27 cічня планета відзначила 250-річчя від дня народження Вольфганга Амадея Моцарта - "сонячного генія", "бога музики" й "найбільшого поп-ідола всіх часів і народів".

Саме так величали композитора в різні епохи, проте для кожної з них він залишався однаково цікавим і актуальним. Довкола Моцарта й досі не припиняють кружляти таємничі чутки й історії, здогади й домисли, а легенди та художні твори про Амадея, мабуть, уже давно дорівнялися за обсягом поважним музикознавчим дослідженням тієї надзвичайної спадщини, яку залишив нам класик лише за короткі 35 років життя.

Проте сьогодні не заглиблюватимемося вкотре в знайомі вже з енциклопедій і наукових праць факти й твердження, а спробуймо здійснити - на традиційній сторінці "мандрів" - подорож на Планету Генія, його історичними таємницями та сучасними маршрутами.

 

Слово сучасникові

 

Франц Ксавер Німечек був єдиним біографом Моцарта, якому пощастило приязнитися з композитором за життя. Перше видання його книги про геніального музиканта побачило світ 1798 року в Празі, присвячене не менш відомому віденському класикові - Йозефу Гайдну. В піднесеному стилі своєї епохи Німечек писав про Моцарта: "Він був видатним митцем! Музика становила найважливішу, улюблену та головну частину його життя, довкола неї постійно оберталися його думки та почуття. Він писав із неймовірною легкістю та швидкістю - комусь це видавалося поспіхом, поверховістю, але насправді то просто сила його уяви відразу окреслювала перед ним увесь твір. Тому так рідко можна знайти в його партитурах викреслене чи переправлене. В тиші ночі, коли нічого не відволікало, його творчий дух сягав найвищої наснаги, розкривав найбільше багатство звуків, пальці сплітали найвитонченіші гармонії. Лише той, хто слухав Моцарта в ті нічні години, може мати уявлення про всю глибину й обшир його музичного генія...

Як людина він був за характером добрим і приязним. Щирість і рідкісна відданість часто робили його легкою жертвою обману: він допомагав своїм найзапеклішим ворогам, хоча деколи здатен був відчути натуру людини з першого погляду. Сам спосіб його виховання, постійні переїзди та подорожі, в яких він жив тільки з та для свого мистецтва, робили для Моцарта неможливим пізнання людської натури. Цей недолік призвів до не однієї помилки в його житті.

Про своє мистецтво він говорив рідко й мало, а чужими творами захоплювався щиро та зворушливо. З цього огляду не можу не переповісти одного анекдоту: якось у вузькому колі Йозеф Гайдн показував свій новий твір. Поруч із Моцартом сиділо чимало музикантів, серед них і один такий, який ніколи нікого не хвалив більше, ніж себе самого (йдеться про композитора Антона Кожелуха). Обговорюючи якийсь фрагмент, він уїдливо зауважив Моцарту: "Я так не написав би!" "Я також ні, - відповів Моцарт. - І знаєте чому - тому що жоден із нас не зробив би цього настільки вдало".

Із того дня в Моцарта з'явилося на одного непримиренного ворога більше".

 

Слово експерту

 

Професора Зальцбурзького Моцартеуму Гунтера Бауера вважають одним із найкомпетентніших сучасних експертів-"моцартознавців". У інтерв'ю "Німецькій хвилі", приуроченому ювілею, професор Бауер, зокрема, наголосив: "Наше сучасне бачення Моцарта значною мірою зумовлене розвитком медіа. Це означає, що ми в будь-який момент завдяки технічному забезпеченню можемо прослухати кожен із моцартівських творів. Як наслідок - творчість Моцарта нині стала всесвітнім надбанням, вона надзвичайно поширена та популярна на всіх континентах. Водночас я особисто не вважаю, що існує якийсь особливий "осучаснений" Моцарт".

 

Моцарт як бренд

 

Попри думку компетентного фахівця, можна в дечому не погодитися з ним: саме сучасність зробила з Моцарта значною мірою не лише символ високої духовності мистецтва, а й об'єкт поп-культу. Футболки із зображенням Вольфі продають не гірше за аналогічні текстильні вироби з личинами, наприклад, Че Ґевари чи Джиммі Моррісона. Та найходовішим товаром під брендом "Моцарт" залишаються, безперечно, кондитерські вироби: відомі зальцбурзькі шоколадні "моцартівські" кульки, портрети на яких мають стільки ж спільного з реальним образом Вольфганга Амадея, скільки, для порівняння, жовтенятські зірочки - з маленьким Владіміром Ульяновим.

