді норми - на людину відведено 16-20 квадратних метрів площі. Як правило, кожен студент живе сам у кімнаті. Зрозуміло, що при такому величезному потоці іноземців місця вистачає не кожному.

 

ФІНЛЯНДІЯ

На сайтах агентств, що спеціалізуються на навчанні за кордоном, ви знайдете безліч захоплених відгуків із приводу халявного навчання в цій країні. Адже у Фінляндії, на відміну від більшості країн, можна безкоштовно одержати вищу освіту, ще й англійською мовою. Правда, не у всіх вузах і не за всіма спеціальностями. Відповідно, якщо ви не будете володіти фінською, у вас буде менше шансів вступити у вуз цієї країни. А вчитися фінською непросто через складність самої мови. Зате в скандинавських країнах повно відповідних лінгвістичних курсів, причому безкоштовних.

Мовні труднощі - це квіточки. Ягідки - це одержання візи у фінському посольстві. Як розповідають наші експерти, до українців тут досить насторожене ставлення. Нашим дуже часто відмовляють. До того ж на підтвердження фінансової платоспроможності Фінляндія встановлює досить високі вимоги: на вашому рахунку повинно бути не менше, ніж 6000 євро. Це пов'язане з тим, що життя в цій країні досить дороге. При цьому знайти підробіток студентам, особливо без знання фінської мови, досить складно. Не так просто залишитися на постійне проживання після закінчення навчання. Порівняно легко знайти роботу в цій країні тільки програмістам.

Якщо вас не лякають перераховані вище нюанси й ви все-таки зацікавилися можливістю одержання вищої освіти у Фінляндії, то вам потрібно знати: для того щоб вступити до фінського вузу, потрібно мати відмінний шкільний атестат і міжнародний сертифікат TOEFL, що підтверджує ваш рівень англійської.

 

ШВЕЦІЯ

Тут є безкоштовна вища освіта англійською мовою. Для вступу на бакалаврат потрібен атестат про закінчену середню освіту й сертифікат, що підтверджує рівень англійської мови (TOEFL або IELTS). Стипендія невелика, тому іноземцям дозволяється підпрацьовувати під час навчання.

Для вступу на магістратуру потрібен диплом бакалавра або фахівця й сертифікат, що підтверджує рівень англійської мови (TOEFL або IELTS). Є можливість одержати стипендію.

Раніше було заборонено залишатися в країні після закінчення вузу. Тепер, за новими правилами, якщо ви провчилися й одержали 30 навчальних балів, то можете просити про дозвіл на роботу й посвідку на проживання у зв'язку з роботою у Швеції. Там існує система credit points (кредитна одиниця). Одна кредитна одиниця дорівнює одному тижню навчання в університеті (1 семестр - 20 кр. од.). Ця система введена для підрахунків пройдених людиною годин навчання.

У майбутньому уряд Швеції планує ввести оплату за навчання для студентів не із країн ЄС у розмірі близько 8000 євро в рік. Існує думка, що 2011-2012 навчальний рік буде останнім безкоштовним роком. Але наразі навчання у Швеції для іноземців у державних вузах безкоштовне.

 

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ

Всім студентам, що вступають до закордонних вузів, необхідно надати в посольство довідку з банку про наявність рахунку в євро. Розмір суми залежить від обраної країни. Так, для Чехії досить близько 4500 євро, для Фінляндії - від 6000 євро, для країн Західної Європи - 7500 євро.

Пройти мовні курси. Як правило, для підтвердження ваших знань англійської - сертифікат TOEFL або IELTS, німецької - DSH.

Якщо майбутньому студентові ще немає 18 років, необхідно оформити достроково дорослий закордонний паспорт (а не дитячий проїзний документ!). Для цього в ОВІР необхідно надати довідку про те, що заявник вступає до закордонного вузу на навчання.

Перед одержанням візи вимагають обов'язкову медстраховку, зазвичай з покриттям на 30 тисяч євро (це біля $100 у рік). Ще краще, якщо ви проплатите страховку тієї країни, де будете навчатися. Вона не набагато дорожча, але довіри до неї на Заході більше.

Оформити візу. Зазвичай на це йде 2 місяці, але бувають випадки, коли посольство затягує оформлення до 4-х місяців.

Перші півроку навряд чи вдасться підпрацьовувати, тому необхідно мати гроші на проживання й харчування (від 300-400 євро на місяць).

Якщо ви вже вибрали вуз, який вам сподобався, можна дати заявку через інтернет і почекати відповіді. Деякі вузи навіть практикують здавання іспитів дистанційно, «по мережі». Можна вдатися до послуг агентств, що займаються закордонними освітніми програмами. Їхні послуги коштують від 400 до 500 євро (Східна Європа), € 1000-1200 (Західна Європа), зате забезпечать вас «повним супроводом»: від подачі документів і збирання довідок до допомоги в організації від'їзду, у бронюванні житла на якийсь час. «Нагляд» в країні навчання зазвичай здійснюють закордонні партнери українського освітнього агентства, які «ведуть» студента протягом першого року навчання, допомагаючи вирішувати всі виникаючі питання - з навчанням, проживанням, медичною страховкою, продовженням візи й т.д. Тут головне - потрапити в «гарні руки» - компанію, що працює в цьому напрямку вже багато років (бажано мінімум 5 років).

