Газета «Час і Події» уже неодноразово публікувала матеріали про українців Мозамбіку і про сам Мозамбік. Зацікавленість цією країною зростає і надалі.

Протягом січня 2012 року голова Української громади Мозамбіку - Дмитро Яцюк - разом з дружиною - Кандідою Серою - перебував в Україні, відвідали Київ, Львів, Самбір, Коломию і Гуцульщину. Охочих поспілкуватися з гостями з далекої Африки було чимало, передусім, серед журналістів. Мені випала нагода здійснити триденну подорож з мозамбікськими гостями по Гуцульщині.

Пане Дмитре, після 19-ти років проживання в Мозамбіку Ви уже втретє приїхали на рідну землю, де протягом місяця об'їздили частину України. Цікаво, чи побачили якісь зміни і чи задоволені ними?

Україна та українське суспільство щораз більше інтегруються у Європу: Інтернет, мобільні телефони та різні технічні засоби стають частиною щоденного життя все більшої частини українців. У той же самий час сучасна панівна система країни дедалі більше кристалізується, і деякі державні установи у майбутньому обов'язково чекають на реформу за грузинським сценарієм. Реформувати їх якось «м'якше» буде просто неможливо.

Часто закордонні туристи жаліються на погане обслуговування в ресторанах і барах в Україні. Як обслуговували Вас? Чи маєте претензії?

Сьогодні українські ресторани добре і плідно працюють у царині піару та реклами, але забувають про якість обслуговування. Наприклад, львівський ресторан, який використовує стилістику визвольних змагань, здається, плутає мілітарний стиль своїх охоронців та певну брутальність щодо клієнтів, насамперед, тих європейців, які не говорять українською. Інший «пивний» ресторан тієї ж самої рестoранно? групи вказує ціни за 100 гр. продукції, i, таким чином, клієнт ніколи не знає точної ціни замовленої ним страви, адже її вага завчасно не відома. У Києві ресторанна мережа, яка пропагує «сімейні цінності», практично нав'язала нам вино, яке, запевняла офіціантка, «дуже гарне і лише тріііііііішечки дорожче», ніж те, яке ми замовляли. У результаті вино, яке нам принесли, коштувало на 151% дорожче від попереднього, що у жодній країні світу не може вважатися, як «трошки».

Ні для кого не є таємницею, що в Україні велика проблема із ввічливістю на вулиці, в магазині та інших громадських місцях. Цікаво, як виглядає картина порівняння в нас і в Мозамбіку?

 

Дмитро Яцюк на День Злуки, міст Патона, Київ	Дружина Д. Яцюка – Кандіда Сера – вперше в житті побачила сніг

 

Громадяни Мозамбіку у своїй масі є більш ввічливими у громадському житті, ніж українці. У тих випадках, коли люди, скажімо, зіштовхуються на вулиці, вони перепрошують один одного, вибачаються за завданий клопіт.

У більшості ситуацій відсутня агресія між громадянами, люди воліють вибачити можливого винуватця, а ніж доводити свою правоту у вербальний чи фізичний спосіб.

Де є негатив, біля нього обов'язково мусить бути позитив, бо так світ побудований. Що ви побачили приємного в Україні?

Сподобалася більша європеїзація країни, від вказівників англійською до володіння громадянами іноземними мовами. У деяких установах зменшилася бюрократія: для прикладу, довідки, на які раніше треба було чекати тижнями, сьогодні можна отримати впродовж лічених хвилин. Але Україні у цій царині все одно дуже далеко, скажімо, до Грузії, спілкування з українськими чиновниками залишається не дуже приємною процедурою.

Ваша дружина - португалка - вперше побувала в Україні і, зрештою, у східній Європі. Які її враження?

Вона у захватi вiд природи (перший раз у житті побачила сніг), вiд гостинності людей - ми спілкувалися лише з хорошими українськими людьми, а з чиновниками бачився лише я! У той же самий час, не розмовляючи українською, вона відчула всю трагiчнiсть української iсторiї, вона так i сказала мені, після вiдвiдин «Музею тюрми на Лонцького» у Львовi: «Дмитре, ваша iсторiя напрочуд трагічна». А ще їй дуже сподобався фільм «ТойХтоПройшовКрiзьВогонь» (ми були на допрем'єрному показі), після прем'єри вона сказала: «Дуже важко жити в країні, яка пройшла через подiбнi випробування».

