Напевно, жодні інші свята не здатні так стрімко повертати нас у дитинство, як Різдвяні. Тепер, у дорослому віці, у кожного з’явилося стільки клопотів, а дні сповнені такою метушнею, що ми навіть святкуємо якось похапцем. Поміж клопотами і метушнею. А в дитинстві й очікування свята, і саме свято були наповнені передчуттям дива. Казковістю. Особливо, якщо дитинство ваше минало в селі.

Мабуть, я не дуже помилюся, якщо скажу, що значна частина представниць прекрасної половини людства доволі часто опиняється в ситуації, коли обіцяє собі з найближчого понеділка почати нове життя.

Напевно, я не відкрию Америку, якщо скажу, що життя українських заробітчан, яких сьогодні зустрінеш у багатьох країнах світу, складається, здебільшого, з напружених, часто доволі сірих буднів. І тут, у вже давно відкритій Колумбом Америці, також. Зрештою, нарікати нічого, адже ми самі вибрали собі таку долю – відкинувши емоції, важко працювати на чужині, аби вдома, на Україні, облаштовувати побут своєї сім’ї, допомагати батькам з їхніми мізерними пенсіями, вчити-одружувати дітей, забезпечуючи їм надійний старт у житті.

Кожному з нас випадають у житті певні випробування. Комусь менші, а комусь більші, комусь серйозні, а комусь не дуже, комусь до болю в серці, а комусь – до легкого подиву в очах. Однак доволі часто буває так, що навіть при найменших труднощах ми здатні згущувати фарби, і тоді здається, що саме нам найгірше, що саме у нас найкритичніша ситуація, і що взагалі весь світ саме проти нас.

Гадаю, ви не проти, щоби повести сьогодні мову про борщ. Звичайнісінький борщ, без якого не уявити ані буденне, ані святкове меню українців. І скільки б ми не вихвалювались, що понад усе любимо кальмари чи суші, паштет з гусячої печінки а-ля фуа-гра чи курча у вині під соусом бешамель, однак, мабуть, у кожного покотиться слинка від згадки про тарілочку смачнючого борщику, від згадки про його апетитно-бурячковий вигляд і не менш апетитно-неповторний аромат.

Кілька місяців тому у популярному в Українській околиці магазині «Ann’s Bakery» було встановлено скриньку для збору коштів на лікування трьох дітей зі сім’ї Зубиків, які проживають у селі Старі Богородчани Івано-Франківської області.
Організував цю важливу справу опікун хворих дітей в Україні пан Роман Заяць. Чим була зумовлена потреба такої допомоги саме зараз – про це ми скажемо нижче.