Весело всміхається травень,
Бо скінчилась навчання пора,
І зібралась на дзвоник останній
Вся весела шкільна дітвора!

Останній день у школі, останній раз так поряд обличчя вчителів та друзів, останній дотик до вже знайомих парт, останній погляд у такий рідний клас – чи не такі слова пронеслись у голові майже кожного випускника Школи Українознавства при парафії Св. Кн. Володимира, поки вони всі разом очікували врочистого входу до зали?!

Провіснику волі! Великий титане! Справдились думи твої. Приймай ти данину любові і шани Од вільних народів нової сім'ї! Саме такими словами під супровід мелодії "Реве та стогне Дніпр широкий" розпочала директор Школи Українознавства п. Світлана Фаріон свято відзначення 196 роковин від дня народження славетного українського поета - Тараса Григоровича Шевченка. Ось він - благородний, мужній Т. Г. Шевченко, захисник прав знедоленого народу.

Надворі гуде хурделиця, снігом замітає, засипає усі дороги та стежки, та швидко поспішають і діти, і батьки до Школи Українознавства при Парафії Св. Кн. Володимира. Кличе усіх святково прикрашена ялинка, манить яскравими барвами сцена - треба чекати якогось цікавого дійства, адже недарма коридорами Школи бігають, хвилюються, щось нашіптують, наспівують не лише учні, а й учителі, не лише батьки, а дідусі й бабусі! Останні хвилини промайнули непомітно і вже час розпочинати святкову програму.

Останній день у школі, останній раз поряд обличчя вже рідних вчителів, вже по-справжньому вірних друзів - віриться і не віриться, правда це чи - ні?! І знову сонячного літнього дня Школа Українознавства при Катедральному соборі святого князя.Володимира проводжає у незнану, але по-своєму бажану, невідомість своїх випускників-десятикласників. Щасливі обличчя, дорослі роздуми про життя, серйозні плани на майбутнє - і невже це вони 10 років тому переступили поріг Школи, невже це вони ще декілька тижнів тому хвилювалися за свої оцінки на останніх випускних іспитах?!

З приходом весни кожна людина тонше, глибше відчуває красу, з якимось легким щемом у серці згадує минуле та з надією готується до прийдешнього. Для кожного українця перший весняний місяць завжди був, є та й буде особливо трепетним ще й тому, що ці дні подарували Україні достойного сина, великого митця всіх поколінь - Тараса Григоровича Шевченка.

Вже десь недалеко, зовсім-зовсім близько чути передзвін дзвіночків на санках, що везуть святого Миколая. Чекають цього Святого усі діти та й, певно, дорослі з цікавістю вранці зазирають під подушку - чи є подарунок!? З нетерпінням очікували приходу святого Миколая і учні Школи Українознавства при катедрі Собору святого князя Володимира. Від садочку до старшокласників - усі готувалися, старалися, бо знали - подаруночок обов'язково буде.

Прийшла,постукала у наші двері, вікна, душі весна. Прийшла з пробудженням природи, з оновленням наших почуттів, наших душ; прийшла з готовністю сприймати все нове та відновлювати, не забувати старе. Певно, для всіх українців перші весняні дні незмінно асоціюються з ім'ям великого поета Тараса Григоровича Шевченка. Кожного року у перші дні березня лунають у школах, у концертних залах вірші поета, линуть душевні мелодії пісень відомих поем Великого Кобзаря.

Передчуття Різдва - це особливе відчуття чогось незвичайного, чогось дивного та особливого, незабутнього і щороку, по-своєму вражаюче, нового. Але завжди це все об'єднується навколо сім'ї, родини, того нетлінного вогнища наших, українських звичаїв та обрядів. Кожного разу, коли стаєш свідком відтворення, збереження чогось далеко прадідівського, починаєш усвідомлювати себе ще більш єдиним з рідною землею, прагнеш й надалі плекати це у своїх дітях, внуках...