Колись в українській пресі читав, що в африканських країнах провладні чиновники кидали своїх опозиціонерів у басейн з крокодилами. Цікаво, чи дійсно у такий спосіб борються зі своїми противниками на цьому континенті?

Головна відмінність африканського громадського та політичного життя від західного у тому, що політики та можновладці в Африці десятиріччями дотримувалися принципу «переможець забирає все». Партія чи навіть партійна фракція, яка програвала вибори чи внутрішньопартійну боротьбу, дуже часто фактично не мала вибору. Опозиція або втікала до лісу та починала партизанську боротьбу, або ризикувала отримати кулю у потилицю чи потрапити у концтабір. Історії про крокодилів - це, швидше, журналістський фольклор, хоча деякі африканські диктатори були прихильниками екзотичних тортур.

На африканському континенті після здобуття незалежності то в одному куточку, то в іншому палає громадянська війна. Українці отримують мізер об'єктивної інформації і вважають, що нічого не змінилося. Яким є насправді сучасне життя африканських країн і чи відчутні зміни на краще за останні 20 років?

Аналізуючи економічний розвиток п'яти португаломовних країн Африки: Анголи, Гвінеї-Бісау, Кабо-Верде, Мозамбіку та Сан-Томе і Прінсіпі, можна з упевненістю сказати, що за останні 20 років життя значно покращилося у чотирьох з них. Лише Гвінея-Бісау, на жаль, поки що не змогла подолати наслідки авторитарного, а потім - популістського правління минулих років. На загал, секрет африканських країн, які досягли економічного зросту простий: політична стабільність, наявність природних ресурсів, дієва національна політика боротьби зі СНІДом, заохочування та захист іноземних інвестицій, соціальний діалог та конституційна співпраця між урядом та опозицією.

Кілька років тому Ви говорили, що економіка Мозамбіку на 80 % утримується за рахунок донорів. Яка ситуація зараз?

Зараз відсоток донорської допомоги перебуває на рівні 40-50%. Громадяни почали краще жити та платити більше податків, у країні працює більше іноземних компаній, розвивається малий та середній бізнес. У Мозамбіку зовсім нема кримінального рекету, дуже лояльна та неагресивна податкова служба, хоча бізнесмени часто змушені «ділитися» доходами з державними чиновниками.

 

Гостям з Африки сподобалася гуцульська Маланка	В гостях у космацького сільського голови – Дмитра Пожоджука

 

У першому інтерв'ю для «Час і Події» Ви говорили про недостатньо активну роботу українських дипломатів у Мозамбіку. Чи щось змінилося за останні кілька років?

Україна тимчасово закрила своє дипломатичне представництво в Анголі, не попередивши анi громаду у Мозамбiку, анi громадян Анголи, які навчаються в українських вузах i зараз не можуть в'їхати в Україну через вiдсутнiсть вiзи. У моєму випадку, мене «люб'язно» перевели голосувати в... Нiгерiю, країну, розташовану за декілька тисяч кiлометрiв вiд Мозамбіку, хоча всього за 600 км. вiд Мапуту розташоване місто Преторiя, де працює посольство України.

Знаю, що у Мозамбіку активно розвивається туризм. Мабуть багатьом українцям буде цікаво потрапити у цю маловідому країну. Чи варто туди їхати і якщо так, то чого найбільше варто остерігатися?

Відвідати Мозамбік варто тим, хто бажає змінити українську зиму на африканське літо (адже літо у Мозамбіку - це грудень, січень та лютий), але при цьому не хоче їхати у банальну Туреччину, Єгипет чи Таїланд. Мінус Мозамбіку - це відстань від України (близько 8.500 км) та порівняно дорогий квиток. У той же самий час країна дуже спокійна і, насамперед, готова прийняти «лінивого» туриста, шанувальника та поціновувача туризму 3 С - сонця, моря та піску.

Остерігатися варто сонячних опіків. Турист повинен пам'ятати про необхідність користуванням капелюхом, сонцезахисними окулярами та кремом від опіків. В усьому іншому варто покладатися на здоровий глузд та гостинність мозамбікців.