На думку деяких зарубіжних аналітиків, значна чистина громадян України страждає від порушення нормального функціонування тої частини головного мозку, яка відповідає за оцінки навколишньої ситуації. Проявляється захворювання насамперед у тому, що ці оцінки завжди негативні, незалежно від того, хто, що або ким оцінюється. Все, що сталося, що робиться, а також те, що не робиться, українці категорично засуджують. Через цю хворобу різноманітний і різнокольоровий навколишній світ ми начебто сприймаємо виключно як чорний, а це, у свою чергу, призводить до агресивности в стосункам між людьми, а головне. - до меланхолії, відчаю, пасивности.

Зима до Чикаґо по-справжньому завітала лише у середині січня. Протягом декількох днів випало більше снігу, ніж за попередні півтора місяці. Однак відсутність снігу не завадила відчути українській громаді урочисту атмосферу Різдвяних свят та Нового року.

На цей раз в українському містечку особливо відчувалося предсвяткове піднесення. Найбільш активними виявилися земляки, які впродовж останніх років приїхали з України.

На Святоюрській горі у Львові і далеко поза нею знають: глава Української греко-католицької церкви Блаженнійший Любомир - типовий трудоголік. Безліч церковних справ бере на себе. І не тому, що не довіряє своїм помічникам. Така у нього вже вдача. Ні на хвилину не може скинути той тяжкий хрест, що з власної волі, як слуга Божий, поклав на себе. Ця зустріч із Блаженнійшим відбувалася вже надвечір. Прийшов дуже змучений.

Павло Сідельник прийшов у світ 31 грудня 1927 року в Лозовій, поблизу Харкова, куди з родинного хутору приїхала його мати народжувати сина. Сім"я Сідельників була заможною, з діда-прадіда вирощувала коней, постачаючи табуни різних порід і мастей ще до царської армії. Та наступали часи колективізації, які принесли з собою розкуркулення, трагедію сотен тисяч працьовитих українських селян, відправлених на північ, у Сибір, на Далекий Схід.

Нещодавно в Америцi побачила свiт книжка "Життя i стремлiння", в якiй зiбранi вiршi та прозовi твори члена клюбу поетiв, створеного при газетi "Час i Подii" Константина Хвостика. Збiрка вiдкривається зверненням архиєпископа Всеволода до її автора , в якiй сказано: - З увагою прочитав Вашi поеми. В них я вiдчуваю Вашу велику вiру, побожнiсть i любов до Бога i людей. Вашi поеми пливуть вiд щирого серця, промовляють безпосередньо до почутiв читача, викликаючи в ньому палкий вогонь вiри, надiї i любови.