Для того, аби на велосипеді поїздити по ящиках, дахах та інших екстремальних поверхнях, потрібно порівняно небагато. Власне велосипед, час, бажання, терпіння та відсутність страху перед гулями. Тріалісти своєму хобі присвячують практично весь вільний час, і кажуть, що падіння та власна кров їх не лякає взагалі.

Хлопці на особливих велосипедах - без сидіння - демонстрували свої трюки на перешкодах із піддонів. Вони вистрибували на конструкції на задньому колесі велосипеда, перестрибували з однієї перешкоди на іншу та інше. Під час шоу за кожним рухом велосипедистів уважно спостерігали глядачі, дехто знімав на мобільний, дехто закривав рукою обличчя, переживаючи за екстремалів. Іноді юнаки зривалися із перешкод і падали, проте кажуть, що таке їх не лякає і є нормальним явищем, адже вони щоразу вчаться чогось нового.

Тріаліст Микола Щербаков ліг на асфальт посеред майдану, інші ж перестрибувати на велосипедах через нього. За таким видовищем глядачі спостерігали із захопленням, але побоювалися.

- Хлопці дуже сміливі, - каже студентка Ірина. - Я ними захоплююся, проте дуже хвилююся, щоб хто не впав.

 

Трюків вчаться з відео

18-річний студент Микола Щербаков у такому виді спорту вже 4 роки. Каже, у Тернополі велотріал не є на професійному рівні, а швидше на любительському. Проте хлопці мають свої досягнення. Їхня команда налічує 20 учасників. Тріалісти товаришують між собою.

- Хтось один почав кататися, до нього підтяглися інші, так і катаємося, - каже Микола. - Також ми спілкуємося на спеціальних Інтернет-форумах із тріалістами з інших міст.

Микола каже, що разом із друзями-тріалістами трюків вчиться з відеороликів з Інтернету. Адже в інших містах і за кордоном такий вид спорту більш розвинений. А у нас така справа потребує фінансової підтримки і відповідної організації.

- У Тернополі для тріалістів немає спеціально облаштованих місць для тренування, - каже Микола Щербаков. - Тож ми часто катаємося на Театральному майдані, у парку ім. Шевченка, біля Центрального стадіону.

Велосипед за 1000 доларів

Тріалісти починають із того, що вчаться тримати рівновагу на задньому колесі, потім освоюють інші трюки, причому кожен із них має свою назву, пояснює студент. До прикладу, стрибають з розгону на перешкоду у висоту. Такий трюк називається «педалап». Також стрибають боком - «сайтхоп».

А от особливі велосипеди для тріалістів можна придбати лише через Інтернет-магазини. Один коштує близько 1000 доларів, зауважує Микола. Та й взагалі задоволення це не з дешевих. Адже велосипед ламається, тож потрібно купувати запчастини, а вони дорогі.

- Такий ровер особливий тим, що він без сідла та інших запчастин, - пояснює Микола Щербаков. - Він не має нічого зайвого, тому на ньому можна легко рухатися. Ще він має широке кермо, щоб добре тримати рівновагу, і широкі колеса. А також цей ровер дуже скрипить, коли гальмуєш, тому привертає до себе увагу.

 

Часто збирають публіку

Їзда тріалістів завжди привертає до себе увагу перехожих. Люди часто розпитують хлопців про їхнє захоплення, фотографують і роблять відео їхніх трюків.

- Буває, хтось каже: «О, дивись, ровер без сидіння», - розповідає Микола Щербаков. - Також розпитують: «А тобі не важко?». Глядачів завжди багато, тільки хтось стане на заднє колесо, одразу збираються цікаві.

Микола каже, що батьки іноді побоюються за його хобі, кажуть, що це небезпечно, проте підтримують, адже це здоровий спосіб життя. І хоча падінь буває багато, проте вони тріалістам не страшні.

 

Без падінь не обійдеться

Ще один тріаліст Влад Тимофеєв навіть вже має певні досягнення у цьому виді спорту. Юнак посів 1 місце на змаганнях з велотріалу у Західній Україні, а також 3 і 4 місця на Всеукраїнських змаганнях з велотріалу. Зараз готується до чемпіонату України, який пройде 25-26 квітня на Хортиці.

- Намагаюся щодня тренуватися і підвищувати висоту. Зараз мій рекорд - 116 см висоти, - каже юнак. - Хочу показати на змаганнях вищий клас.

