До останнього моменту пункту "Київ" у подорожі відомого американського режисера Девіда Лінча не було. Однак чи то спрацювало те, що віце-директор Фонду Девіда Лінча - Роберт Ротт - походить з Києва, чи то просто так зорі склалися... :) Однак один з найвідоміших і найзагадковіших режисерів сучасності не лише прилетів до Києва, а й затримався там на декілька днів. Прилетів він зовсім не з "режисерською" метою. Лінч збирається запроваджувати в українських школах трансцендентальну медитацію. Так, як робить це у 20 школах США та у ще 9 країнах світу. "Молодіжному Перехрестю" пощастило побувати на творчому вечорі Майстра.

Однією з офіційних цілей приїзду Лінча була презентація його книги "Піймати велику рибу. Медитація, свідомість, креативність". Однак книгу було видано у Москві, а приїзд був настільки несподіваним, що навіть на творчому вечорі дістати її було дуже важко - хоча, можливо. Але основною метою Девіда Лінча була презентація свого Фонду і програми трансцендентальної медитації, котру фонд поширює у освітніх закладах.

 

Офіційно про Фонд Девіда Лінча

За 4 роки існування Фонду вдалося допомогти понад 100 тисячам дітей з групи ризику, вчителям та батькам у 10 країнах світу.

За програмою навчання трансцендентальній медитації Фонд надає допомогу всім навчальним закладам, які звертаються до нього. В такий спосіб навчальні заклади матимуть змогу продемонструвати суспільству якісні зміни в освіті та у моральному та психологічному кліматі, які дає спеціальна програма.

Під час її презентації було продемонстровано наукові дослідження, які показують, що програма позитивно впливає на лікування або часткове позбавлення дітей наслідків дефіциту уваги, гіперактивності та вад навчання.

4 квітня фонд провів у Нью-Йорку благодійний концерт, на сцені якого вперше за багато років на сцену разом вийшли колишні учасники групи "Бітлз" Пол Маккартні та Рінго Стар. Також цю ініціативу підтримали Шеріл Кроу, Бен Харпер, вокаліст групи Pearl Jam Едді Ведер та багато зірок світової сцени.

Фонд розраховує, що цього року до програми зможуть приєднатися близько мільйона дітей у всьому світі.

З метою популяризації медитації як ефективного способу праці над собою Девід Лінч написав книгу, яка має назву "Піймати велику рибу. Медитація, свідомість, креативність".

Уряд США виділив десятки мільйонів доларів на вивчення трансцендентальної медитації, її впливу на функції мозку. Американська медична асоціація вже опублікувала низку досліджень, як свідчать про позитивний вплив цієї техніки.

Слово Девіду Лінчу:

- Я щасливий, що зараз перебуваю у Києві. Я сподіваюся, що цей вечір змінить на краще майбутнє кожного з вас і України загалом...

 

Ми живемо в часи епідемії стресу і пов'язаних з ним захворювань. Наші діти страждають від цього найбільше.

Я пригадую, коли вперше почув про те, що діти в школі почали стріляти одне в одного. У дітей в цій школі був постійний посттравматичний стрес.

10 мільйонів дітей США лікуються від депресії, ще 5 мільйонів - від синдрому дефіциту уваги та гіперактивності. Ефективність цього лікування досі викликає сумніви. Причина багатьох цих нервових захворювань виглядає простою: людина є дуже втомленою і дуже пригніченою дуже тривалий час.

У найбільш проблемних школах ми почали запроваджувати систему самовдосконалення, яка ґрунтується на трансцендентальній медитації, на креативності і любові, відчутті внутрішнього щастя.

І діти побачили, що коли починаєш занурюватися в себе і краще розуміти себе, все навколо починає змінюватися. Діти стали менш агресивними, їм було легше спілкуватися з людьми і вчитися. Я отримав багато схвальних відгуків і від школярів, і від вчителів, і від батьків.

Медитація - це те, що допомагає досягнути миру у світі.

- Як особисто на вас вплинула медитація?

