Мабуть ніхто не заперечить те що за останні п'ятнадцять років Сакраменто стало колискою української еміграції на західному узбережжі США. Чи не тому саме цьому місту, власне як столиці штату Каліфорнія, належить почесне право бути місцем проведення видатних дійств, подій, та зібрань духовного, культурного та політичного плану, як місцевого так і міжнародного значення котрі мають відношення до емігрантів з пострадянських країн. Різні події залишають в історії та в серцях людей відповідний відбиток. Від деяких люди втомилися, інші -  залюбки очікують знову і знову. Яскравим прикладом цього є Різдвяний Фестиваль Української Пісні та Поезії що поєднує для нас далеке і близьке не тільки датою але й змістом в своїй назві "Українське Різдво в Каліфорнії".

Нинішній 2006-й рік став чотирнадцятим для цього свята, яке з кожним роком набуває популярності та поваги, особливо серед україномовного населення. І власне суть не стільки в популярності чи в помпезності свята, яскравості декорацій, насиченості програми, якості звуку чи в участі відомих та нових виконавців, а в тому, що це є чудовою можливістю для християн об'єднатися для відзначення більш знаменної події - 2006-ї річниці Різдва нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа. Чи можуть інші події в історії, особи чи обставини зрівнятися з простотою та величчю цієї події, чи вистачить пісень, віршів та видовищ щоб оспівати, змалювати та передати те що залишається таким далеким у часі і таким новим і свіжим за своїм змістом для серця кожного з нас?!! Ісус Христос, був, є і буде причиною, джерелом натхнення і об'єктом нашого поклоніння. Саме ж свято пісні та поезії про котре йтиме далі мова є невеличким,евеличким.езії\ але яскравим штрихом у величній картині епохи, яка почалася від Народження Ххтоа почалась від ій картіні Різдва христа , автором котрої є блг-Отець. далеким у часі і таким новим і свіжим за своїм зриста, автором котрої є Бог-Отець, а учасниками поталанило бути і нам, послідовникам Христа, мешканцям благословенного куточку землі, - в Каліфорнії. Настільки сказане відповідає дійсності ми дізнаємося із вражень людини ше досить нової в Сакраменто, одного із учасників цього фестивалю, котрий дивиться на тутешні події ще з точки зору України і вже бачить Україну, але під кутом зору емігранта в Сакраменто.  

Більшості мешканців мальовничої України вже давно відомо про США, Каліфорнію і Сакраменто і про те що відбувається тут не просто зі засобів масової інфо просто із засобів масової інформації, чи вражень окремих людей, але й з особистого досвіду. Ще до того як ступити на американський континент у мене були певні очікування, уяви та мрії про життя в Америці, можливо, навіть, комплекси - відчуття того, що буде важко звикнути до інших умов, культури, стилю життя, тощо. Уявіть собі про що можна було думати, якою уявляти собі Каліфорнію стоячи пліч-о-пліч, спілкуючись, співаючи духовні, народжні та патріотичні пісні та свідкуючи людям про Бога в багатотисячному зібранні народу на Майлані Незалежності в доленосні дні Помаранчевої революції в Києві чи в Чернівцях. Додам, що низка подій державного значення, свідком яких мені довелося бути в названих містах, у значній мірі сформували мій погляд на Україну та почуття патріотизму.  Звичайно, що співпраця з місіонерами-американцями в євангелізації на просторах України та Росії, стажування в Англії, стали для мене морстомориРосії, стом для освоєння Америки. Поряд з тим аудіо- та відеозаписи окремих пісенних фестивалів, які можна придбати в Україні свідчили про те, що  в Каліфорнії також вирує творче життя, - лунають українські пісні і, навіть, можна спілкуватися на буковинському діалекті рідної мови! зму.ріотизму.формували мій довелося свідкуючи людям про Бога в Києві.ями масового хаоактеру де можна

Ось і Сакраменто. В своїй вже назві воно має в собі щось таємниче і святе. Українські церкви, зібрання, зустрічі з земляками і безмежне море вражень.  День Незалежності, українські обжинки та українське Різдво стали першими подіями масового характеру, де можна було себе відчути серед своїх і хоч на мить забути, що ти на чужині. Те що ми святкували День Незалежності на східцях Капітолію в самому центрі Сакраменто говорить мені про те, що Україна не просто не вмерла, а живе навіть на іншому боці світу, в Каліфорнії. Обжинки свідчили про те, що наш народ, тут, далеко від рідного краю, очевидно, забув про поля, сади та городи, і не надто сміло поспішав на свято, проте завзяті женці все ж не злякалися хмар і, не оглядаючись назад, заохотили людей до подяки Богу за врожай та добробут в обітованому краї.   

