«Ми є церква, яка вийшла з України, на яку чекає Україна, і яка неодмінно повернеться в Україну», – заповіт Предстоятеля Митрополита Григорія Омійчука православної церкви св. Покрови майбутньому поколінню.

Важкі нестерпні 1920-1950-і роки Україна пережила з великими втратами, болями, переживаннями за майбутнє. Східна чума виселяла і переселяла українців, пришивала тавро буржуазного багача, морила голодом, підло вбивала, гнала Сибірами, Алтаями, нищила духовні і національні корені, як могла. Ці фізичні звірсько-вбивчі методи сьогодні переросли у жорстоку війну без крові – ментально-інформаційну. Та Україна, як тоді, так і тепер витримує всі труднощі. На своїх плечах винесла жорстокі уроки війни з Гітлером і Сталіним, нелегкі пізніші часи окупації.
Духовно-національні, політичні і соціальні проблеми завжди призводили до імміграції українського населення. До безтями люблячи свою рідну землю, українці волею і неволею опинялися в різних країнах Європи, Азії, Америки, а також Австралії. У важкі повоєнні роки вони не мали змоги повернутися, але плекали надію на те, що Україна стане незалежною, вільною постане на карті світу, і замайорять над нею жовто-блакитні прапори.
Згуртувавши частину православних християн ще в Мюнхені (Німеччина), опинившись у США, українці почали відновлювати свою рідну Українську Автокефальну (Незалежну) Православну Соборноправну церкву, яка була народжена у далекому 1921 році Василем Липківським та Миколою Борецьким, бо саме ті підвалини своєї рідної церкви вони винесли в своїх серцях з України.
На прохання новоприбулих православних українців до м. Чикаго був запрошений архієпископ Григорій Осійчук. Сталося це 25 грудня 1950 року, на Нове Різдво. В той час громада зуміла орендувати колишню Лютеранську церкву, і вже 7 січня 1951 року, на Різдво Христове, Владика Григорій Осійчук відправив Святу Літургію за участю великої кількості віруючих.
Ініціативна група при церкві, яку за згодою більшості назвали іменем Святої Покрови, почала шукати приміщення, щоб купити його і мати власну Православну Автокефальну (Незалежну) Українську Церкву. Так силами дружної громади було куплено сьогоднішнє приміщення нашого храму, де 31 березня 1951 року було вперше відправлено Всенощну Владикою Григорієм. З того часу – і по сьогоднішній день – у нашому храмі відправляються регулярні богослужіння.
Владика Григорій віддано служив своїй громаді протягом 35-ти років, до 1985 року, до останніх днів свого земного життя. З ним співслужили вже покійні зараз отці: Євген Процай, Тимофій Фінь та інші. Після смерті владики деякий час парафію обслуговував архієпископ Петро Колісник, отці Іван Хрестюк, Григорій Крамаренко, Харитон Довгалюк, Євген Мартинович, Борис Забродський, а від 12 червня 1994 року кермо перебрав здібний і талановитий отець Архімандрит Питирим.
Життя в парафії набрало нової енергетичної сили. Протягом 5-ти років (від 5 січня 1995 року по 20 лютого 2000 року) він вів духовно-релігійну програму по радіо, яка називалась «Христос посеред нас», в чому йому допомагала колишня секретарка парафіяльної ради, а сьогодні – бухгалтер – пані Неля Бриджман.