- Я доволі пізно познайомився з медитацією, бо мене виховували хіппі. І поки я ріс, саме слово "медитація" мене лякало. Так само мене лякали ідеологія та релігія...

Є дуже багато технік медитації. Є метод концентрації, роздумів... Трансцендентальна медитація є унікальною технікою, яка допомагає вийти на трансцендентний рівень свідомості. Це означає, що без будь-яких зусиль ми можемо відчути в своєму житті найглибший рівень свідомості, необмежений. Ми, люди, містимо в собі безмежний океан свідомості. У кожного в цьому приміщенні є свідомість. Але не кожен має однакову кількість цієї свідомості.

Без свідомості наше існування не можна уявити - якщо б ми й існували, то ми б про це не знали.

Свідомість - це коли ми усвідомлюємо своє внутрішнє Я. І тільки завдяки свідомості ми можемо сказати "Я є". С відомість - це справді життя, як воно є. Ми можемо сказати, що всередині нас є океан життя. Коли людина має можливість заглиблюватися в себе, відчувати це в своєму житті, з кожним таким переживанням ти можеш почерпнути дедалі більше з цього океану. І ваш потенціал починає розширюватися.

У свідомості є певні якості. Цей внутрішній океан є тим безмежним океаном творчості і щастя, любові, енергії, миру. Коли ти починаєш розширювати рамки свідомості, тоді у всіх аспектах свого життя ти бачиш позитивні зміни. Позитивний результат, який ти отримаєш, полягає в тому, що весь негатив у твоєму житті починає відходити. Якісь клопоти, стрес, сум, ненависть, страх - все це відходить.

В наш час стрес вражає дітей у дуже ранньому віці. В школах дуже багато проблем. У американських школах дуже багато насилля, діти вживають наркотики, медикаменти, які діють, як наркотики, використовують холодну та вогнепальну зброю. Школи є "гадючником", де дуже мало реального навчання. Це жахливе місце, куди страшно відправляти дитину. І коли ви починаєте викладати там техніку медитації, коли навчаєте цьому і учнів, і вчителів, тоді школа стає набагато кращою.

Зараз така кількість шкіл вже реалізують цю програму, що директори шкіл та колеги спілкуються з колегами, вчать одне одного, і це свідчить про ефективність техніки. Це не якесь поверхневе рішення - у цьому випадку поверхневе рішення просто не пройде.

Ці зміни мають внутрішній характер, вони йдуть зсередини. Таке колись вперше трапилося і зі мною. Моя перша медитація була надзвичайно чудовою - я відчував себе так, ніби перебував у ліфті, в якому зненацька перерізали трос. Це було просто фізичне відчуття занурення всередину і повного щастя. Фізичного, ментального, духовного щастя.

Мене тоді багато чого хвилювало, у мене була невеличка депресія - і дуже багато злості.

Я був незадоволений собою, всередині була пустота, і тоді, 35 років тому, я почав займатися медитацією. За перші два тижні відбулися такі зміни, що моя дружина була шалено здивована - куди поділася моя злість? Адже я все зривав на ній...

Ці негативні емоції почали відходити. З того часу в моєму житті з'явилося багато позитиву, особливо в моїй творчості. Я став більш щасливим завдяки тому, що лише двічі на день витрачаю по 20 хвилин на медитацію.

Коли з тебе знімається тягар злості, з'являється шалене відчуття свободи творчості.

Найзапекліший ворог творчості - негативні емоції, злість.

- Скільки часу ви витрачаєте на музику?

- В мене є студія звукозапису, яку я використовую для запису музики та фільмів. Я закохуюся в ідеї. Жодна людина не здатна творити без того, щоб спочатку не з'явилася ідея. Цей потік ідей і є творчістю. Інколи у мене ці ідеї течуть у напрямку музики. Коли прокидаєшся, ловиш ідею, і йдеш студію записувати музику. Інколи ці ідеї стосуються живопису, інколи - кінематографу.

