ОКСАНА МАКОВЕЦЬ - народилася 28 квітня 1959 року на Україні, тепер проживає в Америці у містечку Сіфорд, член Міжнародного ПЕН Центру й Української Асоціації Письменників,також на­ле­жить до Чиказької літературної "Богеми". Зай­має активну громадську позицію, дописує в різні україн­ські видання, співпрацює з журналом "Верховина".

Щойно  Оксана Маковець завершила роботу над новою збіркою своєї прози й поезії, що ввійде до зап­ланованого нею циклу книг під назвою "Зілля Бо­городиці", де віддзеркалена глибока любов ав­торки до своєї Батьківщини, до Бога, людини, і природи.

В Різдвяну тиху Ніч Святу,

Коли поснули в небі зорі

Та у кутку дріма дідух,

Думками лину я ... за море,

У березні цього 2004 року Іванні Савицькій виповнилося 90 років. Очікувала вона цього дня з радістю, щоб відзначити своє 90-ліття "гідно", в колі друзів і знайомих. Готувалося до нього також Товариство Емеритів при Катедрі св. о. Миколая. Та невмолима недуга привела її до лікарні, де п. Іванна пролежала доволі довго. Вкінці немічну і знеможену хворобою пись­менницю прийшлося примістити, для кращого догляду і піклування, в реабілітаційному Контіненталь Кер Сентер для старших людей - "Continental Care Center ".

У середу 8-е вересня відбулися перші післявакаційні сходини Товариства Емеритів. Мені припала шана вперше на них побувати. Я була приємно здивована чисельністю його по­важних членів та ідейністю Това­рист­ва, яке засіло при довгих 4-ох сто­лах, і я почала рахувати. Тут було 68 осіб, а мені було ска­зано, що де най­мен­ша чисельність до сих пір. Ці схо­дини також були особливі, бо по-пер­ше відз­начу­­валися 90-ті уро­ди­ни п. Нестора Фи­липовича - сек­ретара това­рист­ва, по-друге при­була п. Іванна Са­вицька у супроводі пані Жанни та Міллі Су­ліван.

1993 рік ЮНЕСКО проголосило Роком Культури Трипілля. У тому році я тричі відвідав Київ. Жодна Київська га­зета нічого не згадала про Трипільську ку­льтуру - одну з найстарших у світі, як свідчать археологічні дослідження. Уперше в моєму житті ходив вули­ця­ми Києва і пригадував дещо з моєї дов­голітньої праці "Культура Руси-України" (1989). У ній немало місця про Київ. Але він не такий, як я його уявляв. Чужа мо­ва, чужі люди. МОВА - ДУША НА­РОДУ. Нема мови - нема народу. Нема Ду­ші - безликі істоти. Де ж поділися українці?

Колись, не так вже й давно, ми самі та наші діти знали напам'ять і гордо пов­торювали незабутні слова: "Як доб­ре те, що смерти не боюся і не питаю чи тяжкий мій хрест". То він, той лицар "без страху й догани", казав з глибокою ві­рою: "Народе мій! До тебе я поверну і в смерті обернуся до життя". Чи не пе­рекликується він з великим Про­ро­ком-Тарасом, - що їм обом Провидіння дарувало лише 47 років мученицького життя, і обидва відійшли у Божу віч­ність на вершині своїх творчих зусиль.

Народився 8 січня 1938 р. в с. Рахнівці Гайсинського р-ну Вінницької обл., одружений (дружина - Валентина В. Попелюх, нар. 18 червня 1938 р.; син Дмитро, нар. 15 листопада 1966 р.), поет, публіцист. Закінчив Донецький педагогічний інститут, служив в армії, працював учителем, робітником. В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях.

Вже двічі наша газета "Час і Події" подавала інформацію про оновлення чиказького Грент Парку та відкриття  Міленіум Парку. За словами мера міста Чикаго Ричарда Дейлі, сьогодні це найкращий парк у світі (він коштував сотні мільйонів доларів). Парк є найбільшим культурним скарбом Чикаго. Сьогодні тут відбуваються концерти найкращих світових віртуозів, які можна відвідувати безкоштовно. Ці концерти проходять в прекрасному Harris Theater і Pritzker Pavilion Павільоні, що є чудом техніки і архітектури.

Іванна Савицька з 1949 у США. Авторка збірок віршів: "Серце" (1953), "Українські молоді пісні" (композитор М. Фоменко, 1957), "Незабудьки" (1959); оповідань і казок: "Наша хатка" (1957), "Золоті дзвіночки" (1958), "Три казочки" (1961), "Денник Ромця" (1963); п'єси "Гість із неба" (1955); збірок нарисів: "З пташиного лету" (1974), "Ой, верше мій верше" (лемківський говір, 1982). Співпрацює з журналами в Україні: "Світ дитини", "Українське дошкілля", "Мій приятель"; із періодиками в США й Канаді: "Свобода", "Америка", "Народна воля", "Нова зоря", "Наше життя", "Листи до приятелів", "Вільне слово", "Жіночий світ".

Богдан Бойчук - поет, прозаїк, перекладач та літературний критик, член Нью-Йоркської групи, народився 11 жовтня 1927 року в селі Бертниках на Тернопільщині, нині живе у Ґлен-Спеї та Києві. Автор поетичних збірок «Час болю» (1957), «Спомини любови» (1963), «Вірші для Мехіко» (1964), «Мандрівка тіл» (1967), «Подорож з учителем» (1976), «Вірші, вибрані й передостанні» (1983), «Третя осінь» (1991), що виходили друком у Нью-Йорку, Мюнхені та Києві. Його поетичні збірки друкувались англійською, польською, румунською й російською мовами.