Різдво для мене почалося (на мій подив) ще в середині грудня з молодіжним хором, в колі родини, а також з молоддю. Ми натхненно співали різдвяні колядки, оперативно рухаючись від дому до дому на швидких та зручних авто, при цьому виявляється вже непотрібно проходити пішки десяток кілометрів чи то по снігу, чи по болоті, як це було ще рік тому в Україні, не рахуючи інших пригод вартих окремого опису. Але "Христос народився! - Славімо Його!" звучало по-нашому не тільки для місцевих українців, але й для мексиканців та американців. Це було відрадно спостерігати. Незадовго після цього - свято пісні та поезії - Українське Різдво. Переповнена зала уважно слухаючих людей, зустріч рідних та близьких, котрих востаннє ще бачив в Україні, насичена програма, об'єднаний хор з трьох українських церков Сакраменто, різдвяні декорації, звучання різних жанрів музики, співу, поезії, піднесений настрій, хвилювання про те, щоб гарно виконати доручений номер, пряма трансляція по радіо на північну Каліфорнію та сусідні штати - все це створювало неповторну незабутню атмосферу святкування Різдва в Сакраменто. Більше того, коли це не затьмарює Того, Кому присвячене це свято, ти відчуваєш себе наче Петро на горі Преображення і разом з тим усвідомлюєш значення Різдва Христа для себе особисто і для людей навколо тебе, бо вони разом з тобою радіють і славлять Бога за Народження Спасителя Христа. Заохочуючі коментарі ведучих Миколи Гонтара та Анни Вавринюк згладжували зайве хвилювання учасників та робили хід програми послідовним та організованим. Натхненні змістовні проповіді, привітання та молитви пасторів Володимира Вільчиці, Юрія Голаса та Ярослава Борсука говорили присутнім про саму суть, мету і значення цього зібрання народу Божого.

Характерною особливістю, на мій погляд, стало й те, що свято не було націленим суто для української громади чи ізольованим від навколишнього світу, навпаки проведення його в приміщенні 2-ї Словянської церкви ЄХБ, пряма трансляція по радіо, відеозапис, коментування програми англійською мовою, яке виконував Тарас Марчак,  дозволило поширити свято для тих, хто не зміг бути на ньому присутніми, або ж ще не розуміє співучої української мови.

Хор, що вмістив в собі співаків різного віку й досвіду й тембру голосів, у супроводі симфонічного оркестру заповнив залу атмосферою величі і гармонії і нагадував про спів ангелів пастухам на Вифлиємських полях в сиву давнину. Здавалося, що кожний подих чи навіть вигляд обличчя поряд із енергійними й динамічними жестами диригента хору Анни Вавринюк творив цю барвисту мозаїку хвали і поклоніння Царю-царів. 

Різні сторони християнського життя та Христового Різдва оспівали виконавці соло: Ю. Ковальчук, Микола Куценко, Яна Ткачук, Роман Джулай, Ліза Ряба, Оля Андрощук, Анна Сачук, Володимир Савенко, Анна Вавринюк, Оксана Лисак, Павло Лаврущак, Оксана Світящук та Віктор Покидюк. Розмаїтість тем пісень, вкладення душі у виконання пісні та власне сам зміст тексту спонукав слухачів згадати про рідну матусю, любов до рідного краю та святкування Різдва в містах та селах, дізнатися про першу колядку, уявити собі події Різдва Христа та перевірити свою готовність до зустрічі з Христом.  

Дует Анатолія Попудренка з колегою сестрою Ніною, Ірини Кашубської та Віктора Покидюка, тріо - Наталії, Евеліни, Валентини, квартет родини Джумарів-Колодрівських, квінтет молодих братів Сергія, Паші, Саші, Славіка та Паші виявилися не просто різноманітністю форми чи жанру виконання, але й прикладом того, що прославлення Бога об'єднує людей за віком, в родині та через різні обставини життя.

