Стара, як світ, Василина Кушнірчук, знала безліч пісень і легенд і завше любила стверджувати, що доки люди пишуть писанки, доти буде існувати світ. Бо тоді добро перемагає над злом. Василина в молодості писала писанки, але не мала таких барвників, які тепер мають космацькі жінки, то використовувала фарби, які сама готувала з різного зілля.

У Михайла Вінтоняка на присілку Медвежому, у Космачі, народилось ще одне малятко. Воно була п'ятою дитиною в сім'ї з дванадцяти дітей. Українськими землями знищував усе живе голодомор. 1933 рік косив українські села нещадно. А тут, на Гуцульщині, нуртувало українське життя. Хоча жили гуцули не в злиднях, але тяжко працювали і заробляли собі на прожиття. Отож, і дитинка, яка народилася в Медвежому, мала шанси на виживання.

Космач – це мальовниче українське село на Гуцульщині, яке віддавна вабило і вабить до себе видатних іноземних дослідників: Оскара Кольберга, Еріха Кольбенгаєра, Раймунда Кайндля, Давида Ґобермана та славетних українських діячів історії і культури – Філарета Колессу, Олексу Новаківського, Святослава Гординського, Михайла Мороза, Григорія Смольського, Олександра Довженка, Аллу Горську, Ольгу Луцик-Рем, Станіслава Людкевича, Миколу Колессу, Романа Іваничука, Володимира Грабовецького.

Про космацьке писанкарство сказано вже багато в ґрунтовних дослідженнях Олександри Цегельської зі Львова, Володимира Войни з Москви, Одарки Онищук з Канади, Давида Гобермана зі Санкт-Петербурга, Зенона Елиїва зі США, Василя Скуратівського з Києва. Я свого часу опублікував свою розвідку «Космацькі писанки», а також виступив на наукових конференціях у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва з доповідями під заголовками «Космацьке писанкарство вчора, сьогодні і завтра» та «Шляхи відродження осередків писанкарства у Космачі в ХХІ сторіччі». Тому в даному дослідженні хочу зупинитись виключно на еволюції космацької писанки впродовж двох минулих сторіч.

Підготовка до Великодніх свят на Гуцульщині, зокрема, в Космачі, розпочинається від середопістя. Акурат у цей час беруться гуцули за писання писанок. Першою зачинають писати писанку «безконечник», пояснюючи це тим, щоби так тримався рід хати, як безконечник яйця, бо віддавна ведеться на Гуцульщині, що на Великодні свята збирається до хати весь рід із ближніх і дальніх теренів.

З Тарасом Городецьким звела мене доля ще в 1992 році в Києві, коли я проводив в Українському домі Перший Міжнародний з’їзд писанкарів на який з’їхалися до Києва писанкарі з Франції, Великобританії, Польщі, Канади, Німеччини, США та з усіх областей України.

 Про українську писанку маємо багато монографій, виданих різними мовами і в різних країнах, де живуть українці. Одні книги просто укладаються з фотографій писанок та детального процесу їх виготовлення, інші – подають цікаві історичні відомості про писанки та розшифровують писанкові символи.

Пригадується картинка з раннього дитинства, коли я під самою стелею лежав у яворовій колисочці, а тато колисав мене за лляні вервечки. Мати тим часом сиділа біля каганця (електрики ще тоді не було) і чаклувала над золотистими соломинками. Я не міг збагнути, що з того буде, і тільки тоді, коли мати вже мала в руках готову конструкцію і почепила її на сволок, я пильно стежив маленькими оченятами, як мамин виріб дивовижно крутиться під стелею, а його наздогнати квапиться чудернацька тінь. Це все діялося акурат перед Різдвяними святами, а вже коли приходили колядники та гості, то всі залюбки милувалися маминим павуком.

– Що таке, мамо, Космач?
Скільки присілків у нього?
– Сину, це материн плач.
В неї немає нікого.
– Хто його, мамо, зіткав?
Звідки восковії плити?
– Сину, це з жовтих отав.
Бог не велів їх косити.

Ще в 2005 році, в часопису «Українське слово», я опублікував цю свою розвідку. Зважаючи на події, які відбуваються зараз в Україні, подумав, що вона залишається й надалі актуальною. Бо, тільки-но починається передвиборна кампанія в Україні, як одразу виникає мовне питання, адже кандидати намагаються ініціюванням чинника російської мови виграти вибори, обіцяючи мільйонам українських безбатченків та частині російського населення, що російській мові буде надано статус державної, як тільки вони прийдуть до влади.