Милосердя... З дитинства наші батьки, бабусі та дідусі вчили нас бути милосердними до всього живого. До бездомних тварин і поранених птахів, до калік, сиріт та убогих. Ці уроки милосердя ми несемо у своєму серці впродовж усього життя. Вони міцно закріплені у нашій свідомості та спонукають нас до добрих справ.

Минулі вихідні я провів у селі. Мій двоюрідний брат Іван, сільський безробітний, проводжаючи мене у неділю, сказав: «Завтра - Івана Богослова». - «А що треба робити, як відзначати? Чи знаєш ти щось про нього?» - запитав я у нього. - «Не знаю» - відповів мені брат. Якщо навіть людина, що названа на честь Івана Богослова, окрім самого найменування свята, толком не знає про той величезний материк духовності, який проступає за іменем людини...

Радянські пам'ятники в Україні - як міни уповільненої дії. Одними поколіннями створюються, іншим доводиться жити з ними. З огляду на естонські події мої друзі з когорти непримиримих націоналістів вже серйозно обговорюють тему знесення пам'ятників Леніна в Україні. Для них радянські пам'ятники - не більше як застаріле сміття.

Галасування РПЦ про "розкольництво" і "неканонічність" Київської церкви нагадує "психічну атаку". Насправдi російським церковникам є що приховувати і від чого відволікати увагу і української, і світової громадськості. За п'ять століть після неканонічного акту розколу (15 грудня 1448 року Київську кафедру було перенесено до Москви i вперше було обрано митрополита без згоди Вселенського патріарха), її ієрархи й паства загіпнотизували себе думкою, що центр православ'я міститься у Москві, а завдання церкви - слугувати державі.

Першою справою "помаранчевих" переможців мало стати покарання всіх винних у спробі розколу держави. Пожаліли - і ось, не минуло й два роки, як сучукрпатріоти у відчаї починають волати: - "А може краще нам без України?". Щось дивне коїться в нашій державі. Хіба не дивина - тих, кого називають біло-блакитними", раптом стали затятими поборниками цілісності України. На їх мітингах (принаймні, у Києві, на експропрійованому у "помаранчевих" Майдані) чути багато української мови (ну і що, що часто з папірця?), майорять блакитно-жовті прапори, періодично лунають заклики до єдності.

Після акцій у Феодосії активісти "Студентського братства" взялися допікати Чорноморському флоту Росії у Севастополі. На причалі західного берега Балаклавської бухти вони встановили чотири намети. "Ми виступаємо проти незаконного використання причалу та кількаповерхової будівлі, що стоїть у бухті, - розповів лідер "Студентського братства" Олег Яценко. - У ЧФ РФ нема договорів оренди".

Повз громадськість не має пройти показовий факт - під час політичної кризи колишні президенти Кучма і Кравчук виявили неабияку активність. Симпатії обох президентів очевидні - на підтримку коаліції і прем'єра Януковича.

У середовищі коаліції з нещодавнього часу популярний анекдот: "За підсумками правління третього президента України другий президент визнаний хорошим, а перший - зарахований до лику святих". Схоже, таке "зарахування" вже почалося.

Народ повинен знати правду

Минулої неділі у Биківнянському лісі знову було людно. Тут вшановували пам'ять жертв репресій комуністичного режиму, а на церемонію прибули Президент України, секретар РНБО Іван Плющ, мер столиці Леонід Черновецький і голова Київської обласної державної адміністрації Віра Ульянченко.

То ви, пане Басеску - президент чи ні?

Румунський народ не підтримав ініційований парламентом імпічмент національному лідеру.На референдумі, який відбувся минулої суботи, 74,35 відсотка румунів висловили довіру президенту Траяну Басеску і не підтримали оголошений йому парламентом імпічмент. Рішення парламенту схвально прийняли лише 24,87 відсотка учасників референдуму.

Враження від вражень

Дратують засоби масової інформації. Насамперед - дратує невміння журналістів на телебаченні ставити запитання по суті. Політики використовують телеефір та всіх недосвічених для свого низькопробного піару по повній програмі. Штампи з екрану впливають на свідомість глядачів і навіть підхоплюються. Ніколи не думав, що Володимир Чемерис візьме на озброєння коаліціантську "аксіому" про "антиконституційний указ президента".