До кульок додають великі коробки "Мостлі" (віденська відповідь кондитерам Зальцбурга) та кавовий лікер "Моцарт". Серед неїстівних сувенірів першість традиційно втримують тематичні поштові марки - окраса кожної філателістичної колекції.

 

Моцарт без рецепта

 

Про лікувальну й оздоровчо-профілактичну дію моцартівської музики вчені знають теж не відучора. Музика Моцарта є фактично  в усіх альбомах, які мелотерапевти використовують у своїй практиці, її феномен уже багато років досліджують музичні психологи. Останній яскравий приклад: навіть ізраїльського прем'єр-міністра Арі-еля Шарона виводили з коми, спричиненої важким інсультом, під музику Моцарта.

Ще цікавішим фактом є те, що моцартівська музика позитивно впливає не лише на homo sapiens, а й на тварин.

 Твердження, що корови під звуки "Чарівної флейти" дають вищі надої, нині вже сприймають як анекдот, але німецькі вчені раз у раз підтверджують це. Нещодавно в Ганновері науковці з Вищої школи музики та театру й Зооветеринарної академії об'єднали зусилля на теренах цих досліджень молоді. Вони вивчатимуть реакцію на класичну музику приматів, мавп, мишей і лиликів. Ще одна обнадійлива новина надійшла від грецьких учених для власників акваріумів: виявляється, навіть у риб під звуки музики Моцарта зростає апетит і... лібідо. Не випадково, мабуть, окремі сучасники цього композитора вважали його твори дуже еротичними...

 

Жінки в житті Вольфганга Амадея

Біографи описують його невисоким і непримітним на перший погляд, деякі навіть називають бридким. Нечисленні портрети дають вельми суперечливі зображення, ще менш достовірним джерелом уявлень можуть бути кінематографічні втілення останніх десятиліть. Попри це, як свідчить біографія Моцарта, він відігравав "першу скрипку" в житті багатьох жінок. І йдеться не лише про любовні зв'язки...  Він зростає, оточений ніжною опікою матері - на противагу суворому батькові, та в дуеті з палко улюбленою й не менш обдарованою сестрою Наннерль.

Його перша романтична пригода також пов'язана з родинним колом: 1777 року Моцарт із матір'ю вирушив до Аугсбурга в пошуку "достойної посади". Натомість знайшов не менш достойний об'єкт палкого флірту в особі дев'ятнадцятирічної кузини Марі Анни, яку найчастіше називали просто Беслі. Як довго і як серйозно тривала ця афера - однозначно не може відповісти жоден із біографів, однак напрочуд відверті листи до коханої (в найбільш буквальному сенсі) кузини й досі залишаються тими документами з життя генія, котрі, хоча у школах вважають за краще не вивчати, не перестають інтригувати "моцартознавців".

Того ж року Моцартові судилося зустріти першу велику любов у житті - 16-річній співачці Алоїзії Вебер він пообіцяв допомогти стати знаменитою, хоча сам на той час не мав певності не те що в завтрашньому дні, а  й у сьогоднішньому обіді. Схоже, відчула це й потенційна знаменитість: незабаром вона прийняла ангажемент Мюнхенської опери, й коли Моцарт відвідав її наступного разу в столиці Баварії - вказала йому на двері. Проте юний музикант не мав наміру так просто складати зброю: через п'ять років він таки породичався з Алоїзією. Став її швагром, одружившись із молодшою сестрою Констанцією. Щоправда, злі язики подейкували, що цьо-му шлюбу сприяла мати сестер, у якої, крім них, була ще пара доньок на виданні: зауваживши, що Моцарт робить надто виразні знаки уваги Констанції, вона звинуватила його в нечесних намірах і змусила підписати пояснювальний документ, згідно з яким він мав або одружитися з дівчиною, або сплатити 300 флоринів штрафу. "Я знав, що до цієї сплати не дійде ніколи", - писав згодом композитор у своїх листах. Він постановив собі одружитися значно раніше, ніж підписав той принизливий папір.

У цьому шлюбі, з якого вже через вісім років молода дружина залишилася вдовою, народилося шестеро дітей. Вижило лише двоє. Наймолодший син Вольфганга Амадея, котрий прийшов у світ уже після його смерті, відомий ще як "львівський Моцарт", адже багато років жив і працював у нашому місті.

