В е р е д л и в а казка, перемотана Ялосоветоюз уст старої ковалихи
Жив собі колись мельник. Був не те, щоб дуже заможним, але з дерев'яного будинку таки перейшов у кам'яницю. Мав іще один скарб - доньку. Таку вже гарну - чисто князівна чи королівна, а то й краща!
Тішився одиначкою батько, упадала над своєю кровиночкою мати, а найбільше, мабуть, пишалася собою сама Явдоня. Вже як сяде, бува, перед люстерком - ні мати, ні батько не докличуться. То бровою поведе, то пасемце закрутить, то губенята закопилить: красуня!