Історично дистанційне навчання виникло у 1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії. У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали викладання мови заочною формою у Німеччині. Сьогодні дистанційна освіта - поширене явище у багатьох країнах світу, і з кожним роком її популярність зростає.

Не існує єдиного визначення для дистанційного навчання. Скоріше, існує багато підходів до розуміння цього терміна. Слід також зазначити, що поряд з терміном "дистанційне навчання" вживаються і такі терміни, як заочне навчання, домашня освіта, самостійне вивчення, відкрите навчання, незалежне навчання, екстернат, навчання на відстані тощо. Всі вони належать до однієї проблемної області, проте мають дещо різні відтінки значень.

У 80-х роках ХХ ст. поширився термін "дистанційна освіта" (ДО), основною характеристикою якої є відокремлення вчителя від учня (саме в цьому полягає різниця між ДО та традиційною освітою). ДО включає в себе 2 підсистеми: дистанційне викладання та дистанційне навчання.

Цей вид навчання дозволяє отримати вищу освіту всім категоріям населення - від домогосподарок до менеджерів вищої ланки, що бажають отримати другу вищу освіту. Дистанційне навчання дає можливість негайно застосовувати отримані знання на практиці, адже воно створене для отримання освіти без відриву від виробництва.

Проблема фінансування дистанційної освіти є досить значною, і кожна країна має свій власний досвід у її вирішенні. Наприклад, в Індонезії існує три джерела фінансування дистанційного навчання: внески студентів за навчання, державні гранти, допомога від іноземних агентств. Плата за навчання становить 33% фінансування, а 66% складають внески уряду та іноземних агентств.

В Іспанії внесок міністерства освіти дорівнює 46% фінансування; студенти сплачують 47%, а кошти від продажу книжок становлять близько 7% загального фонду. Окрім цього, регіональні уряди та банки дають навчальним центрам обігові кошти. Студент платить 240 доларів за рік навчання, друковані матеріали купуються теж за його кошти.

У Великій Британії відсоток плати студентів за навчання дорівнює 15% загального фонду, а внесок уряду становить 85%. У програмах навчання без надання вченого ступеня плата за навчання становить дві третини, а одна третина фінансується за рахунок спеціальних грантів. За статистикою, плата за вивчення точних наук на 25% більша, ніж за вивчення соціальних чи мистецьких курсів.

У Китаї існує дві категорії студентів: зареєстровані та вільні слухачі. Від зареєстрованих студентів не вимагають плату за навчання, а вільні слухачі повинні платити. Оскільки вільні слухачі, здебільшого безробітні, їхні батьки сплачують суму в межах 200 доларів за три роки. Студенти не можуть собі дозволити купувати відеокасети, але аудіоматеріали вважаються доступними. Позика Світового Банку була використана на обладнання 85 навчальних центрів лабораторіями та бібліотеками. Суспільний тиск на ТВ університету дуже великий. З того часу, як влада визнала дистанційну освіту занадто дешевою, вона виступила проти відповідної фінансової підтримки.

У Канаді урядові внески становлять від 75% до 80% фінансування, а студентські кошти складають лише 10%, при цьому решта - 10-15% забезпечується через підприємницьку і ділову активність університетів. Для підвищення прибутковості дистанційної освіти в університетах виконуються різні дослідні проекти на замовлення уряду і приватного сектора.

У Кореї внесок уряду становить 60%, а студентські кошти дорівнюють 40%. Міжнародні організації не надають ніякої фінансової підтримки. В цій ситуації немає можливості реалізувати програми з впровадження лабораторій для комп'ютерних, сільськогосподарських та фізичних наук.

В Японії студентська плата становить 15%, а 85% коштів вносить уряд. Студенти сплачують 3000 єн на рік (це дорівнює близько 134 грн.), що включає вартість матеріалів для підготовки. Стипендії недоступні усім студентам, значну частину яких становлять працюючі та домогосподарки, котрі не мають права на фінансування.

Відкритий університет Великої Британії (http://www.open.ac.uk/) заснований в 1969 році як незалежний навчальний заклад для надання "другої" можливості працюючим дорослим людям одержати або продовжити свою освіту. Університет пропонує 3 види навчання: на ступінь бакалавра, післядипломне й продовжене.

Навчальний процес в основному побудований як на використанні друкованих матеріалів, так і на використанні аудіо-, відеозасобів, ТБ тощо; студенти мають можливість одержати консультації в 250 навчальних центрах, розташованих у багатьох містах країни й світу.

Відкритий університет Великої Британії зарекомендував себе як світовий лідер нетрадиційної освіти.

За зразком Відкритого університету Великобританії навчальні заклади аналогічного типу були створені в Канаді, Австрії, Іспанії, Пакистані, Нідерландах, Туреччині, Індії, Ізраїлі тощо.

