Виборчий процес в Україні все більше професіоналізується. З кожним виборчим циклом наші майстри виборчих технологій та маніпуляцій все більше відточують свою майстерність, щоб досягти головного: виграти вибори ще до їх початку. Ну, може не виграти, але, принаймні, зробити все, щоб «свої» кандидати отримали перевагу уже на старті.
Одним із механізмів досягнення такої переваги є так званий джеррімендерінг – специфічна «наука», точніше, технологія, у якій пересікаються виборча географія та виборча геометрія.

Операція почалася 28 квітня 1947 року о 4 годині ранку. В результаті цієї операції протягом приблизно трьох місяців близько 20 000 солдатів Польської народної армії, Корпусу внутрішньої безпеки, а також – спеціальні співробітники поліції обивательської і Служби безпеки Urzad Bezpieszenstwa примусово підчистили етнічний склад південно-східних районів Польщі, переселивши близько 150000 українців на північний захід.

Багато хто загинув під час цього ганебного процесу.

Україну трусонуло чотирма (вибачте, все ж черговими, хоча і не частими) вибухами на транспортних зупинках у Дніпропетровську. Урни зі сміттям, заряджені вибухівкою, рік тому були апробовані, а нині знову розривалися одна за одною впродовж двох годин. У результаті обійшлося, слава Богу, без жертв, проте постраждали 30 осіб, причому третина з них – діти.

Одразу ж з'явилося декілька версій того, що відбувається.

У п’ятницю, 27 квітня, я отримав на свою електронну пошту лист з повідомленням про рейдерську атаку на журнал «Всесвіт», а у суботу, 28 квітня, з цього приводу відбулася прес-конференція в столичному Українському незалежному інформаційному агентстві новин («УНІАН»). Але перш, ніж розповісти про її перебіг, стисло познайомлю читачів зі самим журналом, щоб масштаб події та загроз журналові були більш зрозумілими.

 Дніпропетровські вибухи: передвиборчі політтехнології і дивні збіги

Трагедія в Дніпропетровську не лишилася непоміченою для західних ЗМІ.
Вибухи можуть започаткувати серію дуже дивних подій в Україні, що можуть бути елементом боротьби влади та опозиції за перемогу в парламентських виборах. Таку думку висловив оглядач польського видання Gazeta Wyborcza Марчін Войчеховський у статті «Вибухова Україна».

Минулого тижня західні засоби масової інформації не поскупилися на увагу до України, зазначивши, що вона не тільки відважно протистоїть неоімперіалістичим амбіціям знову обраного президента Росії Володимира Путіна, а й становить загрозу головному козирю «старшого брата» – газовій гегемонії.

Однак, для початку звернемося до публікації британської «The Financial Times», в якій менеджер фонду «Templeton Frontier Markets» – Марк Мобіус – стверджує, що ринок України все ще є привабливим для інвесторів.

Навідуючись час від часу до Криму, я уникаю поїздок до Севастополя, бо там почуваюся не на рідній землі, а в місті, де господарює нахабний «старший брат».

Мабуть, багатьом теж не затишно тут під прицілами військової морської армади Росії. Раніше думалося, що ось-ось відчує Україна смак незалежності й позбудеться окупаційної удавки на своїй шиї. Та з приходом до влади Януковича ця надія розвіялася, як дим.

Все, що походить від міністра Табачника або криве, або слизьке. Кривими є його погляди на українську науку та освіту, на історію України та сучасних українців.

Слизьким – усе, де лишень йдеться про гроші, про можливість спрямувати їх з державного бюджету до приватної кишені. Щоб озвучити чергову порцію антиукраїнської, вже спорохнявілої радянської брехні, великого розуму не треба, тому творче мислення Табачника працює саме тоді в сфері матеріальній.

Новий російський фільм «Ми з майбутнього – 2», де знявся народний артист України Остап Ступка, демонструє нову технологію антиукраїнської пропаганди

Новий російський фільм «Ми з майбутнього – 2», «не рекомендований до показу в Україні» Міністерством культури і туризму, не лише обурює тим, як у ньому показано воїнів ОУН-УПА. Цей витвір кіномистецтва насправді викриває нові моделі та підходи в діяльності кремлівського агітпропу стосовно нашої держави.

Найбагатші жителі Британії – Міттал, Усманов і Абрамович

За версією британських ЗМІ, найбагатшими жителями Британського королівства стали іммігранти: Лакшмі Міттал, Алішер Усманов і Роман Абрамович.
Спільний статок найбагатших людей Британії весною 2012 року сягнув 414 млрд. фунтів стерлінгів (673,5 млрд. дол.), що на 4,7% більше, ніж минулого року. Ця цифра вперше перевищила докризовий показник 2008 року, повідомляє The Sunday Times.