У неділю, 27 листопада, день народження Юлії Тимошенко відзначали, принаймні, шість груп: 1. Сама іменинниця зі своїми співкамерниками; 2. Її рідні та близькі; 3. Мовчазні прихильники; 4. Немовчазні вороги; 5. Опозиція з групами підтримки; 6. Нарешті, влада з групами ремонтників та силовиків.
Підготовка з усіх боків розпочалася за декілька днів до означених іменин.
Опозиція оголосила про запланований політичний мітинг та флешмоб – «

Чи можливо бути вільною у в’язниці? Чи можливо в тюремній камері відзначити свій найкращий день народження? Логічно двічі відповісти «ні». Але в мене не все так просто.

На жаль, у країні, де режим установив свої порядки, тюрма – це сьогодні плата за право не зраджувати собі та тим, хто на мене покладає надію в політиці; це плата за право називати добро та зло своїми іменами: абсурд називати абсурдом, режим – режимом та застосовувати всі допустимі методи його ліквідації заради повернення країни до нормального життя.

Цього року ми відзначаємо 20-річчя Незалежності України. Більшість українців згадує  одну дату – 24 серпня. І лише декотрі відзначають 1 грудня 1991-го – день проведення Всеукраїнського референдуму, який по праву можна вважати справжнім днем юридичного народження України.

З чим прийшла наша держава у 2011 рік?

27 листопада кілька тисяч українців під стінами слідчого ізолятора у Києві привітали лідера опозиції Юлію Тимошенко з 51-м днем народження. Серед тих, хто підтримав екс-прем’єра, була і жителька Самбора Галина Бац. Добиралася до столиці вона своїм ходом, з власної волі, не «по рознарядці». Після повернення прямо з поїзда прийшла у редакцію «Високого замку» поділитися враженнями.

Озираючись на минулі роки, вважаю, що найбільше шкоди Україні завдала теорія протиборства Сходу і Заходу України. У полоні цієї накинутої схеми ми наробили багато помилок. І я теж.

Тепер обидві половинки – квити: назло одна одній вони по черзі обрали своїх недолугих вождів, які відверто плюнули людям у душу івивернули їхні кишені.
Тож настав час переоцінки.

Відзначення роковин Голодомору в Україні стало за часів Незалежності не тільки меморіальною подією, але і своєрідним тестом, показником рівня національного розвитку країни, її політиків, громадськості та народу. Саме з цих позицій розглянемо і оцінимо, як Україна відзначила 79-ті роковини цієї національної трагедії.

Історичний міні-екскурс

Днями до мене зателефонувала донецька активіста Наталя Пірго, яка під стінами Донецької обласної прокуратури разом із своїми однодумцями в кількості близько 160-ти осіб вже другий місяць поспіль вимагає звільнити обласного прокурора за систематичне порушення мало не з усіх регулюючих законів України, пише Ірма Крат.
Та дзвінок був не з Донецька, а з Шевченківського РОВД міста Києва.

Б’є крильми птах глухої півночі над мурами,
Б’є крильми птах та й ловить дзьобом
ґрати…
Не жур мене, товаришу похмурий мій, –
Нам так приречено з тобою умирати
                                       Іван Багряний

Днями до мене завітали мешканці с. Остапівка Миргородського району, які зверталися до багатьох журналістів всеукраїнських видань, але так і не знайшли підтримку. Річ у тім, що сільський голова Костенко Любов Михайлівна півроку тому була затримана працівниками правоохоронних органів за отримання хабара. Все було знято на відеокамеру та записано на диктофон, але суд чомусь не побачив нічого такого, за що можна було б покарати сільського голову.

 У Донецьку «чорнобильці» вийшли
на вулиці з труною. У Києві пільговики погрожують скасувати Євро-2012

29 листопада у Донецьку пікетники проти зменшення пенсій пройшли траурною ходою центральними вулицями міста з порожньою домовиною.
Як пише видання «Остров», таким чином вони висловлюють свій протест проти політики влади.