(І)
Данило Яневський, доктор історичних наук, Львів. Спеціально для «Час і Події»
Будь-який киянин або гість столиці вважає своїм святим обов’язком перейтися бодай раз Андріївським узвозом, помилуватися тамтешніми пам’ятками, купити на згадку якийсь український сувенір.

Два тижні тому ми зупинилися на основних «досягненнях» російського царату, який окупував більшість земель сучасної України наприкінці XVIII століття.

51-річний Андрій Курков – найвідоміший у світі сучасний український письменник. Крім рідних української та російської, вільно володіє англійською, німецькою, французькою, польською, а ще перекладає японською.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-11 за 2012 рік

Минулого тижня ми зупинилися на риторичному запитанні, яке світової слави російськомовний письменник, за походженням «малорос», поставив якимось своїм співрозмовникам – «великоросам». Антон Чехов, порівнюючи англійських окупантів Індії з московськими окупантами України, запитав їх: «колоніалісти-англійці окупованим індійцям дали, бодай, електрику.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-10 за 2012 рік

Минулого тижня ми разом з вами пригадали собі «традиційну», імперську концепцію так званої «національно-визвольної війни» під проводом Богдана Хмельницького, з’ясовували альтернативну їй візію сучасних науковіців.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-9 за 2012 рік

У минулому числі «Часу і Подій» ми познайомилися із сучасним поглядом на той період історії нашого народу, який впродовж останніх 150-ти років активно та безсовісно фальсифікувався царськими, згодом – більшовицькими та, як це не дивно, українськими істориками умовного «патріотичного» напрямку.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-8 за 2012 рік

У минулому числі «Часу і Подій» ми впритул підійшли до однієї з найбільш контраверсійних тем середньовічної історії нашого народу. Ця тема виразно «розпадається» на декілька взаємопов’язаних між собою подій, які на століття наперед визначили долю і народу, і земель, на яких цей народ мешкав.

У минулому числі «Часу і Подій» ми зупинилися на фундаментальному висновку сучасного українознавства – про принципову відмінність між двома типами правосвідомості громадян Речі Посполитої / Великого князівства Литовського, з одного боку, та підданих Великого князя Московського (згодом – царя), з другого.

 Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-6 за 2012 рік

У минулому числі «Часу і Подій» йшлося про такий собі «історичний» генетичний код нашого народу.

Коротко нагадаю деякі основні висновки сучасних українознавців.

Продовження, початок у №№41-51 за 2011 рік та у №№4-5 за 2012 рік

У минулому числі «ЧіП» йшлося про найновіші розуміння вітчизняного українознавства щодо ключових подій середньовічної історії нашої країни та нашого народу.

До таких, безперечно, належить розробка та ухвалення третього видання Статуту Великого князівства Литовського 1588 р. Кодекс цей, нагадаю, діяв впродовж наступних 300 років.