З ініціативи отця Архімандрита Питирима почав видаватися церковний журнал «Вісник», з урочистістю відбувалися всі церковні святкування, не говорячи вже про бездоганне виконання богослужінь та всіх церковних обрядів. Було створено церковний хор, яким керував обдарований незвичайним голосом, на жаль покійний, інженер Іван Осійчук, син покійного владики. У випадку потреби і пізніше, після смерті інженера Івана Осійчука, його заступила Катерина Лександровська. До речі, сьогодні відновлено хор при нашій церкві, яким керує музикант-хормейстер Ярослав Боднар. Разом зі старостою хору Тетяною Шевченко вони поновили і впорядкували всю нотну хорову партитуру, що є відрадно для нашого храму. До цьому багато зусиль доклали і настоятель церкви отець Архімандрит Питирим, і отець Митрофорний Протоієрей Олексій Касперук з паніматкою Любою Касперук. При нашому хорі створено тріо «Калина» у складі: Людмили Куценко, Антоніни Остапчук та Ольги Винничук.
Довгий час парафіяльну раду очолювали: Григорій Шкребець, Володимир Ткаченко, Роман Прохно... А зараз головує Марія Кривенко, якій допомагають віддані своїй справі парафіяни: Дмитро Костюк та Роман Діденко. Головою сестринства «Жінок-мироносиць» з 1995 року по 2010рік була працьовита і здібна Галина Дубровська, яка зуміла зберегти всі традиції, пам’ятаючи настанови своїх попередників: Марії Біленко та Марії Одарченко. Сьогодні п. Галина Дубровська є почесною головою сестринства, а всю роботу очолює енергійна парафіянка Ксеня Великань при допомозі Надії Жлобіцької, Валентини Костюк, Іванки Ковалик, Марії Береговської, Людмили Колодій, Оксани Рибчак, Марії Федорів, Галини Злотар.
Парафіянином, нинішнім паламарем Василем Плиткою, у 2004 році було організовано братство, яке він очолював до 2010 року. Сьогодні братством керує парафіянин Володимир Подьо, який разом з Іваном Білецьким, Ігором Осифом, Русланом Жлобіцьким докладають всіх зусиль, щоб наша церква, подвір’я, газони виглядали затишно і привабливо.
Усі заходи і свята, урочистості і прийняття при нашій церкві Святої Покрови обслуговує відомий у Чикаго гурт «Черемшина» у складі Ярослава Боднара – керівника гурту (саксофон, сопілка), Ольги Винничук – солістки і незмінної ведучої, Володимира Литвина (клавіші), Анатолія Путренка – соліста гурту. Складаємо подяку і вдячність колишнім учасникам гурту «Черемшина» – Тарасові Корецькому (клавіші) та солісту Вікторові Ільницькому. З «Черемшиною» завжди співпрацюють: Галина Щербань, Марія Береговська, Оксана Рибчак, Дмитро Костюк.
Вже довгий час у нашій церкві обіймає посаду титаря Руслан Жлобіцький, в чому йому завжди допомагає Микола Іроденко. Це саме вони зустрічають нас перед порогом церкви і проводжають. Вони дбають про закупівлю свічок та інших ритуально-християнських реквізитів.
Повертаючись у минуле, треба зазначити, що наприкінці 1993 року наша церква Святої Покрови увійшла під Київський Патріарший омофор, коли на Всеукраїнському Церковному Соборі у місті Києві Патріархом Київським і всієї Руси-України був обраний Святійший Володимир Романюк. А в листопаді 1998 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет вперше відвідав парафію Святої Покрови в Чикаго. Хочемо наголосити, що наша церква протягом деякого періоду перебувала під зверхністю Архієпископа Всеволода, і він декілька разів відправляв богослужіння в нашій церкві. За останні 10 років наша церква оновилася, частково відремонтувалася: спасибі усім, хто більшою чи меншою мірою подав нам жертводавчу руку. Багато молодих священиків побувало в нашому храмі і співслужили з настоятелем отцем Архімандритом Питиримом. Серед них: о. Василь, о. Михайло, о. Макаріус, о. Микола, о. Яків, о. Ярослав, о. Олексій і багато інших, хто, опинившись за межами України, окрім інших робіт, віддає своє повчання, здобуті духовні знання тим мирянам, які того потребують.
Тому ми просимо Небесного Отця в Молитвах, щоб наші молоді отці разом з настоятелем храму ще багато років служили в Христовому винограднику, несли вчення Христа нам усім, яке б виховувало в молодому поколінні любов до ближнього, милосердя, добросердечність і стан всепрощення. Нам дуже би хотілося, щоб наша громада розросталася високодуховними людьми, щоб цвіла і процвітала, долала тернисті шляхи з Божим благословенням під Покровом Пресвятої Богородиці.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!

