Чудовий сонячний ранок золотої осені. Українці Чикаго готувалися до цього незвичайного дня.

9-го жовтня відбулася Проща на Святу Гору у Віскансині, до чудотворної ікони Почаївської Матері Божої. Ще у 1961-му році процесійно виставили парафіяни катедри св. о Миколая під проводом світлої пам’яті Владики Ярослава Габра цю ікону, привезену з рідної України, і з цього часу ласки благодаті сходять на душі українських емігрантів.
Життя людське дуже не просте. Кожний має свої радощі і свої переживання, а головне те, що з кожним днем їх не меншає. Люди зневірилися у всьому і мають надію тільки на Господа. Вони більше горнуться до церкви, єднаються в спільних молитвах. Життя показує, що жодна сила в світі не може зрівнятися з Божою. Хіба не переконуємось ми в цьому щоразу? Землетруси, цунамі, невиліковні хвороби… Ніхто не може зарадити, ніякі найновіші винаходи і технології не можуть перешкодити, коли проти людини повстає вражаюча сила Божої кари. За одну мить наймогутніший витвір людської праці і розуму перетворюється в руїни, в порох, зникає з лиця землі…
Люди, бачачи це, все більше повертаються лицем до Господа, просять прощення за свої гріхи. Недарма старші люди казали: «Без Бога – ані до порога». Відрадним є те, що до церкви тепер приходить більше людей, багато молодих пар приходять з малесенькими діточками. Яка це радість! Були часи, коли наші батьки не мали змоги взяти нас до Церкви, бо мали потім неприємності і батьки, і діти в школі.  А яка радість огортає нас від того, як ми бачимо, скільки людей почали їздити на Прощі! Дві Прощі до Глен Кова, дві Прощі в Юніонтаун, і щоразу людей прибуває в п’ять разів більше від попереднього! Люди спрагло шукають Господа. Свята Гора, що в Віскансині, давно, а може й ніколи, не бачила стільки прочан. П’ять автобусів цього року замість одного-двох приїхало на Святу Гору від українського Чикаго. А скільки людей приїхали своїми машинами! Майже п’ятисот українців з Чикаго разом з дітьми присвятили цей день щирій Молитві. Ті, хто перший раз приїхав на Прощу, щиро жалкували за тим, що в попередні роки не брали в цьому участі. Святкували люди, святкувала природа! Найрізноманітніші барви осіннього пейзажу супроводжували прочан у їхній молитовній дорозі, а чарівний гірський краєвид Віскансина нагадав рідну Україну. Було відчуття, неначе їхали не по американській землі, а дорогами рідного Прикарпаття. В дорозі у кожному автобусі люди молилися, співали церковні пісні. Цього разу з прочанами їхали священики Богдан Налисник і Богдан Ватащук. Як у казці, зустріла їх монастирська церква на високій горі і, здавалося, що вершечками хрестів вона торкається неба. Розповідають, що цю церкву збудували монахи, і всю цеглу для її будови вони носили руками на цю високу гору.
Після приїзду до монастиря, в каплиці була відправлена Служба Божа. Всі щиро молилися і дякували Господові за те, що мали можливість приїхати сюди. Молилися і за тих, хто не зміг бути тут в цей день, за рідних, за Україну, за мир і спокій в усьому світі, за душі в чистилищі, за душі тих, хто відійшов у Вічність і потребує наших молитов. Після Служби Божої, трохи перепочивши і підкріпившись, всі зійшли до підніжжя гори, звідки почалася відправа Хресної Дороги. Від станції до станції люди переходили з молитвою, співаючи церковні пісні. А скільки діточок у цей день відчули благодатний молитовний настрій цього святого місця! Від навколишньої краси, від жовтогарячого лісу неначе золоте сяйво освічувало Хресну Дорогу і зігрівало серця прочан. Кожен серцем відчував весь тягар хреста, який ніс на собі Ісус Христос, а також великі муки і страждання, які Він перетерпів заради нашого спасіння і помер за нас на хресті. Все вище і вище піднімалися прочани вгору і закінчилася відправа біля чотирнадцятої станції. Всі присутні отримали благословення і повний відпуст.
Мабуть, кожний глибше задумався над своїм життям, над його ціною і змістом, над своїм призначенням на цій, Богом подарованій землі.

