Днями мій давній друг і кореспондент нашого часопису Лідія Корсун надіслала мені афоризм Уїнстона Черчилля: «Легше керувати нацією, ніж виховати четверо дітей».
Оскільки ми з дружиною виховуємо саме четвірко наших спадкоємців, я спочатку посміхнувся цій фразі – як дружньому жартові. А потім згадав дещо особисте, згодом щось чуже і подивувався – як багато сховано у цій напівжартівливій думці.

Після Євро-2012 західні журналісти почали звертати набагато більше уваги на Україну загалом, і на дії української влади зокрема. У той же час українські журналісти перед виборами демонструють доволі цікаву активність – хтось підтримує західних колег, а хтось, схоже, намагається торгуватися з владою.

Це трапилося на початку червня на околиці Києва – на Березняках. Там у яру, на пустирищі неподалік від залізничного мосту через Дніпро, ще років зо два тому розташувалися табором закарпатські роми, що прибули з-під Берегова.

Облаштували халупи з дерев’яних каркасів, обтягнутих плівкою чи знайденими на смітнику килимами.

За інформацією журналістів газети «Дело», в ніч з 9 на 10 червня 2012 року з приміщення книгарні «Знання», що на Хрещатику, бригада будівельників невідомої компанії під керівництвом Руслана Безпетченка, вивезла решту майна найстарішої київської книгарні та будівельне сміття, що утворилося в результаті повного знищення перекриття приміщення книгарні та ознак наявності другого поверху.

Україна цього літа живе немов би у двох площинах: на поверхні спокій, а знизу починає підкипати. Спокій тому, що люди, здебільшого, зайняті своїм – хто відпочиває, хто займається домашніми клопотами, хто готується до вступних екзаменів і зубрить, хто годинами дивиться телетрансляції футболу.

А тим часом по всій країні потихеньку розгортається підготовча робота до проведення виборів у Верховну Раду України.

Ця акція відбулася 18 червня біля будинку Генерального консульства України в Нью-Йорку, Мангеттен, 49-а вулиця. Організатори – Український Конгресовий Комітет Америки (УККА), Організація Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧУСУ) та об’єднання «Нова Українська Хвиля».

Представники української громади міста Нью-Йорк, штату Нью-Джерсі і навіть Коннектикуту прийшли з прапорами та багаточисленними гаслами українською та англійською мовами.

Як зберегти серйозний контент і чи варто це взагалі робити, – цю тему обговорили українські редактори й медіаменеджери.

Все частіше експерти й журналісти зауважують тенденцію до пожовтіння якісних видань на українському медіаринку, оскільки спрощений контент сьогодні легше продати аудиторії. Наскільки це небезпечне явище, і чи варто йому перешкоджати, про це говорили провідні українські редактори та медіаменеджери під час дискусії «

Пам’ятників Тарасові Шевченку на всю Росію – лічені одиниці. Один з них – у місті Шахти, Ростовської області.

Місто це досить велике, понад двісті тисяч мешканців. Колись воно називалося Олександрівськ-Грушевський і належало до Області війська Донського. А у 1920 – 1924 роках Шахти з округою входили до складу Радянської України (її Донецької губернії).

Сучасні російські імперіалісти і нацисти в Україні у прагненні зберегти і закріпити досягнення царських, більшовицьких і радянських часів наполягають на мовному штампі тих же часів – «рідна мова». Штамп наповнюється змістом: не мову рідного народу слід звати рідною, а ту, якою ти говориш змалечку в сім’ї, повсякденно.

Виголошені на круглому столі виступи, в яких проаналізовано сучасний проблемний стан української мови у сфері освіти, культури, ЗМІ, рекламі засвідчують, що в Донецькій області на 21 році Незалежності України з’явилась тенденція до скорочення функціонування української мови як державної. У Донецькій області чинною владою навіть почалась ліквідація з такими труднощами відроджених україномовних шкіл (школа №111 м. Донецька; шкіл №№3,27,100 м. Макіївки).