" - Ти скоро будеш питатися у дружини, чи можна тобі почесати дупу!

- Головне, щоб вона не була проти!"

"Містер і місіс Сміт"

Навіть якщо всім і здається, що український політикум стоїть на місці або ж бігає по колу, не вірте очам своїм. Насправді ця субстанція дуже цікаво відображає найбільш передові тенденції розвитку людства. Шкода, що одна з таких тенденцій прослизнула в новинах майже непомітно. Та й справді, що тут помітного: чоловік українського міністра питався поради в пані міністра, чи йти йому працювати в уряд заступником іншого міністра...

До того ж питався поради чоловік пані міністра не прямо, а опосередковано - через доньку, котра надіслала мамі смску прямо під час засідання уряду. Ну а там вже всьо то діло сфотографували безсовісні українські журналісти, котрі вирішили собі тишком-нишком "підпрацювати" в ролі папарацці.

Зрозуміло, підробіток вийшов не зовсім чесним, однак наразі мова не про пристойність поведінки журналістів, а про тенденцію. І, що цікаво, народ на форумах відреагував цілком правильним чином: "Якщо чоловік питає - значить, поважає, тоді все добре".

Про роль Юлії Тимошенко в житті України й говорити не варто - однак, виявляється, не вона одна така, міністри в неї теж нічим не гірші. Втім, традиційно в Україні вважалося, що якщо чоловік з шаблюкою - основний захисник країни, то жінка (іноді з качалкою в руках :)) - основний мозковий центр сім'ї. Навіть сама українська мова вказує на рівноправність стосунків: українські хлопці одружуються "з", тоді як, приміром, російські одружуються "на" дівчині.

Одно слово, якщо й не матріархат, то, принаймні, рівноправність стосунків, яка, щоправда, далася взнаки на державному рівні тільки в останні років п'ять.

Цікаво, що тенденцію підтримують і досить близькі сусіди - он в Литві нещодавно вперше президентом стала мало того, що жінка, то ще й каратистка.

Та що там Литва і що там політика - он у США найліпшим фінансовим аналітиком за перший рік рецесії стала жінка - Хітер Вулф з Banc of America Securities-Merrill Lynch Research. Це при тому, що весь час професія фінансового аналітика вважалася традиційно чоловічою. Та й справді - де ж там жінці передбачити, куди і у що ліпше вкладати гроші

Тим не менш, факти - то, зазвичай річ вперта, і в прогнозах пані Вулф виявилося найменше помилок.

Зрештою, якщо копнути ще глибше, то деякі вчені й взагалі стверджують, що причиною самої фінансової кризи стало саме те, що до справи керування фінансовими потоками було залучено надто багато чоловіків. Одне з досліджень - і взагалі припускає наявність зв'язку між активністю чоловічого гормону - тестостерону і ухваленням ризикованих фінансових рішень.

Ну а якщо відірватися від "високих матерій" на кшталт фінансів і політики, то дедалі частіше можна помітити тенденцію: чоловіки стають більш жіночними, жінки ж навпаки дедалі частіше починають виявляти "чоловічу логіку". І навіть жарти про "вимирання чоловіків" починають виглядати не зовсім жартами. От, для прикладу, австралійські вчені нещодавно здійняли ґвалт, мовляв, чоловіча хромосома Y - на межі вимирання. У жінок, як відомо, дві хромосоми Х, у чоловіків одна хромосома Х і одна менша хромосома Y.

"Триста мільйонів років тому Y-хромосома налічувала близько 1,4 тис генів, а зараз їх залишилося лише 45. Враховуючи тенденцію, гени Y-хромосоми зникнуть приблизно за п'ять мільйонів років... Y-хромосома вмирає, і що буде потім - велике питання".

І, що цікаво, дані цього важливого дослідження оприлюднила теж жінка, Дженні Грейвс з Австралійського національного університету. Зрозуміло, з такими дослідженнями можна було б впасти в глибоку депресію на тему далекого майбутнього цивілізації. Однак глибший розгляд цього питання таки дає підстави для оптимізму.

Справа в тому, що психофізілоги давно вже визнали досить логічну річ: що в кожній людині є трошки чоловічого, а трошки - жіночого. На більш глибшому рівні це відображається у цікавій особливості функціонування людського мозку. Як відомо, у мозку є дві півкулі, які "думають", тобто, обробляють інформацію по-різному.

