Довкола вирує весна. І хоча надворі ще доволі холодно,  у правах цієї примхливої пори вже ніхто не сумнівається. Усі вже надто втомилися від похмурих зимових буднів. Хочеться свята, приємних вражень, нових зустрічей… Хочеться усміхатися і насолоджуватися життям, радіти кожному промінчику та весняним квітам. Декому навіть пощастило побачити  весну в усій її красі, вдихнути на повні груди її п’янкий запах, збожеволіти від неймовірної краси квітучих крокусів на гірських схилах чи вклонитися тисячам ніжних підсніжників, які  вистелили долини приміських гаїв чи парків.

Я завжди був нормальною людиною. Радше меланхоліком, ніж флегматиком. Раціо в мені явно переважало, поки не зустрів свою майбутню дружину. Тоді на деякий час взяло гору емоціо, а тепер вже не знаю. Зрештою, дружина в мене розумна й красива, упадальників біля неї не бракувало, і якби зі мною щось не так, то вона вибрала б не мене.
Спадковість у мене теж добра, психів у роду не було. Вчився в університеті, ходив на байдарках, навіть маю спортивний розряд. Кінчав аспірантуру, захистив дисертацію.

Друкується вперше

Український Національний Музей в Чикаго належить до найстаріших та найбільш заслужених українських музеїв діаспори. Півстоліття тому тут розпочато працю задля збереження архіву історичних святинь і духовних цінностей нашої нації. Ми повинні пам’ятати, що історія української еміграції є невід’ємною від України, і тільки через дослідження культурної спадщини еміграції буде продовжено традицію інтелектуальної української присутності у світовому просторі.

Вступ

Твоя душа – підсніжники й кришталь –
Прозора, чиста, свіжа. Втратиш – жаль…
1.
Вітаю з Днем Святого Валентина!
Щовечора чекаю біля тину –
Як споконвіку Лірники чекали
І особливу піснею гукали…

Народилася 16 листопада 1958 року у селі Сілець Кам’янко-Бузького р-ну Львівської області. У 1975 році закінчила середню школу, у 1982 – філологічний факультет Львівського університету. Працювала в бібліотеці у Львові.
Захоплення: сад, квіти, музика (фольк і рок), фольклор різних народів (особливо слов’янські пісні), художня література, філософія, психологія, йога.

Галя Чорна про себе: 26 років, живу і працюю в м. Чернівці. Перші “проби пера” відносяться ще до дошкільного віку. Люблю подорожувати, сміятися, відпочивати, слухати цікваі історії, співати українських пісень, танцювати.
“Жити – це не боятися жити”, – до такого висновку іде протягом своєї книги прози Галя Чорна. Але шлях до цього висновку дуже не простий. Він сповнений рефлексій, переживань, страхів, драм, трагедій, катарсису, абсурду, іронії, звичайно – поразок і перемог.

Ангел за твоїм плечем

Правильно бачити можна лише серцем,
Те, що важливо, очам не видно.
Не спалося...
Я повільно, щоб не розбудити тебе, вилізла з ліжка і босоніж пройшла на кухню. Хотілося теплого чаю з медом, який, напевно, додасть бажання до сну. Поставила чайник, увімкнула на повну міць газ, повернулася до вікна і... застигла. За вікном падав густий лапатий сніг, м’яко світив самотній ліхтар, вальсуючі білі пушинки кружляли над порожніми вулицями.

ТРЕБА ПОВТОРЯТИ
“Час й Події” у Чикаго
У авторитеті.
Ось, дружинонько, послухай,
Що пише в газеті:

“Полічили, за один день
(А що тоді в місяць?)

Депутату Плутнікову приснився страшний сон: з України виїхав всенький народ; з цієї причини вже ніхто не вимагав перевиборів, підвищення пенсій, навіть, гречки та муки. “Куди поїхали? На Колиму, Європу чи навіть, Америку?” Ним оволодів жах. Тіпався у сні, щось кричав і мукав: “Треба закон, щоб не сміли, щоб не знали, не змогли”. Прокинувся, глянув у вікно – ще ніби ходять.