Національний університет дистанційної освіти (http://www.uned.es/) заснований Парламентом в 1972 р. з метою надання вищої освіти всім тим, хто з різних причин не може навчатися за програмами традиційних університетів. Університет розташований у Мадриді, має ряд навчальних центрів у різних районах країни й пропонує курси навчання на рівні бакалаврату, магістратури й продовженої освіти.

В якості навчального матеріалу використовуються спеціально підготовлені друковані видання, які доповнюються аудіо- і відео касетами, технологією комп'ютерного навчання, телевізійних лекцій і телетекстом. Для підтримки постійного діалогу зі студентами використовуються очні зустрічі для обговорення навчального матеріалу в 50 навчальних центрах і телефонні співбесіди. В інших країнах університетом створено в останні роки ще 8 центрів навчання.

Загальна кількість студентів, що навчаються в університеті, становить 124000 осіб, з яких 85000 навчаються на ступінь.

Дистанційна освіти в Німеччині має свої особливості. Вона розпочиналася з дистанційної підготовки фахівців з вищою професійною освітою, яка централізовано планувалася. Приєднання східних земель дало можливість розширити ринок дистанційної освіти.

Прикладом вищого професійного навчального закладу, що здійснює дистанційну підготовку фахівців, є Заочний університет міста Хаген (http://www.fernuni-hagen.de/) (земля Північний Рейн-Вестфалія). Університет надає освітні послуги більше, ніж 50000 студентам на рік. Однак диплом про вищу професійну освіту одержують не більше 20% у результаті великого відсіву студентів, котрі не витримують високих освітніх вимог.

Американські університети мають тенденцію до застосування інноваційних технологій залежно від потреб, що диктуються промисловим, економічним і соціальним розвитком суспільства. Ці технологічні інновації впроваджуються на всіх освітніх рівнях - від середньої школи до післядипломної освіти.

В 90-х роках ХХ ст. спостерігалася зміна у взаєминах між університетами, що пропонують курси дистанційного навчання. Наприклад, національний технологічний університет пропонує програму для одержання ступеня бакалавра й магістра в галузі інженерних наук, використовуючи курси 40 основних національних технічних університетів США.

В галузі університетської дистанційної освіти необхідно відзначити, що в США не існує національної або хоча б "сильно зв'язаної" системи дистанційної освіти, що базується на єдиних теоретичних, організаційно-методичних принципах. Низка невеликих організацій претендує за своєю назвою на роль загальнонаціональних, однак провідні університети США обережно ставляться до встановлення з ними партнерських відносин.

Національний технологічний університет (NTU) (http://www.ntu.edu/) заснований у штаті Колорадо в 1984 р. як некомерційна корпорація. Як установа вищої освіти Національний технологічний університет забезпечує потреби в дипломованих інженерах й адміністраторах, а також присвоює ступені й видає сертифікати рівня магістра.

Академічні програми, що пропонуються NTU, схвалені більш, ніж 40 університетами. NTU забезпечує супутникову мережеву інфраструктуру.

Понад 40 університетів США беруть участь в академічних програмах, запропонованих Національним технологічним університетом. Деякі установи беруть участь у розробці програм з усіх дисциплін, у той час як інші забезпечують курси лише в обраних галузях предмету. Навчальні програми поставляються за допомогою телекомунікаційної технології. Навчальні курси записуються на відеомагнітофон для зручності студентів. Електронна пошта, факс, телефон, пошта - принципові засоби для взаємодії між студентами й університетом.

У Канаді розвиток ідеї відкритого й дистанційного навчання виконують університети Атабаска, Телеуніверситет тощо, які були створені для забезпечення освітніх потреб населення різних регіонів, у тому числі віддалених і малонаселених територій.

Завданнями університетів дистанційної освіти в Канаді є: надання вищої освіти тим, хто зазнав невдачі при вступі в традиційні університети й коледжі; забезпечення зайнятості й освіти для безробітних; забезпечення професійної перепідготовки для працівників сервісу й тих службовців, чиїх знань не вистачало для умов роботи, що постійно змінюються; забезпечення безперервної освіти й перепідготовки протягом всього життя для усієї нації; поновлення людських ресурсів. Тобто, по суті, це можливість одержання другої освіти. Університет має цільові групи для працюючих дорослих від 20 років. Для них дистанційна освіти є скоріше професійною перепідготовкою, ніж другою вищою освітою. Вимоги при прийомі подібні до звичайної моделі навчання.