 

 

У кожного з нас – своя дорога, і ми благаємо Господа, щоб дав нам сили перейти усі випробовування і не згубити найдорожчий скарб нашої душі – нашу ВІРУ.
Закінчилася Проща Молебнем до Божої Матері, бо тільки Богородиця може донести наші молитви до Сина Свого, а нашого Бога – Ісуса Христа і просити для нас помилування. Перед молебнем образ Почаївської Матінки Божої принесли у церкву, де відправлявся Молебень. Тільки через безмежно добре серце Діви Марії ми можемо вимолити те, що ми просимо у Господа. Прочани щиро молилися, а з образа на них лагідно і радісно дивилися добрі очі Небесної Неньки. З легким сумом покидали прочани Святу Гору. Набравши водиці з чудотворного джерельця, збиралися назад додому. А головне, що душі всіх присутніх у цей прекрасний день на Святій Горі, неначе обмились у чистій воді і стали чистішими, добрішими, ближчими до Господа. Радісно було дивитись, як кожен хотів поділитися один з одним чи то яблуком, чи печивом. Відчувалося тепло людських душ, які відкриваються для любові до ближнього, що якраз у теперішній час є таким безцінним скарбом. Від імені всіх прочан складаємо щиру подяку отцям Богданові Налиснику, Богданові Ватащуку. Подяка всім тим, які провадили молитви в автобусах: Стефанії Яворській, Ганнусі Кріцак, Марії Полек, Ярославі Ватащук, Наталі Легкій. Щиро дякуємо парафіяльним працівникам за організацію Прощі. Та найбільша подяка всім прочанам, які так численно зібрались на цю Прощу.
Як почули в Нью-Йорку про таку надзвичайну Прощу, наша Наталя Богуслава телефонувала всім знайомим, в усі куточки, де тільки є материнська молитва і казала: «Люди добрі! Чи може бути кінець світу, коли в Чикаго відбулася така Проща? Ні! Кінця світу не буде». Та й і не може бути, коли є в нас такі люди, як Наталя Богуслава, Стефанія Яворська, й інші, які живуть для людей і для Господа. Цей вірш п. Стефа написала одразу на Прощі.

Проща на Святу Гору

Вже так Господь веде роками
У жовтні Прощу маєм з вами.
Зібрались у неділю рано
Почалась Проща ще із Храму.
Тут на дорогу помолитись,
І Плащаниці поклонитись,
Яка в катедрі Миколая
До ран Ісуса всіх ззиває.
В дорозі із отцем Богданом
Молились всі ми неустанно.
Науку мали і співали.
Ісуса й Матір прославляли.
А за вікном така природа,
На Прощу вибрана погода.
І на Святій Горі високо
Храм величаво вабить око.
Прочан зібралося багато,
З Чикаго сотень п’ять на свято
А діти, наче янголята,
На Прощі з мамою і татом.
Щасливі разом всі родини
У молитвах такої днини.
А радість у серцях витає –
ми ж разом Бога прославляєм.
Така прекрасна літургія
На цій святій Горі, як мрія.
І два отці в нас – два Богдани,
служили там і причащали.
Свята Тереза у каплиці
В щасливі задивлялась лиця
Хресну дорогу відправляли,
Ангели із небес злітали.
Ми дяку склали всі Христу.
За цю дорогу непросту
І до Пречистої Матусі
Ми на молебень стали в дусі.
Усі окрилені, щасливі
Бо Проща – чудо!, справжнє диво !
Святої ми води напились
Згори на цю красу дивились.
Кругом ліси, неначе в казці,
У кольорах і Божій ласці.
Усі ми втоми не відчули,
Бо вдячні Богу, що там були.
І дякуєм отцям і людям
До наших Прощ готові будем.

Запрошуємо всіх учасників материнської молитви і всіх бажаючих на нічні молитви-чування, які будуть проводитися кожної першої п’ятниці місяця в церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Початок молитов о 8 год. вечора.
Адреса церкви: Пейлос Парк. Індекс 60464. 8930 W 131 str. Перші нічні чування відбулися 7-го жовтня. Довідки за тел.: 773)653-3577, 773)283- 5682.
Нагадуємо, що в катедрі св. о. Миколая є копія Туринської Плащаниці. Не забудьте відвідати катедру св. о. Миколая до 21 листопада.

Світлини Ігоря Худика