5 травня виповнюється 15 років саме з того дня, коли нашу газету побачив світ.

Дивлячись тепер на цей перший номер, – тоненький, на шістнадцять сторінок, з яких текст займав лише шість, зі слабкою, недосконалою графікою і з одним журналістом (він же – головний редактор) – Анатолієм Генріховичем Гороховським, я думаю: «15 років – це багато, чи мало?

Ну от і добігає кінця ще один рік. І все для усіх нас повторюється знову: традиційні ревізії по шухлядках і шафках, інвентаризації планів і мрій, тріумфальне викреслювання зі списків уже здійснених задумів, і прикре міркування над тими пунктами, втілити котрі так і не вдалося.

Ми теж, як і всі, стоїмо зараз із маркером перед величезним списком наших творчих задумів і оглядаємося на минулий рік, аби ще раз відсвяткувати наші перемоги і досягнення і задуматися над помилками і невдачами.

У травні виповнилося 10 років з часу виходу у світ першого номера нашої газети "Час і Події". Безу-мовно, для етнічного видання це со-лідний "вік". Для мене і для моїх ко-лег, котрі, як і я, не люблять пишних святкувань на свою честь, було зов-сім природньо відзначити цю дату виданням ще одного 64-сторінко-вого номера. І як завжди, дорогі читачі, у ньому були зібрані для вас найцікавіші і найрізноманітніші матеріали, де наш авторський ко-лектив був представлений у всій своїй професійній та естетичній кра-сі.

1. "Перш за все потрібні факти, а вже потім їх можна перекрутити" (Марк Твен).

Факт - телефонний месідж від реалтора і одночасно моргічного агента Лариси Марченко був знятий з нашого автовідповідача і записаний одним із співробітників 29 червня 2005 року. На прохання Лариси, її реклама як моргічного агента була знята 7 липня (тобто в першому ж номері, який вийшов після її дзвінка).

Наша нова рубрика "Боргова яма" викликала бурхливу реакцію читачів. Одні чекали гучних судових процесів над газетою, інші - їх більшість - успішного завершення незвичайної акції. Кількість дзвінків та листів від "потерпілих" спочатку нас просто розстроїла - нев-же у цій правовій країні, де кількість адвокатів на душу населення побила усі світові рекорди, ми, газета, останній притулок для об-манутих. Судячи зі всього - так. Громадська думка - це те, що залишилося середнім американцям.