Не поспішай ображатися. Сергій Звєрєв - це ще не зразок метросексуала. Подивися краще на Девіда Бекхема чи Бреда Пітта. Чи їх можна запідозрити у чомусь непорядному? З жіночої точки зору - цілком пристойні чоловіки. Підозрюю, навіть Анджеліна Джолі зі мною погодиться. Отже, спробуймо дати бій стереотипам.

Нормальний мужик, як відзначчав товариш Сергій Шнуров, - це «тютюн, перегар і щетина». А якщо манікюр, смокі айс та аромат від Givenchy - це вже не мужик, це вже, вибачте за брутальність, метросексуал.

Про статеві акти в метро мова тут не піде. Термін «метросексуал» - усього лише об'єднання двох слів: «метро» (на американському сленгу означає «велике місто», «мегаполіс») і «секс» (стать). Як і всяке помітне явище, метросексуалізм швидко обріс міфами й домислами. У благословенному XIX столітті ніхто не думав, що денді - геї.

Стереотип 1. Усі метросексуали - ледарі. А як же інакше? Вони ж тільки й думають, що про свою зовнішність!

Власне, думка не нова, те ж саме казали про денді, стиляг і чорт знає про кого ще. У той же час широко відомі метросексуали все-таки дечого варті. Девід Бекхем, наприклад, на відміну від його вітчизняних колег із простенькими зачісками, іноді навіть забиває голи. А Бред Пітт постійно перебуває на зйомках (але нам, звичайно, брешуть, що це важка праця). Мало того, ходять чутки, що керівник однієї з великих російських компаній із продажу мобільних телефонів - теж власник почесного титулу «метросексуал». Тож, виходить, правий був великий Олександр Сергійович: «Быть можно дельным человеком и думать о красе ногтей».

Стереотип 2. Метросексуали не існують.

«Тату, а метросексуали бувають? Ні, синку, це фантастика». Ось ви знайомі хоча б з одним метросексуалом? Я - теж. Однак відрізнити його від нормального мужика запросто можу. По-перше, метросексуали вкривають нігті лаком (більше, начебто, цього ніхто не робить). По-друге, вони вискубують брови. По-третє, користуються косметикою, причому не простою, а декоративною. По-четверте, вони постійно носять із собою глянцевий часопис, щоб не «відстати від модних тенденцій». По-п'яте, замість того щоб обговорювати жінок (начальника, комп'ютери, мобільні телефони, машини, де вчора зависав), метросексуал розмовляє винятково (вочевидь, не може ані про що інше думати) про масажні салони, косметику, модний одяг і модні тенденції в модних журналах.

Подібні описи дуже схожі на «правдиві» розповіді мандрівників епохи Відродження, які запевняли, що за морями живуть люди із собачими головами. Метросексуали в нашій країні таємничі та невидимі, незважаючи на всі численні розповіді очевидців, котрі запевняють, що з ними зустрічались.

«Метросексуал чи ні?» - обмірковуємо ми, з цікавістю юного натураліста вишукуючи щось схоже серед своїх знайомих чи просто випадкових перехожих. Найкращу пораду, як впізнати метросексуала, дав винахідник цього явища журналіст Марк Сімпсон: «У будь-якому випадку, якщо ви на них дивитесь, вони майже напевно метросексуали».

Стереотип 3. Жінки не люблять метросексуалів.

«Принаймні, ті жінки, з якими я розмовляв, казали, що вони таких чоловіків не розуміють і навряд чи б захотіли з ними зустрічатись, а вже тим більше зав'язувати тривалі стосунки», - заявив мій колега, який і сам, м'яко кажучи, не дуже полюбляє метросексуалів. Коли я спитав приятельку, про що ж вона розмовляє з другом-метросексуалом, відповідь була лаконічною: «Про все». Мабуть, єдине, на що жінки можуть поскаржитись, то це на властиву метросексуалам самозакоханість. Не впевнений, що ця якість існує лише в метросексуалів, але те, що жінки терпіти не можуть чужу самозакоханість, - не міф, а чиста правда.

Стереотип 4. Метросексуали - латентні геї.

У благословенному XIX столітті ніхто не думав, що денді - геї. Та і слово «латентний» тоді вживалось тільки в медичному середовищі. Тепер же будь-який прояв «немужності» викликає підозру. Далеко за прикладом ходити не треба. Якось раз ми з другом і моєю дівчиною зайшли в супермаркет. Другу треба було купити парфум - мамі в подарунок. Шанель або Кензо, щось таке. Забравши з каси пакетик, він передав покупку моїй дівчині - типу, давай ти його понесеш. «Не хочу, щоб мене прийняли за «блакитного», - пояснив він. Із подібних позицій поведінки метросексуалів, які сміють користуватись косметичними прибамбасами, - це прямий виклик суспільству. Природно, серед них не так багато геїв, як ми думаємо. І ще: метросексуали, усупереч поширеній думці, не виглядають, «як блакитні», не розмовляють манірно.

Стереотип 5. Метросексуали - психи.

Метросексуали всі як один страждають нарцисизмом - твердження спірне. Із тих часів, коли хіпі лікували у психлікарнях від шизофренії (тому що яка людина при здоровому глузді буде носити довге волосся, коли вітається «їжачок»), багато води спливло. І психіатри стали акуратніші в постановці діагнозу. Нарцисизм, тобто еротичний потяг до власного тіла, зустрічається не настільки часто, щоби стати культурним феноменом. Так що чутки про те, що метросексуали займаються сексом перед дзеркалом, щоб насолоджуватися своїм виглядом, - не більш ніж міф. Можливо.

Стереотип 6. Метросексуали - різновид пікаперів.

«Не знаю, може, я теж - метросексуал, - пише хлопчик на пікаперському форумі. - Вдягаюсь за модою, за собою стежу». Досить розповсюджена омана. Метросексуали добре виглядають не задля того, щоб когось «зняти», а, скоріше, щоби «знятися» самим. Знятись - у кіношному сенсі - потрапити в об'єктив наших очей, залишитись відбитком на сітківці. Адже сьогоденне справжнє почуття повного й безмежного задоволення в метросексуалів настає від усвідомлення того, що на них дивляться. Їхня мета - бути в центрі уваги, а в перспективі - об'єктом поклоніння як чоловіків, так і жінок. Секс - це другорядне. Метросексуальність у певному сенсі - чиста творчість, мистецтво заради мистецтва, що й ріднить його з дендізмом.

Стереотип 7. Усі метросексуали - багатії.

Теж спірно. Звісно, підтримка зовнішнього вигляду вимагає певних витрат - але напевно не більших, ніж на залізного монстра на двох чи чотирьох колесах або на щоквартальний апгрейд і без того наверненого комп'ютера. І, до того ж, усе це окупається сторицею... якщо ви - метросексуал.