Університети дистанційної освіти Канади надають навчальні курси на традиційних носіях інформації. Курси зазвичай являють собою друковані матеріали й включають методичні вказівки, добірку статей для додаткової освіти, вказівки з виконання лабораторних практикумів тощо. Лише деякі університети використовують можливості комп'ютерного навчання й електронну пошту як частину системи освіти. Незважаючи на те, що в такій віддаленій провінції Канади, як Нью Брунсвік, у всіх школах прокладені оптоволоконний зв'язок, відеоконференції використовуються лише в трьох з 38 курсів дистанційного навчання.

Університет Атабаска (http://www.athabascau.ca/) - найпівнічніший університет Канади. Заснований в 1970 році у зв'язку зі зростаючою потребою в освіті населення віддалених і малонаселених територій. В 1972 році він був перетворений в університет нетрадиційної форми освіти для дорослої частини населення. Університет пропонує курси для одержання ступенів бакалавра за такими напрямками: управління, мистецтво, торгівля, а також ступеня магістра в галузі дистанційної освіти.

Починаючи з 1980 р. по 1992 р. кількість студентів збільшилася з 3446 до 11351. Кількість пропонованих курсів збільшилася в шість разів з 40 в 1980 р. до 248 на початку 90-х років.

Телеуніверситет (http://www.teluq.uquebec.ca/) організовано Міністерством освіти провінції Квебек у 1972 році, після дослідження ролі дистанційної освіти на університетський рівень, фактично, це - єдиний університет у Північній Америці, що здійснював підготовку фахівців французькою мовою.

Університет розробив різні програми навчання дорослих; здійснює перепідготовку кадрів у співробітництві з малим бізнесом. Телеуніверситет пропонує програми підготовки з менеджменту, зв'язку, з соціальних і гуманітарних наук тощо, усього за 13 сертифікованими програмами та 12 короткими програми професійної перепідготовки.

Зміни в технології зв'язку дозволили вдосконалити моделі дистанційної освіти в телеуніверситеті з метою забезпечення швидкого й більш адекватного доступу студентів до інформаційних технологій.

Приблизно 20000 студентів приймаються на телеуніверситетські курси й програми щороку, 80 відсотків з них - працюючі дорослі.

Університет Південної Африки (UNISA) (http://www.unisa.ac.za/) являє собою ВНЗ, що використовує комп'ютерні технології. Курс був розроблений для виконання на персональних комп'ютерах з EGA або VGA моніторами. Дискети розсилаються студентам поштою.

INTEC college (http://www.intec.edu.za/) - один з найстарших навчальних закладів у сфері дистанційної (заочної) освіти не лише на Африканському континенті, але й у світі, функціонує з 1906 року. Цей спеціалізований в області ДО коледж (зареєстрований у південноафриканській державній раді із заочної освіти) пропонує більше, ніж 100 курсів в галузі бізнесу, технічних спеціальностей, комп'ютерних наук, мистецтва й педагогіки, що методично й змістовно відповідають освітнім стандартам ПАР. У цей час в INTEC college дистанційно навчаються більше 68000 осіб у віці від 14 до 89 років. Штаб-квартира INTEC college, оснащена сучасними засобами телекомунікації, розташована в Кейптауні.

Національна мережа радіо- та телевізійних університетів (CRTVU) (http://www.crtvu.edu.cn/) була заснована в 1979 р., щоб забезпечити зростаючі запити для терміново необхідних кваліфікованих трудових ресурсів і для освіти дорослих, котрих традиційна система освіти не задовольняє. CRTVU пропонує курси на одержання ступеня й на продовжений рівень освіти. Напрямки, за якими видається диплом на ступені, - природничі науки, інженерія й технологія, гуманітарні науки, економічне управління, сільське господарство й лінгвістика. Пропонується 229 основних курсів й 18 спеціальних. Курси, пропоновані на продовженому рівні освіти, - нові технології, фінансова реформа, принципи й практика зовнішньої торгівлі Китаю, ревізія й облік, громадський транспорт.

CRTVU виробляє друковані матеріали курсів, радіо- і телевізійні передачі, розробляє й планує кваліфікаційні іспити та встановлює освітні стандарти.

Філії спостерігають і керують всіма аспектами навчання, включаючи планування навчальних програм TV. Вони також забезпечують консультаційний сервіс студентам. Організацію освітнього процесу здійснюють тьютори. Вони також реєструють студентів, збирають студентські внески й розподіляють матеріали курсів.

Національний відкритий університет Індіри Ганді (IGNOU) (http://www.ignou.ac.in/) був заснований у 1985 році й розпочав навчання студентів за академічними програмами в 1987 році. Основне завдання університету - поліпшити якість викладання засобами комунікаційних технологій, включаючи й друковані видання. Університет покликаний надавати освітні можливості широким верствам населення, включаючи жінок, інвалідів і людей з низьким рівнем доходів.