У функціонуванні правої півкулі можна помітити всі "ознаки" жіночого способу мислення. Вона може спокійнісінько "думати" про купу речей одночасно, вона, образно кажучи, схильна до істерик, дуже гостро реагує на форму, а не зміст сказаного, але разом з тим, саме вона відповідає за інтуїцію.

З іншого боку, ліва півкуля може вирішувати завдання тільки по черзі, відповідає за "чоловічу", тобто, послідовну логіку, схильна до жартів і оптимізму, реагує на зміст, а не на форму сказаного, має схильність до теоретизування, повністю відірваного від реальності.

Одно слово, цілком готові зразки "чоловічого" і "жіночого" способу мислення.

При цьому, нагадаю, все це спокійно "вміщається" в кожній здоровій людині. Обидві "половинки" нашого мозку постійно працюють у тісній співпраці. І чим тісніша ця співпраця, тим краще нам вдається сприймати світ і адаптуватися до нього. Ну а коли механізм співпраці починає "збоїти" - з'являються різні неприємні речі.

Всі ці речі дослідили ще в другій половині минулого століття - тоді вчені особливо активно досліджували хворих, у котрих з тих чи інших причин працювала тільки "половина голови". Таких випадків було досить багато - в ті часи перерізанням зв'язків між півкулями лікували хворих на епілепсію.

В результаті дослідили, що такий "розподіл обов'язків" не є сталим. Якщо одна з півкуль зазнає травми, друга поволі перебирає на себе частину обов'язків "половинки".

Також дослідили й те, що "чоловічі" навики в людського мозку з'явилися порівняно недавно. Іншими словами, якщо спочатку людина пізнавала світ суто інтуїтивно, то згодом вона навчилася вибудовувати логічні ланцюжки між явищами, теоретизувати, пояснювати світ для себе.

 

І поступово - як би сказав Дарвін, "в процесі еволюції", людський мозок дійшов до висновку, що якщо розділити "чоловічі" і "жіночі" способи мислення по різних півкулях, то в результаті людина буде думати, сприймати і аналізувати світ швидше і ефективніше.

І проблемою є не те, що одна половинка думає по-жіночому, інша - по-чоловічому. Це якраз і допомагає нам думати. А от проблеми виникають тоді, коли ці дві половинки перестають "спілкуватися". І починають вважати свій спосіб обробки інформації єдино правильним.

Навіть не будемо перераховувати хвороби, які виникають в такому випадку.

Ну а психологи відзначають, що зазвичай у чоловіків "жіноча" частинка ховається десь глибше в підсвідоме, те ж саме робить і "чоловіча" частинка у жінок.

Відзначте, не "щезає", а "ховається". Отже, якщо вам раптом здалося, що у вашого чоловіка чоловічі якості десь щезли - не вірте. Ніщо у світі не щезає безслідно, швидше за все, вони, ці якості, просто заховалися. І, цілком можливо, що саме надмірна "чоловіча активність" подруги життя і змусила ці якості "піти в підпілля". Тому скаржитися, що "справжні чоловіки в наш час перевелися" теж не варто - швидше за все, вони відійшли в тінь. Що, втім, є не так вже й погано - якщо глянути ще глобальніше, то в останні століття "чоловічого" способу мислення, заснованого на логіці, матеріалізмі та звичці пояснювати світ на основі тільки того, що можна "помацати руками", у людської цивілізації було аж занадто.

А, як дослідили, знову ж таки, в минулому столітті історики культури, з глобальної точки зору мислення людської цивілізації гойдається то в "жіночий", то в "чоловічий" бік по черзі, як маятник. Століття логіки і "наукового матеріалізму" змінюються століттями інтуїції та іноді навіть надмірної віри у "вищі сили".

Щоправда, століть матріархату щось давненько вже не бувало - зазвичай, і "жіночі", і "чоловічі" прояви культури презентували здебільшого чоловіки.

Тож, є надія, що поява жінок біля керма цивілізацій може і змінить щось на краще. Або хоча б зрівноважить "чоловічі" звички, особливо звичку вирішувати конфлікти з допомогою зброї і ризикувати чужими грішми.

І, до речі, зовсім не обов'язково, що за той "жіночий" період чоловіча хромосома вимре. Як кажуть в останні роки панове генетики, людські гени багато в чому залежать від того, що саме людина думає. Тож змінити гени хоч і важко, але можливо. Будемо сподіватися, що за "жіночий" період вчені щось в цьому напрямку вигадають. Адже, між іншим, жінки зазвичай просто так не здаються, особливо коли знають, що від них залежить доля їхніх нащадків.