27 листопада в Черкасах нарешті став хламом і пилом пам'ятник Леніну у центрі міста. Через 17 років після того, як це мало статися - але все ж сталося. Процес декомунізації помаленьку іде. У Нововолинську Волинської області місцевого Леніна продали колекціонерам, а за виручені гроші відлито три дзвони для храму. Одеса, Суми, Ромни, Кременчу, Київ в різний спосіб позбуваються радянської монументальної пропаганди.

5 квітня 2008 року в Кременчуці "Порш-Кайєн" місцевого бізнесмена Леоніда Нефедовича на шаленій швидкості збила на смерть трьох пішоходів. Фотографії розірваних тіл, понівечених облич, відірваних рук і ніг, викладені кимось в Інтернеті, жахають. За свідченням очевидців, а також і згідно заяви начальника УМВС Полтавщини Цимбалюка, водій був у стані сильного алкогольного сп'яніння - настільки, що не міг стояти на ногах. "Порша" кінцево зупинив лише бетонний стовп.

Ще до Євро-2012 у нас пішла просто пошесть на префікс "євро-". "європейська чистка офісів", "європрофіль", "євро-кульки", і навіть "єврогриль". Останній писк цієї моди - "євроціна на газ".

Що ховає за собою ця "євроціна"? Російська монополія отримує надприбутки, попутно знищуючи економіку конкурентної держави, підвищуючи ціни для простих споживачів, та ще й сварячи між собою двох її чільників - президента і прем'єра. Незрозуміла ні ціна газу, ні умови постачання і його реальні постачальники.

Мова в цій статті піде про українську етнічну спільноту, яку чужими руками тимчасово розділено на два мовні простори - російськомовних і україномовних. "Поділ України" проходить саме по цій межі. Існує як мінімум 5 груп російськомовних громадян України, які розмовляють російською з абсолютно різних причин. Ця стаття не стосується ні російськомовних росіян, ні представників інших національних меншин (вірмен, поляків, угорців), ні іноземців, що вчаться чи проживають в Україні, ні людей без національної ідентичності. Вони - інакші, і щодо них держава повинна здійснювати іншу мовну політику.

Згадуючи про останні вибори, неминуче мова заходить про поділ України на дві частини. Ця міфологема - шкідлива й така, що не відповідає дійсності. Для мене Схід і Захід - це Донеччина з Луганщиною з одного боку, і три галицькі області - з іншого. Саме в такій географії їх можна вважати суперниками. Інші регіони набагато менш радикально й контрастно реагують одні на одних і різняться поміж собою. Говорячи про Схід і про Захід, коректним буде згадати, що існує ще й Північ і Південь, суб'єктність яких поки що не така явна; що існує дуже різний Схід - Харківщина, наприклад, не є ні Донеччиною, ні Дніпропетровщиною; що центральна Херсонщина за своїм вибором не надто різниться від північної Житомирщини. Існує і окремий суб'єкт - Центр, що геть не тотожний Києву.

Одна з найочевидніших символьних підмін нашого часу - це описування будь-якої проукраїнської дії терміном "націоналізм". Хитрість тут - у старій пропагандистській формулі "український націоналізм - сучасна версія фашизму/нацизму". З таким висновком і "мову", і Голодомор, і Мазепу можна приклеїти до "нацизму". Примітивна і зручна тактика, спеціально прилаштована для пострадянського одномірного світогляду б'є по давніх ранах, нав'язуючи чужу історію і підігруючи розкольницьким і антиукраїнським ідеям.

Марш 14 жовтня залишив по собі двояке відчуття. Багато з моїх друзів, адекватних і освічених, корінних киян і приїжджих, були на Марші. Гасло підтримки УПА здобуває все більше прихильників, після десятиліть комуністичної пропаганди розпадаються старі міфи.

Марш 14 жовтня залишив по собі двояке відчуття. Багато з моїх друзів, адекватних і освічених, корінних киян і приїжджих, були на Марші. Гасло підтримки УПА здобуває все більше прихильників, після десятиліть комуністичної пропаганди розпадаються старі міфи.

Ця стаття - першочергово для тих, хто любить і поважає українську мову, бажає їй доброго майбутнього, а зокрема - для тих, хто визнає себе україномовним. Її мета - показати, якими шляхами розмивається наша мовна сфера. Хотілося б відразу спростувати закиди про насильство і шовінізм. Це - стаття про приватну щоденну мовну практику україномовного громадянина у власній державі, аналогічно до німецькомовного громадянина Німеччини чи франкомовного француза.

Події навколо пам'ятника радянському солдату в центрі Таллінна відкрили скриньку Пандори, заховану у цій монументальній пропаганді радянськими ідеологами. Для естонців вторгнення радянських військ в 1940-му, і знову в 1944-му - окупація. Ідеологічна спекуляція радянської влади, підміна нею термінів перетворили символи другої світової на символи перемоги над естонцями, над їхньою незалежністю.

Згадаймо січень 2005-го. Коли загорілий очільник Генеральної прокуратури годинами тусувався під виборчим штабом Ющенка, країна відпочивала після виснажливих виборів.

Піскун, відновлений судом ще місяць перед тим, відчував, що стілець під ним серйозно хитається - його рафіновано-кучмістське минуле тягнуло його на дно, разом з Медведчуком, Кучмою, Януковичем.