Хлопець займається велотріалом вже 2,5 роки. Каже, подобається екстрим, адже від цього багато адреналіну і задоволення.

За два місяці, як каже юнак, можна навчитися стрибати на задньому колесі. Хоча, звісно, без падінь і побитих колін не обійдеться.

- Спочатку я більше падав, зараз вже не так, - каже юнак. - Минулого літа перед змаганнями підвернув ногу, проте все одно поїхав.

 

За два місяці - базові трюки

Десятикласник Павло Швецов у велотріалі менше, ніж його друзі, - тільки два місяці. Проте каже, що надзвичайно захопився і вже має власні досягнення. Хоча на велосипеді хлопець катається вже давно, раніше їздив у стилі street, а нещодавно пересів на ровер без сідла.

- Я побачив, як катаються хлопці-тріалісти, і собі придбав такий же велосипед, - каже Павло. - Спочатку не міг відважитися займатися велотріалом, а потім спробував і дуже захопився. Ми завжди підтримуємо одне одного, усі товаришуємо, наче одна велосім'я.

Юнак каже, що вже вивчив кілька базових трюків - стрибати на задньому колесі, вистрибнути на бордюр.

Павло Швецов, як і інші тріалісти, спілкується з однодумцями в Інтернеті, цікавиться досягненнями із цього виду спорту. Юнак особливо захоплюється харків'янином Віталієм Чваніним, якого показували у програмі «Україна має талант».

 

Що таке велотріал?

Велотріал - це подолання перешкод на велосипеді. Він є одним із найважчих видів екстремального велоспорту. Основною метою тріаліста є проходження трас різної складності. Траси можуть бути з піддонів, лавок, парапетів, каміння і т.д. Велосипед для тріалу повинен бути легким і на ньому не повинно бути нічого зайвого. Тому тріальний велосипед позбавлений передач, болотників, амортизаторів та інших зайвих запчастин. Такі велосипеди особливі ще й тим, що не мають сідла, у них низька рама, широкі шини і кермо.

Тріал - це один з видів екстремального велоспорту, який відрізняється від інших відсутністю їзди, як такої. Тріал - заняття не для нікчем. Коли свіжа кров викликає у вас неадекватну реакцію, краще дивитися «Не радісь красівай» або вишивати хрестиком. У тріалі розбиті й роздряпані ноги, руки і голови не є чимось надзвичайним; швидше, це норма. Потрібно бути готовим нормально сприймати понівеченого себе і викладати чималі гроші на відновлення байка.

Практично щодня в різних точках міста можна надибати крейзанутих піплів, котрі займаються тріалом і руйнуванням визначних пам'яток нашого міста. Найчастіше - після обіду і вечорами, а у вихідні - будь-якого часу доби. Головна ознака - низько опущені або ж геть відсутні сідушки. Якщо ж ви бачите їх пішки, то на те є поважна причина :)

 

Як вижити, будучи

тріалістом

Усі хочуть жити, перетворюючи кисень на вуглекислий газ, і тріаліст не є виключенням з цього правила. Адже тільки перебуваючи живим він зможе проїхати сьорфом на передньому колесі перилами моста над товарними потягами, що проносяться внизу, і зістрибнути на бетонний паркан з балкона третього поверху.

Справжній тріаліст робить свої карколомні трюки точно, впевнено, красиво і безпечно. Безпека - це можливість завтра перевершити самого себе, шанс досягти досконалості.

Рукавиці потрібні головним чином для захисту пальців від гальмівних ручок або гальмівних ручок від пальців. Втомлюєшся відмиватися від алюмінію після катання.

Налокітники не завадять у тісному провулку - легше прокладати дорогу серед людей і відштовхуватися від стін, не ризикуючи понівечити руки.

Наколінники допоможуть у разі екстреного розвороту на рівні землі та будуть не зайвими в момент торкання твердої поверхні після втрати байка в стрибку.

Щитки оберігають гомілки і передпліччя від непривабливих подряпин, які полюблять залишати асфальт і парапети, водночас шатуни мають набагато менше шансів дістатися до кісток.

Шолом допоможе чітко і логічно мислити в екстремальній ситуації.

Ще один спосіб вберегтися - продати байк і заглибитися в онлайнові філософські роздуми з приводу переваги устаткування класу XTR. Та це вже - не тріал.