Освітні середовища пропонованих курсів дистанційного навчання включають друковані посібники, аудіо- і відеокасети, радіо- і телевізійні передачі, очні консультації в численних навчальних центрах, розташованих звичайно в традиційних університетах і коледжах у різних частинах країни.

Загальна кількість студентів, що навчаються в університеті, становить 185000 осіб. Щорічно університет приймає на різні програми навчання близько 80000 студентів.

Університет Анадолу (http://www.anadolu.edu.tr/) заснований в 1982 році. Він пропонує курси в галузі економіки й адміністративного права, архітектури, медицини, фармакології, комунікації й зв'язку із громадськістю. Університет пропонує слухачам можливість одержання ступенів бакалавра в галузі економіки й адміністрування. В 1991 році університет відкрив програму дистанційного навчання на ступінь бакалавра з підготовки вчителів початкової й середньої шкіл.

У дев'яності роки кількість студентів університету досягло 300000 осіб.

Відкритий університет Ізраїлю (http://www.openu.ac.il/) спеціалізується лише на дистанційних методах навчання громадян Ізраїлю. Заснований в 1974 році Міністерством освіти, сьогодні пропонує більше, ніж 200 курсів в галузі природничих наук, математики, обчислювальної техніки, управління, іудаїстики, музики та мистецтв. Значне місце в організації навчального процесу займають друковані носії.

Кожен семестр приблизно 12000 осіб навчаються в університеті і його 60 навчальних центрах, розташованих у різних містах, включаючи країни СНД.

Університет Тербука (http://www.ut.ac.id/) став 45-м державним університетом в Індонезії. Створений в 1984 році в Джакарті як перший університет дистанційного навчання.

Диплом цього університету визнається еквівалентним диплому будь-якого іншого державного університету.

Пропоновані програми дистанційного навчання охоплюють галузі сільського господарства, статистики, комп'ютерних та інформаційних технологій, соціальних наук тощо.

Університет має 32 центри в різних районах країни для допомоги студентам у навчанні. Методи навчання засновані на застосуванні комплексних наборів матеріалів для самопідготовки, включаючи аудіокасети, збірники вправ, сеанси трансляції лекцій по радіо й телебаченню.

Кількість студентів на всіх відділеннях досягла 172000 осіб.

Відкритий Університет Шрі-Ланка (http://www.ou.ac.lk/) заснований в 1980 році в результаті злиття двох великих інститутів. Він має такий же академічний статус, як інші університети країни, розробляє свої власні сертифіковані курси відкритого дистанційного навчання на ступінь бакалавра, магістра й післядипломної освіти в таких сферах: підприємництво, текстильна технологія, юриспруденція, освіта тощо.

Університет має мережу регіональних центрів у всіх великих містах країни. Ці центри надають потенційним студентам необхідну інформацію про програми навчання, набори навчальних матеріалів, спеціальні класи для виконання лабораторних робіт, аудіо- і відеокласи.

На сьогодні в університеті навчається понад 16000 студентів, середній річний прийом 1800 осіб на всі 20 програм навчання.

Національний Відкритий університет (http://www.nou.edu.tw/) заснований в 1986 році з метою надання рівних освітніх можливостей для всіх людей. Університет активно розробляє нові моделі навчання із застосуванням сучасних інформаційних технологій.

Університет розробляє й пропонує студентам курси трьох типів: обов'язкові курси, іноземні мови, спеціалізовані курси.

Обов'язкові курси включають вступ до соціальних, гуманітарних та природничих наук, вступ до китайської класичної літератури тощо.

Спеціалізовані курси - комерція, бухгалтерський облік, інформаційні технології, юриспруденція, статистика, торгівля, психологія, соціологія тощо.

Для навчання використовуються різні засоби: телекомунікації, радіопередачі, друковані матеріали й очні заняття в навчальних центрах. Кількість студентів університету досягла 62000 осіб.

Сукотай Таматірат Відкритий університет (http://www.stou.ac.th/)заснований королівським указом в 1978 році як спеціалізований університет дистанційного навчання.

Університет пропонує програми дистанційного навчання на рівні сертифіката, ступеня бакалавра й магістра в областях: мистецтва, управління, юриспруденції, сільського господарства, охорони здоров'я, політичних наук. В 1992 році в університеті був створений факультет науки й технології.

В університет щорічно вступає від 60000 до 70000 студентів.

Відкритий університет (http://www.aiou.edu.pk/) заснований в 1974 році як національний університет для надання освітніх можливостей всім жителям Пакистану.

Академічні програми університету охоплюють такі галузі: функціональне навчання, підготовка вчителів, середня освіта, дослідницькі програми дистанційного навчання із застосуванням мультимедіа-технологій.

У цей час університет пропонує більше 200 курсів за 36 програмами для 90000 студентів.