Період від Нового року до Старого Нового року – чи не найромантичніші дні у році для кожного українця. Колядки, щедрівки, гості… Але й у ці дні час від часу потрібно відпочивати. А чи є у світі кращий відпочинок, ніж сидіти біля ялинки, грітися біля каміну з горнятком кави або й бокалом глінтвейну – і читати хорошу книгу…
Містичний детектив «Три таємниці Великого озера» просто чудово пасуватиме до новорічного настрою.

Наталя Тисовська — українська письменниця, перекладач, редактор. Народилася й виросла в Києві. Походить з родини інженерів. Закінчила звичайну київську середню школу. Вищу освіту отримала в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (романо-германська філологія), а також отримала ступінь магістра Університету Лейкгед (Lakehead University) у Канаді зі спеціалізацією в канадській літературі.

Через те, що письменник проводить ці бурхливі дні на Євромайдані, ми зустрілися з Олександром Ірванцем не в його домашній бібліотеці, а недалеко від епіцентру подій– у кав’ярні «Купідон». Під кінець розмови до нас присів Сергій Жадан. Коли у нього задзвонив телефон, Ірванець вихопив його і відповів: «Я викрав Сергія Жадана, зв’язав, і тепер ви маєте заплатити мільйон доларів викупу...

 Від редакції:
Стати відомим у світі письменником до 20 років – мрія більшості тих школярів, котрих не лякають твори на уроках літератури. Однак навіть у цієї мрії є свої підводні камінці.

Завдяки ранній славі до письменника Любка Дереша прийшло звання «вундеркінда української літератури». Проте 29-річному літератору стало тісно в межах цього означення, і після п’ятирічної «тиші»

13 грудня українсько-польське журі оголосило, що переможницею Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського–2013 стала Таня Малярчук.
Авторки не було на церемонії нагородження, тому їй зателефонували. Вона була дуже зворушена та сказала, що хоч і не може бути в Києві, але підтримує українців там, де зараз є.
Як відомо, Таня Малярчук нині мешкає у Відні. Тому представляла її на врученні премії подруга Богдана Матіяш.

Ось Рай…
Все та ж сосна над тим же самим морем.
А ми мремо, не мирячись із Часом.
Пейзажем цим до нас Господь говорить:
«Ось Рай. В такому буду вас стрічати».

Пливи до вічності
Коли в гріхах – частіше згадуй Реріха,
Його безмежність, небо, гори, сніг.

Я вітрила здійму, і червоні, і чорні, і білі,
І троянду штормів кину в вир до безумців могил,
Не шукайте мене, Вам не стане ні часу, ні сили –
Бриг Кохання летить крізь віки без керма і вітрил.

Я сама повернусь, ще й не згаснуть навіки Стожари,
Я колись повернусь, хоч Додому й нема вороття,
Я до Вас повернусь синім снігом над Кіліманджаро,
Тангом Пам’яті й Туску на вічному святі життя.

Львів’янка Наталя Трохим – письменниця, перекладачка, педагог та організатор оригінальних літературно-освітніх заходів. Авторка трьох поетичних збірок, низки художніх перекладів, лауреат премії ім. М. Рильського. Не тільки перекладає сама, завдяки чому можемо читати український переклад з англійської «Опівнічних дітей» Салмана Рушді, «Пітера Пена» Джеймса Баррі, «Пофараонимо» Джеремі Стронґа, а й залучила до цікавої і захопливої праці перекладача й рідних дітей, і гуртківців літературно-перекладацької студії «Голос».

Ірина Мацко - письменниця, ілюстратор дитячих видань, публіцист, видавець. Авторка численних творів для дітей та дорослих, фіналіст першого конкурсу малої прози „Сила малого”, призер конкурсу творів для дітей «Мистецької Сторінки» та часопису «Захід-Схід» (казка „Пригоди дубового листочка”).

Жив на світі маленький хлопчик Іванко. А з ним – його маленькі невидимі друзі: Вушик, який мав дві кімнатки у вушках хлопчика, Горлик – у великому та просторому горлі та Носик, котрий хазяйнував у носику Іванка. Друзі жили дуже мирно й ніколи не сварились, а навпаки, допомагали один одному. Увесь день вони трудилися для свого маленького Іванка. І у кожного з них була своя дуже важлива робота.