От і знову надійшла черга нашого літературного додатку. Цього разу ми приготували для Вас цілий сніп творів, у якому кожен читач знайде щось собі до смаку.

Всеволод Зіновійович Нестайко — письменник, класик сучасної української дитячої літератури.
Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з 13-ї квартири», «Таємниця трьох невідомих»).

Розділ перший,
в якому ви знайомитеся з Васею, Валерою та їхніми друзями й родичами. А також – з учителькою Катериною Степанівною. Валера придумує помсту

Розділ І
Нуся
Дівчинку звали Ганнуся. Але змалечку всі називали її просто Нуся. Була вона білявенька, голубоока, кирпата й дуже симпатична. От бувають такі – не вельми, може, й гарні, але страшенно симпатичні. Глянеш – і губи самі розтягуються у привітну усмішку. Це вже, як то кажуть, од Бога – така симпатія. Симпатичні вони не лише на обличчя, а й за вдачею симпатичні – щирі, доброзичливі, усміхнені. Тому їх люди й люблять. Бо вони люблять людей і завжди намагаються покращити людям настрій. Тато навіть склав про свою доню такого віршика:

Щось цікавіше починається згодом: стихає відчуття болю
І щось жіноче, стискаюче, невдоволене, обтяжене тобою
Назве тебе ідіотом тяжким, що розлігся тут посеред поля бою,
І поволочить, напівживого, через всю цю війну, лаючи себе, на собі, за собою:
Коли ти зібрався померти, а не воювати, я тобі ось що скажу, милий мій:

Два скрипалі через поле воєнних дій
із руїн філармонії
пробують в тихе майбутнє
втекти
врешті один з них поранений
падає
другий вертає

(Полеглим під Крутами)
Боже! Збережи мені життя!
Я не маю права помирати!
Я ж нічого мамі не сказав –
Мама буде при вікні чекати!

Юним полеглим героям
А мати плакала
Вустами скутими
За рідним хлопчиком,

Скільки вже часу пройшло,
як не бачу я, милий, твоєї совісті…
От би можна було маякнути на неї, чи шо?
Почути, що десь вона все-таки є...

Коли Ви вводите в Google «Катерина Штанко», то найперше з’являються розкішні ілюстрації, сповнені ніжності, фольклорного мелосу та чуда. Вони завжди – трохи більше, ніж просто візуалізація написаного, це швидше окремі історії. Але коли ілюстратор наважується відкрити нам свій світ, саме відкрити (бо навіть в електронній адресі пані Катерини присутнє слово «мушля»), то перед нами постає прозаїк, що має ключі до дитячих та дорослих сердець.