 

Догляд за тріальним б

айком

Ланцюг потрібно регулярно прочищати, мастити, перевіряти і не забувати міняти на новий, якщо він починає натякати, що втомився від перевантажень.

Призначення мастила - оберігати ланцюг і шестерні, а не перетворюватись на абразив, збираючи бруд і гравій. Місцерозташування мастила - усередині ланок ланцюга.

Гальма зобов'язані бути надійними. Коли встаєш на колесо, маєш бути впевненим, що наступна твоя дія виявиться стрибком вперед, а не відпочинком на спині.

Навантаження явно не подовжують життя тросам. Це потрібно пам'ятати і своєчасно ухвалювати правильні рішення. Трос має бути добре змазаний і легко ходити у своїй захисній оболонці.

Час від часу варто перевіряти, як тримаються колеса, інакше раптом можна залишитися без одного з них і ґрунтовно довбанути раму чи вилку.

Спочатку зігнута, а потім відреставрована передня вилка не гарантує збереження своїх первинних лінійних і кутових параметрів. Її краще замінити, поки вона ще остаточно не відійшла до категорії спогадів.

Тріщини в рамі мають ліквідовуватися негайно. Перший варіант - корегуюча зварка, другий, більш радикальний - нова рама.

 

Кілька тріальних фокусів

Вставання на заднє колесо з ходу

Для того, щоб встати на заднє колесо сходу, потрібно їхати на невеликій швидкості, затиснути обидва гальма, перенести вагу тіла вперед. Якщо всі зробили правильно, у вас підніметься заднє колесо. Після цього плавно, але досить сильно відхиляєтеся назад, майже сідаючи на заднє колесо, таким чином піднімаючи переднє. При цьому ви повинні піднімати перед байка саме вагою свого тіла, тобто відхиленням тіла назад, а не згинанням рук в ліктях, і притяганням керма до грудей. Цей спосіб вважається найлегшим, тому що коли переходиш з переднього на заднє колесо, інерція сама допомагає підняти перед байка, особливих зусиль прикладати не доведеться.

Вставання на заднє
колесо з місця

Після того, як навчилися вставати сходу, пробуйте вставати на заднє колесо, коли стоїте, по черзі переміщаючи переднє і заднє колеса. Тут спосіб точно такий само, тільки трохи складніше, тому що тут інерція вам вже не допомагає підняти переднє колесо.

Вставання на заднє
колесо з пробивки

Загалом, то, що зараз описується, вже можна назвати пробивкою, просто деякі тріалісти встають на заднє колесо саме в такий спосіб. Для того, щоб так стати, потрібно трохи перенести вагу тіла назад, відпустити гальмо, різко натискувати на педаль, при цьому у вас починає підійматися переднє колесо. Тепер найголовніше - це зловити момент, коли байк починає йти з-під вас, у цей момент ви повинні випрямити тіло і трохи підстрибнути, в повітрі затискайте гальма, таким чином ви приземляєтеся на заблоковане заднє колесо.

Баланс на задньому колесі

Отже, ви навчилися вставати яким-небудь вище перерахованим способом. Тепер, просто стоячи на задньому колесі, ви розумієте, що просто так вам стояти не вдасться, потрібно якось зберігати баланс. Вас тягне або вперед-назад, або управо-вліво. Намагайтеся невеликими стрибками зберегти баланс, тобто стрибати в ту сторону, куди вас тягне.

Тут обмовлюся, якщо вас тягне вперед, то, загалом, майже нічого зробити не можна (окрім пробивки кінцево, але про неї нижче), так що прагніть не опускати дуже сильно перед байка, принаймні поки пробивку робити не навчитеся. Деякі не можуть зрозуміти як саме потрібно стрибати. Стрибати потрібно всім тілом, а не тільки ногами на педалях. Після того, як навчитеся більш менш зберігати баланс, пробуйте стрибати не в різні боки (туди куди вас тягне), а ніби скорочувати відстань між стрибками. В ідеалі ви повинні стрибати взагалі в одній точці.

Розворот на задньому колесі

Отже встаєте на заднє колесо, ловите баланс. Намагайтеся трохи повертатися разом з велосипедом, тут вам можуть допомогти періодично невеликі повороти керма в той бік, куди ви повертаєтеся.