 

Весь час у нас виникають ідеї, але ми не зможемо їх побачити, допоки вони не досягнуть рівня нашої свідомості. Якщо ви зможете розширити резервуар вашої свідомості, ви зможете ловити ідеї на глибшому рівні.

- В Україні лише одна студія демонструє фільми мовою оригіналу. Порадьте, як нам вмовити інші студії робити те ж саме?

- Я ненавиджу дублювання. Це жахливо! Це не тільки руйнує гру акторів, при цьому змінюється навіть звуковий баланс. І люди, які вже бачили фільм в оригіналі - вони розуміють, що дубляж - це святотатство. Ні в якому випадку не дивіться фільми в перекладі - телефонуйте на телеканали, і вимагайте, щоб вам показували фільми в оригіналі! :)

- Хто з митців-режисерів мав на вас найбільший вплив? Чи запозичували Ви у них якісь ідеї?

- Натхнення - це коли ми бачимо речі, які нас надихають. Але запозичати щось від когось - це неправильно. У кожного є свій голос, і його потрібно знайти.

У мене в житті була велика приємність - я познайомився з Федеріко Фелліні.

Я знімав рекламний ролик у Римі з Жераром Депардьє. У нашій знімальній групі були люди, котрі добре знали Феллінні, і мені розповіли, що він буде якийсь час у лікарні в Римі. Мені дозолили зустрітися з ним. Я прийшов до лікарні, до його палати, деякий час чекав під дверима, потім мені дозволили увійти. Ми проговорили з ним майже годину про кіно і про деякі інші речі. Це була дуже гарна розмова.

Через кілька днів я дізнався, що Фелліні впав в кому, а через два тижня тижні він пішов з життя. І в мене залишилося відчуття щастя від того, що мені вдалося побачити найвидатнішого режисера в історії кіно.

- Ви кажете, що при перегляді ваших фільмів варто керуватися не логікою, а відчуттями...

- Ні-ні. Ви повинні використовувати свій розум, свою інтуїцію, своє серце. І ви повинні діяти як детектив. Коли ми бачимо загадкові речі, всі ці фактори починають працювати. І ми думаємо, як ми можемо вирішити цю загадку життя.

- У фільмі "Малхолланд Драйв" Ви дали 10 підказок, які полегшили людям пошук відгадки. А що робити з фільмом "Внутрішня імперія", в якому, наскільки відомо, самі актори не знають, кого вони грали? Чи будуть якісь підказки?

- Ні!

- У ваших стрічках світ завжди дуалістичний. Ви згодні з твердженням, що добро не може існувати без зла?

- Не зовсім. Ця площина, цей океан, що є в основі всього, суцільно позитивний. Ми живемо в дуалізмі... Наш світ постійно змінюється. Але подумайте ось над чим: якщо негатив - це темрява, то коли ви дивитеся на неї, розумієте, що це не щось, а просто відсутність чогось. І коли сходить сонце - без будь-яких зусиль, бо так задумано природою, - воно прибирає цю темряву. У кожній людині є світло гармонії, що прибиратиме негатив так само, як сонячне світло розсіює темряву.

- Хочу поставити питання про одну з головних ідей вашої книги. Там йдеться про риби-ідеї, які можна спіймати в глибині підсвідомості. Ви пишете, що є ідеї для бізнесу, для мистецтва, для спорту... Яка різниця між цими ідеями?

- Все починається з ідеї. Ідеї мають бути великими - їх я порівнюю з рибами. А наше бажання - це наживка. На поверхні плаває дрібна риба, а велика - внизу, тобто на рівні свідомості. Зараз у мене безліч ідей не тільки щодо кіно, але й музики, живопису - майже зі всіх сфер життя. Але свою найбільшу рибу я ще не піймав.

Кожна ідея має свій вигляд. Ідея для бізнесу може виглядати, як образ рекламного щита, - і ви зрозумієте, що це ідея саме для бізнесу. Ідеї існують для всього, і ви зрозумієте, як їх застосувати, з того, що ви в них побачите.

