Так вже сталося, що факультети поділяють на дві категорії - дівочий і "не дівочий". От філологія - факультет "дівочий". Хлопців там знайти можна. Але важко. А от фізичний чи механіко-математичний - навпаки, віддавна вважаються "хлопчачим царством". Дівчата з цих факультетів на співчуття майже не ображаються.

- Дівчинко, а де ти вчишся?

- В ЛНУ ім. І.Франка.

- А на якому факультеті?

- На механіко-математичному.

- Така маленька дівчинка і на такому факультеті?!! Мабуть, там дуже важко...

Думаю, не одній "маленькій дівчинці" з мех-мату колись доводилось таке чути. Але, напевно, від людини, яка не знає, який він, наш рідний механіко-математичний.

Я теж одна з тих "маленьких дівчаток", яким таке говорили. І може, навіть то правда, що в нас нелегко вчитися. Але все-таки ... Все-таки я люблю наш факультет таким механіко-математичним(:)), яким він є. Люблю людей, з якими тут познайомилась. Люблю атмосферу, яка тут панує. Люблю те життя, яким зараз живу.

Розумні, веселі, доброзичливі, привітні, прості і дружні - і це ще далеко не все те хороше, що можна сказати про наших студентів. А викладачі... Ми тільки вчимося, а вони вже справжні математики, а тому обов'язково оригінали :) Обов'язково неповторні люди, і хоч зі своїми такими ж неповторними поглядами на життя, та все одно завжди привітні та усміхнені. Я вірю, що кожен з них бажає нам тільки добра. Бо саме наші викладачі виховують з нас дорослих, загартованих, готових жити у великому світі, людей. І хочуть того, чи ні, залишають у кожному з нас частинку себе.

 

Отакі мехматівці:), може не кращі, знаю точно, не гірші, скажу так: просто інші.

І коли тобі, студент, часом стає важко на сесії, згадай трошки змінену приказку "Тяжко в навчанні - легко в житті". Так, може тобі справді не будуть потрібними ті набридливі інтеграли, похідні і т.ін., але повір, саме оте все "непотрібне" навчить тебе думати по-іншому. Якщо ти навчишся розв'язувати складнющі задачі з матаналізу чи найзаплутаніші диференціальні рівняння, тобі буде набагато легше розв'язувати ті значно важливіші задачі, які поставить перед тобою життя. Було б добре, якби ми, студенти, то якнайшвидше зрозуміли, і почали любити наш факультет, наших викладачів і один одного ще більше.

Я знаю, що все те, що я тепер сказала про мех.-мат, вже хтось колись до мене говорив. Але хіба може бути інакше? Мабуть, ні. Бо хоч змінюються студенти і викладачі, змінюються обличчя, дух механіко-математичного залишаться таким же як і 30 років тому.

Дякую долі за те, що я тут вчуся. Дякую вам, мої любі мехматівці. Дякую тобі, мій рідний мех.-мат за те, що ти є таким, як ти є... Просто люблю тебе.

Автор: Пронська Наталя