Назустріч сонячній добі
(вірші про церкву Святої Покрови)

Ходім до Храму
Є у Чикаго невелика церква
Поблизу Українського села,
Її значимість й досі не померкла,
Бо творить чисті між людьми діла.

Заступнице Небесна, Матір Божа
Є Покровителькою в Храмі цім,
Що береже від бруду; є сторожа
І оборона прихожанам всім.

Тут атмосфера єдності панує
Любити Бога й ближнього свого;
Так років 60 уже крокує –
В серцях мирян породжує добро.

А щоб вузлами віри і любові
Ми нині були злучені в одне –
Священики стоять напоготові,
Шлях вказують, де праведник іде.

Щоб Голос Божий був почутий нами,
Сягав в звеличенні аж Херувим, –
Шістнадцять літ молебнями, піснями
Незмінно в церкві служить Питирим.

Ходім до храму в молитвах до Бога,
Хай добрість в душі наші пророста,
Бо Він – очищення, прозріння і дорога,
Свята любов Спасителя Христа.
                                  Ярослав Боднар

Вітаємо з 60-тиріччям!

Вже шістдесят років стоїть Храм Покрови.
Не було тут пусто в неділю ніколи.
Приходимо щиро Богу помолитись,
Матінці Небесній низько поклонитись.

В Храмі гарно, тихо. Душа спочиває.
Матінка небесна над нами чуває.
Хоч усі ми грішні – та вона нас любить,
У важку хвилину – завжди приголубить.
Питирим – отець наш – добре серце має
І за нас в молитвах Бога він благає.
Проповідь як каже – до серця проймає,
Святими Дарами всіх благословляє.

Стільки бід на світі, що і не злічити,
Постараймось, люди, Бога не гнівити.
Згадуймо про Нього не тоді, як сумно,
Молімось щоденно, живімо розумно.

Радою керує тут пані Марія
Для неї Покрова – Віра і Надія.
Всі парафіяни ї люблять дуже.
Многих літ їй зичать. Щастя дай їй, Боже!

Співає у церкві наша «Черемшина»,
Щоб збиралась разом вкраїнська родина
Щоби легше було на чужині жити
І щоби усім хотілось в церкву приходити.

Паніматка Люба всі молебні знає,
Матусь на молитву усіх закликає.
Якби Питирим дав їй ще більшу владу,
Всі б батьки молились, всьому б дала раду.

Щоб зі злом на світі ми виграли битву
Матерів скликаєм на щиру молитву.
За дітей і внуків, за рідну Вкраїну,
Просімо Покрову, Пречисту, єдину!

Пресвята Покрово! Матінко Небесна!
Всі ми – Твої діти, Мати Пречудесна!
Всіх нас пригортаєш ніжними руками
І до всіх приходиш з щирими дарами.

У місяці травні все цвіте навколо
З молитов сплітаєм ми Тобі корону.
А в місяці жовтні, як врожай збираєм,
Покров розстеляєш Ти над нашим краєм.

Матінко Пречиста, Ісусова Ненько,
Молимось до Тебе, почуй нас, рідненька.
Просим Сина Твого нам гріхи простити.
Щоби з чистим серцем могли в світі жити.
                   Іванна Яковенко (Від усіх материнських молитовних спільнот м. Чикаго)

На Покрову

А на Покрову вітер знає,
Чого він віє, дощ січе?..
Господня мати покриває
Нам в горі згорблене плече.

В молитвах ніжність посилає,
Біду відводить від людей.
І милосердя нам благає
У Бога праведних очей.

Було, що й стріли відвертала
І рятувала світ від зла,
А на добро благословляла
Її рука і теплота.

А на Покрову вітер віє
І мряка сіється, як мак,
В народі кажуть:
– Благовіє
Марія – то на добрий знак!

В її заступництві понині
Є Світло всіх основ єства.
У покровительстві людини
На віру вічну божества.
                 Ольга Винничук