- Вас можна вважати людиною, яка проклала дорогу сюрреалістичним і арт-хаузним фільмам жахів у світ кіно. Чого Ви боїтеся?

- Я боюся всього, чого бояться люди - болю, смерті, публічних виступів...

- У Ваших фільмах багато ексцентричних персонажів - наприклад, Жінка з дровинякою. Ви їх брали з життя, чи це повністю вигадка?

- На ідею Жінки з дровинякою мене наштовхнула Кетлін Колсон, котра працювала з нами над фільмом "Голова-ластик". І коли ми знімали "Твін Пікс", сцену у великій залі, я згадав про цю жінку, я їй зателефонував, і запитав, чи не погодиться вона прилетіти до Сіетлу, аби поносити дровиняку на знімальному майданчику. Вона погодилася...

- Перед візитом до Києва Ви відвідали Москву. Чим, на Вашу думку, відрізняються ці два міста?

- У Києві просто унікальна архітектура. І такі різні деталі настільки є захоплюючими для мене, що я б хотів пройтися вулицями і зробити багато знімків. Однак цей чоловік, Боббі Рот, весь час змушує мене весь час говорити і говорити (сміється).

- Ви створили виставку спільно з дизайнером взуття Крістіаном Лубутеном. Кажуть, однією з умов вашої співпраці була відсутність в кадрі анорексичних моделей. Ви вважаєте, що такі моделі не вміють зіграти ролі, чи Ви просто любите, щоб на жінці було на що подивитися?

- Я люблю дивитися на жінок, і мені подобаються жінки, які трошки кругленькі (сміється).

- Як можна навчитися медитації? Скільки це займає часу і грошей?

 

- Для того, щоб практикувати трансцендентальну медитацію, треба мати офіційного вчителя. В Україні є триста чи чотириста таких вчителів. І попри те, що на медитацію не потрібно затрачати дуже багато зусиль, навчальний процес все ж таки має певні особливості. Він займає приблизно годину в день протягом чотирьох днів. Вчитель дасть вам мантру, яку потрібно буде повторювати. Мантра - це певний особливий звук, вібрація. Вона допомагає вам звернути свою увагу всередину вас самих.

Якщо у вас виникатимуть запитання, ви зможете звернутися до свого вчителя і він зможе допомогти вам. Він подивиться, чи правильно ви медитуєте. У школах, де вивчають медитацію, вчитель залишається з учнями і завжди відповідає на запитання.

- Дякуємо Вам за чудовий вечір, якщо хочете, ми можемо відволікти Роберта, а Ви тим часом зможете фотографувати Київ :)

- Так, мабуть, його потрібно познайомити з сомалійськими піратами...

- Ні, що Ви, у Києві дуже багато красивих жінок, думаємо, Роберт буде задоволений! :)

- Таке враження, що кожен Ваш новий фільм є похмурішим за попередній. Чому?

- Тому що. Мені ставлять це питання майже кожного разу, і щоразу я відповідаю приблизно наступне. Не обов'язково пережити смерть, щоб її знімати. Я абсолютно щаслива людина, однак я закоханий в ідеї. І вони приходять до мене саме такими.

У своїх творах я намагаюся відтворити життя. А ми живемо в досить темному, проблемному, таємничому світі.

Митець не повинен сам страждати, об показати страждання. Можна закохатися в ідею, в якій буде багато зла і багато страждань, а також багато чудових, вражаючих почуттів. І завдяки цьому ви будете відчувати себе дуже щасливим, розповідаючи цю історію. Нехай страждання залишаються на екрані, а не в нашому житті.

 

Довідка

Американський кінорежисер Девід Кейт Лінч (David Keith Lynch) народився 20 січня 1946 року у містечку Міссулі, штат Монтана, США, у сім'ї вченого. З дитинства прагнув дізнатися, чи існує потойбічний світ, і що там сховано.

Фільми Лінча вирізняються елементами сюрреалізму, атмосферою марень, дивними образами і оригінальною музикою. Більшість його робіт досліджують темну сторону життя маленьких міст США (наприклад фільм "Синій оксамит" та серіал "Твін Пікс") або незграбних метрополісів ("Голова-гумка", "Шосе у нікуди", "Малголланд Драйв").

