Сучасні медіа України часто впритул не бачать подій, які заслуговують на пильну увагу і велелюдний розголос. І чим більш така подія послуговується українській справі, тим рідше її помічають власники та топ-менеджери центральних телеканалів, що вдень і вночі розважають чи отуп­ляють українців, відволікаючи їх від справді значущих суспільних явищ.

Минулий тиждень був багатим на скандали, навіть тяжко визначити наймасштабніший. Однак майже у всіх найбільш цікавих (з огляду на наслідки) скандальних сюжетах чітко простежується одна тема: проблема сепарації. Де «ми», де «вони», де межа між «нами» і «ними» – і як вона визначається? Де в нас з ними можлива спільна діяльність –а де ні? Де перехід від нас до них ще можливий – а де треба будувати стіну, та ще й з колючим дротом?

Минулий тиждень, включно з вихідними днями, «вистрілив» декількома скандальними подіями, які загострили проблему, що давно уже актуальна для українців: авторитет так званої післямайданної влади та дивні метаморфози персональних іміджів багатьох її представників.

У четвер, 10 грудня, перед початком сесії Одеської обласної ради біля приміщення адміністрації зібралося близько ста представників аграрного сектора, які вимагали збереження спеціального режиму ПДВ як єдиної форми державної підтримки аграріїв.

Верховна Рада України 10 грудня зробила значний крок до реформування державної служби. 261 голосом був прийнятий закон № 2490 «Про державну службу», за яким держслужбовці будуть призначатися виключно через конкурс і не матимуть права бути членами партій чи виказувати будь-які політичні переконання.

Після скромних починань у порожніх офісах Хорватський антикорупційний орган став потужною національною силою.

Описання судового процесу над Надією Савченко одночасно вимагає як пера Франца Кафки, так і комп’ютерної клавіатури Леся Подерв’янського. Без суміші фантасмагорії, абсурдизму, сюрреалізму, магії та обсценної лексики навряд чи можна адекватно висловитися про те дійство, що відбувається нині у російському Донецьку, про його організаторів, ідеологів, статистів – і про деяких українських політиків, які з безпечної відстані спостерігають за цим.

Польща й Україна мають єдину позицію щодо «Північного потоку-2», заявляють лідери обох країн

Президент України Петро Порошенко та президент Республіки Польща Анджей Дуда заявляють, що проект «Північний потік-2» має політичний, а не економічний сенс.

У нелінійних динамічних самоорганізовувальних системах (Україна є прикладом саме такої системи, соціально-економічної) раз у раз виникають (і це закономірно) так звані критичні стани (приклад – Революція гідності), які супроводжуються спробами ВІДНОВЛЕННЯ СУМІСНОСТІ.

У ці передноворічні дні активісти Євромайдану, «Самооборони Одеси» і «Правого сектора» разом з поліцейськими ведуть активну боротьбу з безліцензійним обігом алкогольних напоїв.