Невпинно летить час. Ще зовсім недавно однією із шанованих мною гостей на презентації книги «Буковинське вишиття і ткацтво: знаки-символи», яка відбулася в Українському Національному Музеї, була моя землячка Галина Гаврилюк, яка проживає в штаті Каліфорнія. І буквально через декілька днів я отримала запрошення на відзначення Шевченківських днів разом з українською громадою Сан-Франциско.

Хочу зазначити, що поїздка була фантастичною, і я отримала море задоволення від чудового міста Сан-Франциско, яке нагадує мені нашу Ялту, від знайомств з новими людьми (саме в цей час тут відпочивала група працівників Українського Посольства з Вашингтона у складі Олени Ісаєвої, Валентини Федоришин з дочкою та Олександри Нестерчук), а також – українською громадою Сан-Франциско, Сакраменто та Санта-Клари.

Cтрімкі вулиці міста
Олена Ісаєва,Олександра Нестерчук, Валентина та Вікторія Федоришин, Настасія Марусик, Олена Захарова, Галина Гаврилюк
Вигляд на місто із горбів Твін-Пікс
Капличка на території монастиря
Тюрма Алькатрас

	Церква, збудована дружино Ліланда Стенфорта, після його смерті
	Центральний вхід до Стенфордського Університету
	Учасники майстеркласу з герданоплетіння (недільна школа в Санта-Кларі)
	Українська громада Санта-Клари
	Cпівробітники Генерального консульства України в Сан- Франциско Олександр Філіпенко, Сергій Альошин, Олена Захарова, та їхні дружини
	Анна Сомик із доповіддю

Роль екскурсовода на правах господині взяла на себе співробітниця Генерального консульства України в Сан-Франциско – Олена Захарова, яка чудово впоралася з цією місією. Із розповідей п. Олени дізнаємося, що Сан-Франциско, назване в честь святого Франциска Ассизського, на сьогодні – світовий туристичний центр з крутими схилами та будівлями у стилі поєднання вікторіанської та сучасної архітектури. До речі, у 1906-му році, після сильного землетрусу і пожежі, місто було практично повністю відбудоване. По всьому периметру бізнесового центру міста з його хмарочосами і офісами розташовані етнічні квартали, в яких співіснують представники різних народів, зокрема, китайці, італійці, афроамериканці, росіяни, вихідці із країн Азії та ін.

До визначних пам’яток міста належить один з найдовших висячих мостів у світі, знаменитий міст Голден Гейт («Золоті Ворота»), зведений у 1937-му році.

Голден Гейт ( до речі, відомий як популярне місце для самогубств), є своєрідною візиткою Сан-Франциско. Ця грандіозна споруда вражає своїми розмірами і чудовою панорамою на місто. Серед пам’яток Сан-Франциско слід відзначити також діловий центр Маркет-Стріт, гору Маунт-Тамалпас, з вершини якої видно красу усього міста і затоки, острів Енджел – колишній фільтраційний табір періоду ІІ-ї Світової війни. Сан-Франциско славиться великою кількість музеїв з нетрадиційною тематикою. Серед них – музей народних професій, Антикварний музей вібраторів, музей офтальмології, Галерея штампів, музей татуювань, музей НЛО, Інтернаціональний музей жінок, музей воскових фігур та ін.

Декілька слів хочеться сказати про Федеральну тюрму Алькатрас, яка розташована на однойменному острові, затоці Сан-Франциско. В якості Федеральної тюрми ця споруда почала функціонувати з 1934-го року у відповідь на ріст рівня злочинності в 30-х роках і початку ери організованої злочинності в США. Саме в ці роки великі мафіозні родини і окремі банди вели війну за сфери впливу, жертвами якої нерідко ставало мирне населення. Гангстери контролювали владу у містах. Багато чиновників, отримавши хабарі, закривали очі на злочини. Серед відомих в’язнів тюрми Алькатрас такі імена, як Аль Капоне, Роберт Страуд, Кулеметний Джордж.

Яскраві вогні у вітринах стильних бутиків і модних магазинів чудово вписуються серед вікторіальних будівель елітних кварталів. Унікальний вибір у різноманітних стилях пропонує туристам нічне життя міста.

Знайомство з містом розпочали з Юніон Скверу, де для кожного бажаючого знайдеться місце, щоб відпочити за філіжанкою кави чи смачною перекускою. Саме звідси можна доїхати до інших визначних місць Сан-Франциско кабельним трамвайчиком. Ми вирішили проїхатися на ньому до океану. Спускаючись крутою дорогою, поміж житловими будинками відкривається панорама найзакрученішої міської вулиці у світі – Ламбард Стріт. Ця вулиця схожа на зигзаг, обсаджений квітами, і символізує горбистий характер усього Сан-Франциско. Прокатавшись на кабельному трамвайчику стрімкою вулицею міста, опиняємось на найбільш відомому і улюбленому для туристів місці – Pier 39 та Fisherman’s Wharf. Із розповідей нашого гіда – Олени Захарової – дізнаємося, що дегустація зупи з молюсків та шоколаду Джіраделлі є обов’язковим пунктом у плані кожного туриста, котрий відвідує Сан-Франциско. Шоколадом і різними делікатесами на його основі шанувальники солодощів мають можливість поласувати на шоколадній фабриці-музеї (в минулому – діюча фабрика) під назвою Джіраделлі. У фойє цього кафе-музею ще від фабрики залишилася старовинна машина з виготовлення шоколаду, яка перемішує шоколадну масу у величезній посудині. Вся наша компанія із задоволенням провела дегустацію різних солодощів на основі шоколаду та морозива.