Лінч закінчив три вищі навчальні заклади: Школу мистецтв Коркорана у Вашингтоні (клас живопису), Філадельфійську академію образотворчих мистецтв та Центр прискореної кіноосвіти в Лос-Анжелесі.

В 70-х протягом 5 років працював над експериментальним фільмом " Голова-гумка", який, незважаючи на свою повну несхожість на голлівудську продукцію, переконав актора й продюсера Мела Брукса доручити Лінчу постановку історичної драми " Людина-Слон", що мала великий успіх. Завоювавши "Золоту пальмову гілку" Канського фестивалю за картину "Дикий серцем", Лінч став одним із законодавців кіномоди кінця ХХ століття.

Наприкінці 70-тих років за Девідом Лінчем закріпилось амплуа дослідника ірраціонального, непояснюваного та страшного.

За десятиліття роботи в кіно Лінч багато досягнув у двозначності. Зусилля показати, що світ зовсім не такий, яким здається, не минули дарма. Усі його фільми, за великим рахунком, це нескінченні лабіринти людської підсвідомості. Його пошуки виявились особливо близькими рефлексуючій Європі та самоспоглядальній Японії. Завдяки світовому прокату ще жоден фільм Лінча не провалився комерційно.

У Лінча достатньо власних химерних звичок, щоб поважати їх в інших людей, і навіть колекціонувати у своїх фільмах.

Повнометражний дебют Лінча - "Голова-гумка" 1978 року - став одним з найбільш похмурих і вражаючих фільмів свого десятиліття. У ньому всі події здатні увести глядача у стан тяжкої депресії. Лінч - один з найбільш відомих режисерів-інтелектуалів, хто, не відштовхуючи глядача пафосом, зумів оформити свої філософські думки у вигляді масової культури. Його фільми - це детективи ("Твін Пікс"), трилери ("Синій оксамит"), фантастика ("Дюна"), дорожні історії ("Дикі серцем"). Але якщо у вісімдесятих подібна форма викладу шокувала, то тепер вона сприймається цілком буденно.

Кіноспільнота була вражена, коли побачила нову стрічку Лінча у 1999 році. "Проста історія" була новою у всіх відношеннях. Тут відсутні карлики, паралельні світи, наскрізні персонажі та вся та таємничість, характерна для Лінча. Історія виявилась дійсно простою. Про людські стосунки - дружбу, кохання, ненависть, нерозуміння.

У 2001 році режисер здійснює свій старий проект "Малголланд Драйв" - заплутану історію стосунків двох подруг, що випадково стали свідками однієї дивної події. Все знову стало на свої місця - Лінч не обманув сподівання і отримав у Каннах Пальмову гілку за режисуру.

У 2006 році режисер оголосив про вихід нового фільму після тривалої перерви - "INLAND EMPIRE" (саме так - великими літерами).

Одружений вчетверте (не беручи до уваги цивільного шлюбу з акторкою Ізабеллою Росселліні). Четверта дружина - актриса Емілі Стофл, яка знімалася у фільмі "Внутрішня імперія". Донька - режисер Дженніфер Чемберс Лінч, яка пішла шляхом батька - займається зйомками загадкових фільмів. Саме Дженніфер була автором книги "Щоденник Лори Палмер", доволі популярної у 90-х роках, після виходу серіалу "Твін Пікс".

 

Словник

ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ (нім., від лат., той, що виходить за межі). В ідеалістичній філософії - абстрактно-логічне, незалежне від досвіду, в філософії І. Канта - те, що зумовлює можливість пізнання; те, що одвічно притаманне глузду і зумовлює досвід; не набуте з досвіду. Т-а логіка - ідеалістичні логічні вчення, які досліджують можливості всезагального і необхідного знання як позадосвідного, потойбічного.

 

Спеціально для "МП"
Марина Олійник, Київ

Фото автора