Юрій Луценко перебрав функції Генерального прокурора України у травні 2016 року. Дивним виглядав вибір президента Порошенка, бо Луценко не має юридичної освіти і будь-якого досвіду в такій роботі. Але в Україні все можливе. Тим більше, що незаперечним було та залишається, що Юрій Луценко - це стовідсотково людина президента.

Перебуваючи недавно в Україні, як я вже писав, до речі, я мав нагоду відвідати й ознайомитися з протестуючими офіцерами та солдатами на новому майдані біля Верховної Ради України. Оскільки я чув від своїх друзів у самій Україні і читав на сторінках української преси попередньо майже тільки погані повідомлення чи оцінки про протест, про учасників, про їхніх ініціаторів тощо... то я підходив до місця протесту з упередженням, сподіваючись побачити там спитих російськомовних провокаторів, а, може, і Саакашвілі поміж ними. Така вже людська натура - сподіватися чогось поганого.

Біля Верховної Ради України (ВРУ) у Києві, подекуди на площі біля Маріїнського парку, а також на вулиці Грушевського, хоча простором в межах тільки одного кварталу між вулицями Липська та Шовковична, розташовано близько п'ятдесяти військових наметів, у яких перебуває, мабуть, кількасот учасників. Виглядає, що це, головним чином, військові люди, одягнені по-військовому, які позиціонують себе як українські ветерани війни з Росією на Донбасі.

Було це ще у 2013 р. У грудні місяці мав я нагоду не лише бути свідком, але й учасником славного Майдану.

Місто Харків пишається своїми університетами та студентами, мабуть, на відміну від представників старшого покоління населення і, зокрема, своєї влади. Серед цілої групи вищих інституцій освіти є також Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, який почав писати свою історію ще 1804 р. Сьогодні університет - вищий навчальний заклад, який готує нові кадри педагогів. У цьому ж університеті я мав нагоду представити свою нову книжку «Близька Україна з нью-йоркського зошита».

Відзначення відбувалося у двох частинах у Києві та Львові, з 25 до 29 серпня ц. р. Спершу подаю світлий бік цієї ювілейної дати: організаційна і технічна підготовка була майже взірцевою. Єдині мінуси такі несуттєві, як, скажімо, часті запізнення, оренда приміщення, не відповідного для виголошення промов, як у Мистецькому арсеналі у Києві, тощо. Але, загалом, технічна підготовка була більш ніж задовільною.

Перебуваючи у Києві, вже навіть не міг пригадати, який за рахунком цей мій візит, але на 26-му році незалежності України можу погодитися, що від першої моєї поїздки туди 27 років тому національний стан дещо покращився, хоча, правду кажучи, не набагато. Основною мовою у Києві і далі є російська, хоч українську або її суржиковий варіант сьогодні чути більше.

Відкриваючи Перший Конгрес СКВУ в Нью-Йорку 1967 р., отець-прелат Василь Кушнір, пізніше обраний першим президентом СКВУ, сказав наступні слова: «У розбудженій духовності і совісті вільного українця Світовий Конгрес Вільних Українців ставить програму: Україна мусить бути українською; найніжніші струни наших почувань мусять бути українськими; молода українська генерація мусить бути українською; Україні ми мусимо приготувати майбутність радіснішу і гіднішу, ніж усі її дотеперішні найсвітліші історичні дні...

Президент України є прекрасним ПР-ником, а ще – найкращим актором у театрі абсурду. Скоро виповниться три роки президентства Петра Порошенка.

До найуважніших чинників демократії належить громадянський контроль, який проявляється різними способами – від виборчого процесу до публічного протесту, а то і громадянської непокори. Прояви можуть мати зовсім мирний характер, а то і далеко більш жорсткий. Все нормально, допоки прояв не заважає мирові інших громадян. У такому суспільстві всі мають голос.