... І коли з'явилися записи Миколи Мельниченка я вже знав, що буду робити. Я кинув себе тільки на цю справу, вів дослідження аж до липня 2001 р,, коли залишив Київ. Підсумком цієї роботи стало видання цих досліджень англійською мовою "ВЕНЕАDED" (Агtеmіа Ргеss, Londоп, 2003) і ось в травні 2004 року вийшов "0безголовлений" в Києві. В цьому виданні додано новий 29-й розділ "Убивці Гонґадзе." І вже після виходу книжки знову маю нові матеріали.

Виставка, присвячена пам'яті Ісповідника віри Патріарха Української Греко-Католицької церкви Йосифа Сліпого, організована Національним музеєм в Чікаго викликала велике зацікавлення серед широких верств української громади. Настоятель собору свяих Володимира і Ольги отець митрат Іван Кротець у своєму слові стисло розповів про роль Патріарха у виникненні парафії та побудові храму.

Організатором конференції став Комітет міст побратимів Чикаго-Київ, що був створений у 1991 році для розвитку відносин між Чикаго та Києвом. Метою конференції було прагнення привернути увагу людей до такої важливої проблеми, як незаконна торгівля українськими жінками. Вражають до болю дані статистики незаконного вивезення за межі батьківщини і перетворення українських дівчат та жінок на рабинь сексіндустрії.

У березні цього 2004 року Іванні Савицькій виповнилося 90 років. Очікувала вона цього дня з радістю, щоб відзначити своє 90-ліття "гідно", в колі друзів і знайомих. Готувалося до нього також Товариство Емеритів при Катедрі св. о. Миколая. Та невмолима недуга привела її до лікарні, де п. Іванна пролежала доволі довго. Вкінці немічну і знеможену хворобою пись­менницю прийшлося примістити, для кращого догляду і піклування, в реабілітаційному Контіненталь Кер Сентер для старших людей - "Continental Care Center ".

У середу 8-е вересня відбулися перші післявакаційні сходини Товариства Емеритів. Мені припала шана вперше на них побувати. Я була приємно здивована чисельністю його по­важних членів та ідейністю Това­рист­ва, яке засіло при довгих 4-ох сто­лах, і я почала рахувати. Тут було 68 осіб, а мені було ска­зано, що де най­мен­ша чисельність до сих пір. Ці схо­дини також були особливі, бо по-пер­ше відз­начу­­валися 90-ті уро­ди­ни п. Нестора Фи­липовича - сек­ретара това­рист­ва, по-друге при­була п. Іванна Са­вицька у супроводі пані Жанни та Міллі Су­ліван.

Войцехович Омеляна народилася 16.08.1925 р. в с. Конюхів біля Стрия у батьків Катерини і Василя. Закінчила Стрийську торгівельну школу, працювала вчителем аграрного технікуму. Заарештована 13.11.1949 р., засуджена у Дрогобичі на 25 років ув'язнення (постанова ОСО). Відбувала його в Кінгірі, звільнилася у 1956 р. Працювала на меблевому комбінаті в с. Гірне. У 1963 р. одружилася з Віктором Рафальським, щоб визволити його зі спецпсихлікарні.

Перша світова війна

Спершу політична орієнтація зрос­таючої української громади в біль­шості віддзеркалювала соціально-ра­ди­кальну та національну програму ранніх католицьких священиків іміг­ран­тів, які належали до "Амери­кансь­кого Кружка". В дусі американської традиції вони заступали принципи ро­бітничих спілок в Америці, як і націо­нально-визвольної діяльности в Украї­ні.

Українська поетеси та письменниця Тамара Ганенко народилася 1961 р. в селі Дулицькому, Сквирськсго району, над річкою Раставицею на Київщині в учительській родині. Закінчивши філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту ім. Івана Франка, вона спершу навчала українську мову, літературу й музику, а згодом стала коректором районної газети і кореспондентом газет Білої Церкви "Замкова гора" та "Новини Надросся".

У поезію Миколи Вінграновського я закохався пізно. В студентські роки із «шістдесятників» найбільше любив Василя Симоненка та Дмитра Павличка. Потім Ліну Костенко й Івана Драча. Отак вони й стояли непорушно в моєму особистому «рейтингові». Аж поки я не познайомився з актором і режисером (він якраз поставив «Вавилон ХХ» за романом Василя Земляка) Іваном Миколайчуком...

Сьогодні ми друкуємо продовження казки "Мишенятко  Мицик" Юхима Чеповецького.

Початок у #№224, 225, 226, 227

- Гик... не знаю,- сказав він та як гукне: - Я тепер - гик - нікого не боюсь! - І пройшовся на задніх лапах по кімнаті

"Дивовижна річ - валер'янка! - подумав я.- Мертвого оживила ще й на задні лапи поставила! Отож, мабуть, через неї й тіточка Марина так вільно ходить на задніх лапах..."