Ближче до зими в українському середовищі активізується громадське життя. Щосуботи і щонеділі нас навперейми запрошують на концерти, лекції, зустрічі, бенкети з різних важливих оказій - відзначення пам'ятних дат, приїзду визначних діячів та майстрів мистецтв з України та діаспори. У цей час проходить найбільше збірок пожертв для тих, котрі перебувають у потребі: сиріт, інвалідів та немічних осіб.

Україна була першою з колишніх республік СССР, яка налагодила контакти з Європейським Союзом. 1994 року вона першою з країн СНД приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру", а 1997 року підписала з НАТО Хартію про Особливе партнерство. Цього ж року, на початку травня, в Києві відкрито Центр інформації та документації НАТО в Україні.

Роман Ліщинський, перший директор цього Центру, незадовго до своєї трагічної загибелі восени 1997 року в інтерв'ю журналові "Універсум" цілком слушно зазначив, що "Україні бракує правдивої інформації про НАТО".

Праця журналіста інколи буває невдячною. Прагнучи здобути оригінальний матеріал, розширити тематичне коло газети, збагатити читача новою для нього і навіть несподіваною інформацією, можеш потрапити між двох вогнів. Це ще раз я відчув зовсім недавно, почувши окремі відгуки про свої репортажі з Абхазії. Дехто, і серед них мої давні друзі, висловили думку, що, можливо, й не треба було чіпати цю тему. Прозвучала й така думка, що матеріал цей ледь не замовний, навіть кон'юнктурний.

Цієї осені Українська Католицька Освітня Фундація (УКОФ), разом з місцевими комітетами приятелів Українського Католицького Університету (УКУ), організувала доброчинні імпрези та інформаційні презентації під гаслом "Живучи жертвенно" на підтримку університету у багатьох містах Америки і Канади, де проживають численні українські громади.

Кілька єврейських організацій - і в Росії, і в Україні - засудили указ Президента Віктора Ющенка, присвячений Українській Повстанській Армії (УПА). Властиво, в усіх російських ЗМІ цей указ назвали документом, у якому керівник держави дорівняв воїнів УПА до ветеранів Радянської Армії.

Насправді це не так. В українського Президента просто немає повноважень, які дозволили б йому зробити це. Указ Ющенка - лише рекомендації. Парламенту - визначитися зі статусом воїнів УПА.

В утвердженні української демократичної держави на новітньому етапі історії особливо важливою є роль національних громад. Прихильність до ідей українства чи їх несприйняття з боку представників тих чи інших національних громад значним чином визначатимуть ступінь просування нашої держави до стандартів цивілізованого європейського суспільства. Чомусь вважають, що з усіх національних громад, які живуть в Україні, лише кримські татари внаслідок спільної з українцями трагічної історичної долі, позначеної геноцидом, депортаціями та концтаборами, від часів незалежності завжди беззастережно підтримували та підтримують українську ідею.

Справи в Україні значно кращі, ніж здається всім, хто живе в цій країні, - і задоволеним, і незадоволеним, і байдужим. Три роки країна обходиться без одного господаря - і не звалилася, не розсипалася, а потихеньку опорядковується, купує 300 тисяч (!) легковиків на рік. Є реальна економічна й політична конкуренція. Три роки тому вона не дозволила конкретним пацанам усе захопити, залякати, заплутати; не дозволяє й зараз.

Усвідомлення минулого

Переважна більшість українців в усіх регіонах переконані, що Голодомор 1932-1933 років був викликаний діями влади. Таку позицію підтримали 72,4% громадян, опитаних Київським міжнародним інститутом соціології. За останній рік кількість опитаних, які вважають, що Голодомор 30-х років спричинила тодішня влада, збільшилась у цілому по Україні з 65 до 72%, на Сході - з 46 до 57%, у Центрі - з 73 до 82%, на Півдні - з 59 до 65% та Заході - з 80 до 85%. Лише 12% вважають, що Голодомор 1932-33 років був викликаний головним чином природними обставинами.

17 листопада молодики з Євразійського Союзу молоді розгромили виставку до чергової річниці Голодомору в Українському центрі в Москві. З відеозйомки видно, як хулігани зривають експонати, мало не танцюючи по них. Учасник розгрому, помітно пишаючись собою, заявив у телекамеру, що вважає організацію такої виставки у Москві провокацією.

Якою стала Україна через три роки після жовтогарячого пасіонарного вибуху 2004 року?

Аналізуючи статті, виступи чи навіть прості розмови більш або менш причетних до тих подій людей, приходиш до найпершого, хоч і не найважливішого висновку: Помаранчева революція і те, що було після, кардинально розширили, а точніше, - оновили коло осіб з моральним і, головне, кваліфікаційно-інтелектуальним правом формувати суспільну думку.