Можна пройти шлях самостійно, якщо є час, доступ до інтернету й знання мови. Однак на етапі посольства все ж таки варто звернутися до консультантів, щоб не «засипатися» на підготовці пакета документів за всіма вимогами посольства й на співбесіді з консулом. Ураховуйте, що візи громадянам України дають не так легко, як хочеться: видача може затягтися на 4 місяці. Взагалі готуватися до вступу в закордонний вуз потрібно як мінімум за півроку, а краще - за рік.

 

3 ІСТОРІЇ УКРАЇНОК, ЯКІ ВЧАТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ

Дарина Ткаченко, 20 років, отримує спеціальність інженера на 4-му курсі в празькому університеті:

- Можна сказати, що мені дуже пощастило. У наше місто приїжджала делегація викладачів з Остравського університету й відбирала хлопців у свій вуз на основі співбесіди. Я саме закінчувала ліцей, пропозиція здалася мені привабливою. Пройшла співбесіду російською мовою й мене запросили на навчання, причому безкоштовно. Через те, що залишалося мало часу на підготовку документів (біля півроку), звернулася в агентство. Мовні курси проходила вже в Чехії, під час літніх канікул. Саме через 2 місяці курсів, до початку навчання у вузі, я початку розуміти чеську мову.

За гуртожиток я платила щомісяця 80 євро, плюс 300 євро на харчування-проїзд. Правда, усім, хто не живе з батьками, місцева влада виділяє допомогу у розмірі 100 євро. Крім того, майже всі чеські студенти підпрацьовують: роздають рекламки в супермаркетах, продають туристам сувеніри (одержують до 6 євро за годину).

Після 3-х років навчання в Остраві я одержала диплом бакалавра й вступила в празький університет у магістратуру. Зараз учуся на 4-му курсі, плачу 2500 євро в рік. У Прагу переїхала, тому що тут більше можливостей знайти гарну роботу, та й столиця все ж таки.

Тим, хто планує їхати вчитися за кордон, раджу подбати про медстрахування. На 1-му курсі я серйозно занедужала. Мій куратор почала дзвонити в «швидку», але ніхто не приїжджав. Сказали: «Не дитина - виживе». Потім на таксі мене привезли в лікарню. Під час виписки дали рахунок на $3 тис. Я схопилася за голову: де батьки візьмуть такі гроші?! Виявилося, нічого платити не треба: всі витрати покрила моя страхова компанія.

Марія Яворська, 28 років, вивчала обмін культурними й міжнародними зв'язками у вузі м. Сієна (Італія):

- Коли ще вчилася в школі, їздила в Італію за програмами обміну, жила в родині. І саме так завдяки їй я змогла вступити до вузу на безкоштовне відділення. Справа в тому, що в Італії для громадян країн, що не є членами ЄС, встановлені тверді квоти прийому до вузів.

Щоправда, повністю безкоштовною освіту тут не назвеш: при вступі абітурієнт зобов'язаний внести податок на навчання, його розмір встановлюється відповідно до прибутків родини студента, довідку про які треба надати в університет. Це була велика сума. Перші два іспити я здавала дистанційно, через посольство, і лише останній, мовний, - у вузі. Цікаво, що в Італії, якщо одержуєш стипендію, працювати не можна. Але в цілому стипендії вистачає, тим більше, що харчування й гуртожиток студентам надаються безкоштовно.

Тетяна Остапчук, 26 років, вивчає германістику в Бранденберзі (Німеччина):

- Після школи поїхала в Німеччину за молодіжною програмою Au-peir. Для мене це був оптимальний варіант, тому що батьки не могли забезпечувати повністю моє перебування, а так я одержувала зарплату (260 євро на місяць), жила в родині, у мовному середовищі. Через рік подала заявки відразу в кілька вузів.

Щоб іноземцеві вступити до держвузу у Німеччині, потрібно здати мовний тест DSH або Da. У безкоштовних вузах ці тести дуже складні. Німецьку потрібно знати на вищому рівні. Наприклад, письмова частина складається з 4-х етапів: робота над текстом, граматика, аудіювання й 2 твори. Оскільки в безкоштовних вузах тест складний, багато майбутніх студентів здають його в платних приватних. А потім уже із цими результатами йдуть у держвуз. Викладачі називають це « dsh-turizm». У платних університетах тест легший, але...студент повинен вільно володіти розмовною мовою.

На іспитах проблеми не закінчуються: для одержання річної студентської візи потрібно надати довідку з банку, що в тебе на рахунку є 7000 євро. Або батьки надають завірене нотаріусом зобов'язання щомісяця висилати 600 євро на життя. Мінімальні витрати на місяць: квартира в середньому - 250 євро (кімната з маленькою ванною), страховка - 60-65 євро, їжа - біля 100-150. Так що доводиться працювати. Час на це є: у Німеччині кожен студент сам вибирає, на які предмети ходити. Деякі мої знайомі в понеділок і вівторок займаються, а в інші дні - працюють.