На святі поезії, здавалося, хотілося більше, проте ситуацію виправили урочисто проголошені вірші Дмитра Вавринюка та Олександра Тишкевича.

На фоні всієї кількості учасників свою лепту до програми свята внесло і "Товариство Збереження Української Спадщини". Як і на всіх інших дійствах подібного характеру цих виконавців мабуть не сплутаєш ні з ким у плані барвистого національного одягу, народних пісень та звичаїв, а також струнами бандури, що щипають за душу. Говорячи про струни, слід зауважити як бринів на славу Божу цей український народний інструмент в руках кобзаря Анатолія Хащука, вихідця зі столиці України. А волинянка Лілія Голас, в супроводі фортепіано Вікторії Джумари (нещодавно прибулої з Хмельницького), вмілими рухами смичка змусила скрипку видати мелодійні звуки класичного твору на різдвяну тему.

І, нарешті, яке ж то свято Різдва без колядників?! І вони мали нагоду завітати на наше свято і додати йому радості і простоти. Серед них і малеча, і молодь, і дорослі члени хору "Глорія" під керівництвом Оксани Світяшук. І це ще одне свідчення того, що дійство відбувається не просто в чотирьох стінах, поряд з тим, що мета колядок  полягає в тому, щоб піти і поділитися Різдвяною радістю з іншими людьми. Просто не змогли залишитися не поміченими барвисті декорації і театральні Різдвяні сцени. Тут і Йосип та Марія з Дитятком на руках, в хліву, де мирно спочивають овечки, і поважні мудреці з дорогими подарунками, що прибули на верблюді, і Різдвяний український стіл... наче вдома в Україні! Все це допомагало мені вгамувати ностальгію за рідним краєм і спонукало відчути себе вдома.

Чимало зусиль було докладено Валерієм Тютюнником та його дружиною Лілією, як відповідальними за організацію свята для того, щоб все відбулося у свій час і на своєму місці. Матеріально підтримати фестиваль радо відгукнулися численні спонсори - окремі особи, організації та установи, котрих Господь не залишить без нагороди.

Переважно все було гаразд, хоч і кожний з нас усвідомлює, що поки ми на землі в нас не все виходить ідеально. Бувають помилки, невдачі, непорозуміння. Можливо і це свято не стало винятком в цьому плані. Хтось ледве знайшов собі місце в залі, чи на паркінгу, інші не змогли виконати свої номери як слід. Було так, що оператори очевидно з хвилювання чи захоплення переплутали диски через що так і не пролунали декілька пісень, але це не змогло зашкодити загальній атмосфері свята. Звичайно, не все так завжди гарно і святково. Дедалі більше помітно, що не всі заходи, котрі проводяться українцями отримують підтримку серед самих же українців і при цьому прикро помічати що причиною цього можуть бути якісь другорядні мотиви чи обставини. Зрозуміло, що кожний має право на власну думку та вибір в цьому відношенні, тим не менше, хотілось би бачити українську діаспору згуртованою і готову зробити спільну справу, найкращим прикладом чого на сьогодні для мене послужило "Українське Різдво в Каліфорнії-2006".

Дивлячись в майбутнє, бажаю щоб це свято і надалі все більше було мотивом для згуртування християн в єдину родину, розвитку та використання талантів, поширенню Доброї Новини для інших народів серед котрих довелося замешкати, нам, українцям. Можливо оточуючі так і не зрозуміють нашу рідну мову, культуру чи звичаї, але чи залишить байдужим серце іноземця українська пісня, котра щиро бринить із глибини серця для слави Божої?!.. 

Таким залишився в пам'яті 310-й день мого перебування в США. Пригадую, що на свято я поспішав не в надто піднесеному настрої. Причиною цьому були різні речі особистого характеру, в плані мого пристосування до тутешнього життя поряд зі мінами, які приніс 2006 рік. Проте по дорозі додому, серце було переповнене Різдвяною радістю, а земні турботи здалися такими нікчемними і незначними. Свідком цього того ж вечора стали мої близькі і знайомі. Поряд з тим, радий тим, що мені запропонували поділитися своїми враженнями, як і в прямому ефірі на радіо під час свята, так і через цю статтю. І насамкінець, як добре знову і знову збагнути суть Різдва Христа та, що радість від нього не залежить від часу і простору, в межах яких ми живемо на цій землі!  

 - "Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь". (Лук.2:10-11)