Розмова з Григорієм Грабовичем - людиною безкомпромісної критики

Коли Григорій Грабович почав постійно працювати в Україні, його науковий доробок і сама його постать викликали підвищену увагу, якої, загалом, ні науковець, ні головний редактор наукового видавництва викликати не повинен. Коли в Україні кажуть "гарвардський професор", усі знають, про кого йдеться, і в одних колах ці слова вимовляють з повагою, а в інших - із гнівною іронією.

Ім'я Євгена Сверстюка відоме кожному свідомому українцю. Він належить до плеяди борців-патріотів, яких об'єднувала спільна ідея - визволення України з-під колоніального комуністичного ярма. За свої погляди та переконання Євген Сверстюк та його соратники-однодумці заплатили тривалими термінами ув'язнення та десятиліттями цькувань та переслідувань. Вашій увазі пропонується інтерв'ю з Євгеном Сверстюком - відомим дисидентом, письменником та редактором часопису "Наша віра".

З 2 до 23 липня 2007 р. Фонд "Демократичні ініціативи" провів експертне опитування, присвячене питанням дострокових парламентських виборів, оцінкам шансів політичних сил та ролі громадських організацій у цьому процесі.

Усього було опитано 30 експертів - провідних політологів та соціологів України. Ми дуже вдячні їм за цікаві аргументовані висновки, які засвідчують високий рівень українського аналітичного середовища.

Замолоду моє ставлення до Куби змінювалося неодноразово. Попервах дитячу уяву полонила сміливість бородатих відчайдухів, котрі, давши агресорам-янкі добрячого прочухана в болотах Плайя-Гірон, наважилися будувати соціалізм під боком у США. Та й візуальне порівняння кремлівських геронтократів із Каміло, Че або молодим Фіделем хіба не спонукало симпатизувати цим останнім?.. Я опановував латинську абетку з таких фраз, як Venceremоs! Patria o muerte! Cuba - si, yanqui - no! тощо і знав перипетії штурму Монкади й експедиції "Гранми" не згірш за подробиці власної біографії. Але потім...

Молоді роки - незабутня пора у житті кожного з нас, а студентські - особливо. Цікаві вподобання, нове коло друзів, яких об'єднує спільне захоплення, що у майбутньому стане професією - все це сповнене емоцій та запaм'ятовується назавжди. А коли коло друзів подвоюється, а захоплення є настільки цікавими, що іноді навіть важко збагнути, що таке можливе, то це особливо приємно.

Прикметною ознакою нашого часу стало розвінчання пропагандистських міфів, зокрема тих, якими впродовж століть задурманювали мізки українцям. Один із них про Полтавську битву. Пригадуєте, як цю вже хрестоматійну подію описав Пушкін: "злодєй" Мазепа і увінчаний славою Петро I. Що ж, поет одержував платню від царя, тому й слугував імперській ідеї. Однак цю битву, як стверджують сучасні українські історики, однозначно оцінювати не можна. Тут сплелися в гордіїв вузол різні обставини: перемога й поразка, благородна мета й інтрига, інтереси імперії і колонії, ну, й ще ж отой фатум, який непередбачувано розвіює певні сподівання й задуми.

УНІС: 30 pоків на службі громаді

Цього року минає 30 років від заснування Української Національної Інформаційної Служби (УНІС), вашингтонського бюро громадських відносин УККА. Починаючи від заснування у 1977 році, УНІС виступав у ролі зв'язкової ланки, інформуючи громаду, щоб заохочувати індивідуальну участь у політичному процесі в США, що, в свою чергу, робить українську громаду США та наші організації більш помітними.

Питання про напрацювання узгоджених механізмів та процедур внесення змін до Конституції є не менш важливим і складним, аніж написання самого Основного Закону. Це той випадок, коли шлях досягнення мети багато в чому обумовлює результат, а від чистоти процесу залежить його легітимність. Потребу в конституційних змінах сьогодні проголошують майже всі лідери провідних політичних сил. Це викликано розбалансуванням політичної системи держави, що його спричинила політична реформа, а зокрема й двозначністю конституційних норм щодо розмежування повноважень президента і уряду.

Ці вихідні назвати спокійними було складно. І річ навіть не в тому, що літо невпинно котиться до логічного кінця, готуючись відсвяткувати початок свого останнього місяця, а в тому, що невгамовні політики, що затихли на декілька тижнів, знов стрепенулися і приступили до своїх основних, як вони вважають, обов'язків, а саме - до бесід з виборцями і доведення їм своєї безперечної переваги над політичними суперниками. Почалося все з Олександра Мороза, що готується заробити в епікризі запис найактивнішого політика останнього парламентського скликання.

Не стало Івана Мацялкa

У ніч проти неділі, 29 липня, через важку хворобу відійшов із життя шанований багатьма краянами співак, один із засновників і багатолітній соліст гурту "Соколи", народний артист України Іван Мацялко. Протягом кількох останніх років він присвятив себе сольній кар'єрі, Народився в селі Батятичі на Львівщині, Іван був третім сином. Перейнявши від мами любов до пісні, навчався спочатку в Кам'янсько-Бузькій музичній школі (клас скрипки), а потім у Дрогобицькому педагогічному інституті на музично-педагогічному факультеті.