                                                 

Моцарт і масони

 

Вольфганг Амадей навіть не був першим у своїй родині членом "вільних мулярів". До зальцбурзької ложі належав ще задовго до 1784 року, коли приєднався до масонів і сам композитор, його батько Леопольд. На той час це було радше даниною своєрідній "моді" серед інтелектуалів-вільнодумців, а не переконанням. І Моцарт не був у тому віденському "клубі" - а точніше, ложі Zur Wohltatigkeit - найуспішнішим. Не він один, зрештою, прагнув досягти через участь у масонському русі покращання матеріальної ситуації. Ідеали "рівності, свободи, толерантності й братства", "візії визволення через любов і розум" хвилювали його не насамперед, припускають біографи. Однак це не завадило Моцарту зробити свою останню оперу - "Чарівну флейту" - справжнім "кодексом ідеалів ілюмінаті", для тих, звісно, хто здатен був розшифрувати й зрозуміти ці символи. Одна з найбільш поширених свого часу легенд із життя Моцарта свідчить навіть, що саме такий сміливий творчий крок пришвидшив і таємничу смерть генія...

 

А що ж Сальєрі?

 

Історія про менш талановитого конкурента, який усунув причину свого неуспіху доволі поширеними на той час методами, захоплювала романтичну уяву настільки, що навіть дала життя кільком сценічним і навіть кінематографічним шедеврам. Однак уже впродовж багатьох десятиліть науковці намагаються реабілітувати бідолашного Антоніо Сальєрі - зовсім небезталанного, до речі, свого часу придворного композитора, котрому історією судилася лише "геростратова слава". Як педагог Сальєрі сягнув ще кращих результатів: Констанція навіть віддала йому в науку молодшого сина Моцарта. Але й цей факт не переконав крізь віки численних прихильників міфу про італійського лиходія. Хоч не тільки біографи, а й лікарі останнім часом усе категоричніше відкидають версію про отруєння. Більш реальною причиною смерті 35-річного композитора виглядає нині невідомий на той час або недіагностований вірус, або комбінація кількох захворювань на тлі загального виснаження та зниження імунітету.

Так картинно змальована у знаменитому фільмі Формана історія з "чоловіком у чорному", який замовляє в Моцарта "Реквієм", як не дивно, - один із найбільш реальних біографічних фактів. Більшість дослідників нині схиляється до думки, що замовником був граф фон Вальсегг-Штуппах, який незадовго до того втратив молоду дружину. І Моцарт, попри неймовірну завантаженість того життєвого пе-ріоду, погодився на незвичне замовлення - сума го-норару виявилася надто спокусливою. Те, що саме під час написання похоронної меси композитор важко захворів, можна пояснити двояко: психологічно над-вразливий, він так перейнявся мор бідними образами, що мимохіть почав переносити їх на себе. До цього додалася фізична втома від попередньої роботи над "Чарівною флейтою", яку він написав у рекордні терміни.

Не меншою загадкою для багатьох досі залишається факт, яким чином один із найвидатніших композиторів усіх часів "удостоївся" поховання лише в братській могилі. Однією з причин могла бути епідемія, що лютувала тоді у Відні, іншою - й на думку експертів, більш реальною - певна легковажність дружини композитора. Подейкують навіть, що, розчарована тими більш ніж скромними життєвими умовами, в яких залишив її коханий чоловік, вона побажала, щоб і поховали його відповідно. Зрештою, на той час братські могили були явищем доволі поширеним: нагадаємо, що через п'ятнадцять років у такій могилі знайде вічний спочинок і Фрідріх Шіллер.

 

Світ для Моцарта

 

Не дивно, що цьогоріч Моцарт гратиме "першу скрипку" на всіх найбільших музичних сценах світу. І, звісно ж, камертоном стане Відень: тут уже
17 січня відкрили на Домгассе "Будинок Моцарта у Відні". В подальшій програмі - масштабна виставка в Альбертині, яку відкриють 17 березня, численні оперні постановки (загалом понад 90), зокрема й упродовж усього року - в Театрі на Відені. Восени культовий американський режисер Пітер Селларс проводитиме тут фестиваль New Crowned Hope, на якому буде представлено натхненну Моцартом творчість сучасних митців. Протягом року молоді музиканти братимуть участь у своєрідному флеш-мобі "Моцарт спонтанно", а у Відні розташуються "Оази Моцарта".

Не менш насичену програму репрезентуватиме й рідне місто Моцарта - Зальцбург. Саме тут улітку відбудуться центральні події міжнародного моцартівського фестивалю хорової музики, а також оркестрового фестивалю та чимало інших приурочених до свята заходів. Докладніше "Газета" ще повернеться до них у найближчих публікаціях про мандри "моцартівськими" місцями.

А у Києві вчора розпочався фестиваль "Моц-Арт", на якому відбулася постановка  симфонії для дійових осіб із оркестром "Віч-на-віч із Моцартом" відомого російського письменника, автора книги "Загадка Моцарта" Едварда Радзінского. Позавчора ж у столиці пройшла прем'єра менш відомої кантати Вольфганга Амадея "Каяття Давида".