Та на особливу увагу заслуговує Рибацька пристань (Fisherman’s Wharf), куди з моменту заснування міста (1776 р.) рибалки завозили свіжі морепродукти і буквально з човнів збували їх місцевим мешканцям. З плином часу на цьому місці за рецептом, привезеним з Англії першими поселенцями,  почали варити зупу («клейм-чаудер») з молюсків. Особливість цієї зупи полягає в тому, що її подають у не менш смачній, ніж сама страва, мисочці-хлібині, спеченій за особливим рецептом. Прогулянка по Ембаркадеро з такою зупою та свіжим океанським вітерцем на фоні мосту Золоті Ворота – неймовірне задоволення.

Далі ми сідаємо в один із старовинних трамвайчиків під назвою «Сан Дієго» і прямуємо до місця, звідки почалася наша подорож – до Юніон Скверу. По дорозі милуємося виглядом на ще один міст, що з’єднує місто на півострові із материком зі сторони передмістя Окленд. Мова йде про міст Бей-Брідж. Численні схили Сан-Франциско є знаменитими пам’ятками міста. До одного з них (двох горбів-двійнят) під назвою Твін-Пікс ми вирушили на авто по стрімкій серпантиновій дорозі, відшукуючи щоразу свою душу у п’ятах. Добравшись до вершини горбиків-двійнят – аж дух перехопило від неймовірної панорами, яка відкрилася перед нами. Все місто, як на долоні, оповите легеньким туманом на фоні океану...

Незважаючи на насичену програму і брак часу, мені пощастило побувати на території знаменитого Стенфордського університету – одному із найпрестижніших учбових закладів світу. Цей університет був заснований залізничним магнатом, колишнім губернатором Каліфорнії та сенатором США Лілендом Стенфордом та його дружиною Джейн Летроп Стенфорд. Подружжя заснувало цей навчальний заклад на честь свого сина, Ліленда Стенфорда молодшого, який помер від тифу у віці 16 років у Європі. Відкрився університет у 1891-му році з 559-ма студентами та 15-ма викладачами. На сьогодні в цьому вузі за бакалаврською програмою навчається близько 6800 студентів та 8300 аспірантів. Його випускники є засновниками всесвітньовідомих компаній, серед яких: Nike, Hewlett-Packard, Sun Microsustems, Nvidia, Yahoo, Silicon Graphics та Google.

Далі, за програмою візиту, відбулося знайомство з українською громадою Сан-Франциско на чудовому концерті, приуроченому до Шевченківських днів, який відбувся у парафіяльній залі Української Православної Церкви св. Михайла. Програма концерту була відкрита знаменитим Тарасовим «Заповітом» у виконанні хору «Трембіта» (диригент – Маруся Черепенко). Цікава змістовно-пізнавальна доповідь на тему «Тарас Шевченко – думки генія та слова української нації», прозвучала з уст Анни Сомик. З вітальним словом до присутніх звернувся Генеральний консул України в Сан-Франциско – Сергій Альошин. Ведучий програми – Андрій Криштафович – щоразу запрошував на сцену учасників концертної програми, які виконували знамениті твори великого Кобзаря, і не просто виконували – а на високому професійному рівні.

Серед них – Мат Росін та Елла Беліловська, Катруся Біскарді, Наталя Кохана та Ольга Шевчик, Сюзанна Гонтар, Микола Настин, Оксана Ситницька та одна з організаторів концертного дійства – Маруся Черепенко. Своєрідною перлинкою концерту було те, що в ньому взяли участь багато родинних колективів, зокрема, родина Гриців (Олекса та Юстинка), Філіпенко (Іванна та Джуліана Марія), Данилишин (Олександр та Андрій), Стус (Оксана та Святослав). Особливої уваги заслуговує ансамбль бандуристів із Сакраменто під керівництвом Заслуженої артистки України Ольги Г. Олійник та ансамбль «Коляда» (диригент – Андрій Криштафович). Закінчився концерт твором «Ще не вмерла Україна», який учасники і глядачі виконали стоячи. Прикрасою зали була виставка добре відомої у громаді художниці – Наталі Тягло – з її творами на тематику української міфології.

У неділю мені поталанило побувати на Службі Божій в містечку Санта-Клара, де мізерна громада українців винаймає для богослужінь жіночий монастир (Carmelite Monastery Chapel). Отець Петро Дячок впродовж двох годин провадить у цьому монастирі Службу Божу. Далі люди прямують до невеличкого культурного осередку – Українського Католицького центру св. Володимира – з недільною українською школою, якою опікується родина Гриців. Ці події, що відбулися впродовж трьох днів, були пересипані майстер-класами з герданоплетіння, які мені вдалося провести з бажаючими оволодіти навиками цього стародавнього ремесла.